12 цитат про Покоління Х та їх батьків. А ви себе впізнали?

Видавництво Komubook презентувало українському читачеві “біблію дауншифтерів”, роман Дуґласа Коупленда “Покоління Х”. Вперше видана ця робота 25 років тому, проте своєї актуальності, а тим паче для українських читачів, донині не втрачає. Дивує, будить і обурює. Через правду, безпосередність і безкомпромісність.

Переклад Гєника Бєлякова влучно розкриває характер авторського задуму. Мова пряма, від оповідача-героя, нецензурна – місцями, з вкрапленнями французької. На полях короткий словник-коментар. Щоб простіше було вловлювати між рядків. Анотація розкриває нам описову сторінку про втікачів з офісу – замучений планктон. Книга про тих, кому обридло витрачати життя на роботу з восьмої до п’ятої, як робот, або ще гірше на доведену до автоматизму роботу, як на Шеньчженьській фабриці планшетів, де робітники виснажуються, а зрідка засобом від монотонності обирають навіть суїцид. Але це не вичерпний лейтмотив автора.

Книга лікує рак життя. Розповідь про п’ятьох друзів ведеться від імені одного з них, та так, що ніби ти знаходишся в їхній голові. Стаєш кожним з них по черзі, дивишся на свої будні і наче  лазером розбудженої свідомості вилучаєш “ракові клітини”, що ведуть в нікуди.

Чітко і безкомпромісно. Чи то після відірвиголову-історій героїв, що вони один одному переповідають неперебиваючи, чи після їхніх рішучих переміщень, що не знають кордонів на кулі Землі – здається у автора всі способи дієві. І всі вони чіткі викарбовуються в цитати, що підуть в історію.

Нижче – дванадцять цитат, вирваних з основного контексту, але таких живих і на нерві. Про головне, про відносини поколінь та сприйняття ними життя:

1. “А ще я помітила, що вони ладні швидше викинути кімнатну рослину, аніж доглядати за нею. Боже! Уявляю собі, які в них діти.” с. 22.

2. “Тобі варто побувати в будинку моїх батьків, Деґу. Це схоже на музей п’ятнадцятирічної давнини. У них там ніколи нічого не змінюється; вони бояться майбутнього.” с. 130

3. “Отже, я думаю, так само варто чинити і з батьками… Сприймати їх як можливість потрапити у цей світ і рухатися далі… Твої батьки принаймні говорять про Важливі Речі.” с. 131.

4. “Відкрий своїм батькам хоч найменшу шпаринку, щоб вони зазирнули тобі в душу, і вони вже зламуватимуть її ломом, щоб переінакшити твоє життя, позбавивши його переспектив.” с. 132.

5. “І раптом я зрозумів, що в ту мить мої неочікувано помолоділі батьки належать тільки мені – вони і ледь чутна музика…”с. 145

6. “З того часу більшість своєї енергії вони (батьки) витрачали на те, щоб уникати свідчень того, що світ стоїть на місці.” с. 208.

7. “Мені нагадують, що попри всі твої спроби, для батьків ти все одно назавжди залишишся дванадцятирічним.” с. 209

8. “Обговорювати особисте життя з батьками – це як розглядати прищик у дзеркалі заднього виду і, за відсутності контрасту та контексту, робити висновок, що захворів на пітницю або рак шкіри.” с.209.

10. “Що ж, коли хтось із вас дітей, телефонує мені й починає з ностальгією згадувати минуле, я вже знаю, що варто застилати свіжу постіль. Або ж коли все надто добре.”с. 211.

11. “Вони боротимуться зі змінами; вони виготовлятимуть талісмани, які б їх від цього вберігали, талісмани, схожі на паперові колоди для каміну, які мама скручує з газет.” с.218.

12. “Раніше, повертаючись з навчання чи подорожей додому, я завжди очікував відкрити для себе якісь нові перспективи чи можливості по-свіжому все переосмислити. Тепер такого вже не трапляється – принаймні, дні, коли можна було відкрити для себе у своїх батьках щось нове, минули.”с. 219.

Ця книжка – зброя проти самого себе, дзеркало з коментарями. Гідний і талановитий автор, якого було наближено Україні завдяки Павлу Шведу та видавництву Komubook.

P.S. Десь в середині тексту було зазначено, що героїв п’ять. Так, це три людини і два пса. І, здається, останні, не менш майстерно вчать цінувати теперішнє своїм спогляданням на повільний захід сонця і спекотним хеканням в тіні “Саабу”.

Ірина Варламова

Купити книжку в Yakaboo.ua

Ірина Варламова
Десь два роки тому в моїх профайлах можна було побачити: юрисконсульт, депутат, помічник керівника... Усе так, певною мірою, і залишається, та зараз моя найголовніша роль - мама. А найбільшим хобі завжди було читання. То ж я заснувала спільноту про читання дітям "Читата: читає мама і тато". Зі своїми дописами можу трапитись вам ще на Барабуці та в блозі Видавництва Старого Лева, у рубриці "Книготерапія" в сумській студентській газеті "Academix". Допомагаю бібліотеці в рідному селі поповнювати фонд та триматися сучасності. Просто так. Мрію відкрити книгарню-кав’ярню з дитячою кімнатою. Мотиваційна література для батьків, дитліт; книги для бізнесу та саморозвитку, історичні романи завжди знайдуться на моїх поличках і сторінках блогу.

226 thoughts on “12 цитат про Покоління Х та їх батьків. А ви себе впізнали?

    Залишити відповідь