Я завжди з легкою недовірою ставився до літератури жахів. Головним чином тому, що вона досить стандартна. Наприклад, західний світ часто використовує готові моделі - тих же вампірів, перевертнів, відьом та інших фольклорних і псевдофольклорних істот. Навіть Стівен Кінг не обійшов

Дивно про це говорити, але фантастика допомагає відслідковувати, наскільки застарів світ - уявлення про сьогодення і прогнози майбутнього. Не вся, звісно. Рей Бредбері залишиться з нами назавжди, я вважаю, як і Азімов, Кларк та інші, хто ставив на головне не

Знаєте, в чому проблема рідерів, телефонів, планшетів, ноутів та інших електронних пристроїв з літерами? Ними не можна обкластися. У сенсі, можна, звичайно, але ніякого кайфу.

Письменниця Енн Морган поставила собі за мету прочитати книжки із усіх країн світу за один рік. Вона розповіла про досвід такого читання, та що завдяки ньому дізналась.

Відразу головний і єдиний спойлер про спільну книгу Джоан Ролінг, Джона Тіффані та Джека Торна: Гаррі Поттер – помер… ми, читачі, не були до цього готові, це шок і стрес, а для декого вигуки радості, бо нарешті сталося те, чого

Знаєте, іноді, коли дивишся кіно або читаєш книгу, тобі буває соромно за її героїв. Ну, тому що вони добряче так туплять. Тобто, ти сам прекрасно розумієш: так чинити не можна. Залишати живих свідків, якщо ти вбивця-психопат і інші дрібні радості.

Як поєднати джентльменів з гострим розумом і пістолетами, подорожі в часі та паралельні світи? На це питання, в принципі, відповіла лише одна людина. І я вдячний їй за це.

Сьогодні я просто поділюся з вами декількома новинами з особистого.

Сьогодні - перший випуск рубрики «ЧЧ», який я з радістю проілюструю. На фото ви бачите британського вченого, психолога, нейробіолога і фізіолога на ім'я Кріс Фріт, який...ну, який просто лапочка.

Ви любите казки? Щоб таємничо, загадково, з воїнами, чарівниками, злодіями, принцесами та магією? Звичайно, ми тут ніби як всі дорослі, але іноді дуже хочеться зібрати всі речі та стрибнути в якусь країну чудес. Саме це пропонує Робін Слоун, автор однієї

«Бути мною». Не дитиною, але ще й не дорослою, як дівчинка Руса, яка на день народження хоче кольорові олівці і білий ліфчик. А от чи хоче вона дорослішати?

У мене є стійке відчуття, що колись, давним-давно, я вже писав рецензію на цю книгу. Але, зізнаюся щиро, тоді я не усвідомив повністю всю крутість і глибину твору, пробіг його по діагоналі й відклав, а тепер згадав, перечитав ретельніше і