Поява Лакі: моя мати Джекі Колінз і її альтер его «шаленого дівчиська»

Автор: Рорі Саманта Грін (молодша донька Дж. Колінз)
23.02.16 (півроку після смерті Джекі Колінз)

Я почала забувати, що моя мама була знаменитістю, але я й досі пам’ятаю тихій шепіт навколо, коли ми разом з нею йшли до ресторану або магазину. Якось знайомий, який завітав до мене додому, взяв зі столу рамку з фотографією і спитав: «Чому ти на фото разом із самою Джекі Колінз?»

Зазвичай моя мама була саме мамою. Джекі Колінз була персоною, в яку вона пірнала, коли надягала джинси та діаманти. Вона плавно маневрувала між буденністю і гламуром, в результаті чого привносила щось унікальне в кожну з цих сфер свого життя. Я досить рано зрозуміла: якщо моя матуся — це дві людини у її повсякденному житті, то у творчому — вона перетворювалася на безліч інших. Вона любила читати вголос уривки зі своїх романів, а я в цей час вилізала на свій стілець, щоб послухати, що ж буде далі.

Я вірю, що кожен персонаж, який з’являвся на сторінках її книжок, рефлексував з якоюсь частиною її самої. Та не було персонажу, яким би було більш зачароване її серце, ніж її кохана і безсмертна Лакі Сантанжело. Мама любила повторювати: «Лакі — це та, ким хоче бути кожна жінка». Що я знаю точно, так це те, що Лакі — це та, ким хотіла бути моя мати, і в багатьох випадках була нею. Поява Лакі та усі її сміливі витівки, що збираються у дев’ять романів, розпалили пристрасть у моїй мамі набагато більше, чим уся її слава разом узята.

Без сумніву образ Лакі виношувався в яскравій уяві моєї матері роками, складався з її особистих пригод і спостережень. Вперше Лакі з’явилась в «Шансах» (1981), романі про хлопча з вулиць Нью-Йорку на ім’я Джино, який згодом став лідером потужної кримінальної групи з великою фінансовою часткою у Вегасі. Лакі — донька Джино: коли вона народилася, він називає її «найбільш вишуканим створінням, яке він досі бачив». Зовсім скоро Лакі піде слідами татуся.

Поки моя мама досягала майстерності у письменництві між походами до школи й приготуванням вечері, її Лакі втікала через вікно. Закохувалась. Шукала себе. Сперечалася з батьком. Знаходила друзів. Надибувала ворогів. Змирялася з втратою. Фліртувала. Домовлялася. Мстилася. Йшла на компроміси. Заводила дітей. Слухала «соул». Та мчала на шаленій швидкості узбережжям Тихого океану.

У романі «Леді-бос» Лакі береться за Голівуд та купує студії Panther, поки її шлюб з неперевершеним актором Лені Голден проходить тест на міцність. «Від самого початку, — пише автор, — їм було призначено бути фатальною сумішшю. Двоє впертих, божевільних і дуже кмітливих людей… а разом вони — один палаючий смолоскип».

Джекі Колінз обожнювала свою Лакі, і її пристрасть переходила на сторінки романів. Я не знаю нікого, хто б прочитавши роман, не закохався би у Лакі. Не лише тому, що вона приголомшлива, але й тому, що вона розумна, безстрашна, вперта, смілива, чутлива та напрочуд вірна. Гм… звучить фамільярно. Та вона керує бізнесом, не хапає заручників, іскриться впевненістю і — як любила повторювати моя мама — завдає копняків кільком серйозним дупам.

Лакі приречена бути поза поняттям «вік». Якщо Джеймс Бонд ніколи не старіє і не дряхліє, то Лакі Сантанжело без сумніву збирається робити те саме. Ніщо не дратувало мою маму так, як подвійні стандарти. Вона відображала спокусливу життєздатність та іскру свого альтер его: «шалене дівчисько» до самого кінця, вона кинула виклик усім сподіванням, за два тижні до смерті сіла в літак назад до Лондона, де починалися їхні з Лакі пригоди. Вона мала повернутися назад, востаннє, якби ж ми усі могли так, та вже без неї.

Життєвий досвід навчив мене, що стосунки насправді не закінчуються, коли хтось помирає, натомість вони змінюються. Я досі відчуваю такий тісний зв’язок зі своєю мамою. Я розмовляю з нею щодня і можу почути її голос і відчути обійми так, неначе вона поруч зі мною. Для всіх вдячних читачів і для тих, кому ще тільки доведеться познайомитися з романами, саме Лакі — наш міцний зв’язок.

Моя мама десятиліттями отримувала тисячі повідомлень від відданих шанувальників, які висловлювали свою прив’язаність до Лакі. Вона дала жінкам і чоловікам наснагу бути сильними, знайти свій голос, відчути власну сексуальність, приймати сміливі рішення. Лакі дає натхнення людям, чий світ став темним чи похитнувся, і міцний зв’язок зі сторінками романів Джекі Колінз відчувається як пульсуюча артерія життя.

Лакі була артерією життя і для моєї матері. Вона була для неї центром і захоплювала її в ті роки життя, коли мама перекинула свою увагу на необхідність навчитися жити з раком, аніж померти від нього. Кожного дня я чую, як сильно за нею сумують. Я уявляю собі це саме так: допоки Лакі Сантанжело на м’яких і легких лапах пантери крокує сторінками романів Джекі Колінз, Джекі Колінз йтиме поряд із нею.

Оригінал, переклад Владислави Дутчак