Ще кілька років тому читачі нарікали на те, що українські автори майже не пишуть для підлітків, а критики – на те, що ті, хто все-таки пише, уникають «складних» і сучасних тем. Нині ситуація виглядає дещо ліпше, великою мірою завдяки зусиллям
Мабуть, тільки ледачий не чув про книгу Наполеона Гілла «Думай і багатій». Я часто натрапляла на захоплені відгуки, дивилася на красиві видання та... йшла далі. «Якась чергова розкручена дурість!», «Усе про матеріальне!», «Ще гучнішу назву потрібно було вигадати!». Звідки в
