Як любити дітей та себе одночасно

«От начитаєшся Карпи, і дітей захочеш!», – ця фраза замелькала в мене в голові десь на середині видання. По-перше, сприймати Baby travel. Подорожі с дітьми або, Як не стати куркою  як художній шедевр не варто. Бо це не художній, і навряд чи шедевр (вибач, Карпочка). Але якщо цю книженцію взяти до рук, як путівник, або інструкцію, як не зненавидіти своїх дітей, та водночас любити себе, вуаля, це те, що треба.

Я людина бездитинна (сподіювась покищо) і не можу поєднати реальність із пропонованими порадами. Але ставлення до дітей Карпи чомусь дуже хочеться приліпити до себе. Саме так я уявляю сучасну родину (або приблизно). Хоча закопувати плаценту на території музейного заповідники не знаю чи готова:)

Карпа усе робить так, щоб дітям було, що розповісти про їхнє дитинство. Не лише сказати «я тебе виховувала і все, радуйся». А й жила своїм життям, подорожувала, вчилась новому, робила дурниці.

Але «Бебі тревел» може й не всім мамам прописаний. Може він якраз для таких, як я. Які у повному страху та спокусі.

Уся суть книжки навіть не в тому, щоб «не стати куркою», скоріше не перетворитись лише на «машину із вироблення дітей». Знаю, що мамочки захочуть мене разом із Карпою закидати камінням. Будуть казати, що з дітьми навряд чи встигнеш подорожувати і взагалі щось собі зайве дозволити, і що кожні діти різні і все таке інше. Але «Бебі тревел» може й не всім мамам прописаний. Може він якраз для таких, як я. Які у повному страху та спокуси. «БТ» це шанс подивитись на те, що життя із дитиною може бути іншим. Не таким, як його проживали більшість наших мамів в радянській реальності. У ритмі аби вистачило грошей на їжу та найменші забавки. А про решту й не думалось, бо не було коли і як.

Що із двома пуцвірками можна їхати до Індії та Барселони (при тому Карпа дає цілком практичні поради, що можна і не можна їсти, що треба брати із собою, та чим бавити дітей, на що варто сподіватись, а на що можна забити). Наприклад, що чим дитина менша, тим легше із нею подорожувати (можете сперечатись).

Принаймні прочитавши, зможеш оцінити, чи згодна ти на такий поворот, таку подорож. Чи все ж таки тобі більше до вподоби ідеальний комфорт, після того, як дітям виповниться по 18 або 20 або 25 (уже в кого як). Хоча й це не гарантує повного спокою в батьківській голові, а мо й навпаки). Знаю по найближчим.

За усі життєві речі та щирості автору вибачаєш несуразності у мові. Бо насправді ж не заради неї писалася книжка. І уявляючи, що під час усього процесу були поряд Кая, Кора та Карма, стає веселіше. Вони ще ті лобуряки)

Ксеня Кисіль