Який сенс можна знайти у концтаборі?

У 1991 році Бібліотека Конгресу США провела серед читачів опитування. Попросили назвати книгу, яка змінила життя. Крім уже відомих українцям Біблії та «Атлант розправив плечі» Айн Ренд, у першій десятці була також книга Віктора Франкля «Людина у пошуках справжнього сенсу» (1946 рік). Це головна праця його життя, у якій викладений екстремальний досвід чоловіка: виживання в концентраційному нацистському таборі. Прочитайте її, і ви станете інакшими.


Цю книгу складно рецензувати. Її не можна ставити в один ряд із іншими свідченнями очевидців подій Другої світової війни, навіть тих, хто пережив концентраційні табори (чи ні, як Анна Франк). Ця книга відрізняється в першу чергу тим, що написана з позицій психолога. Автор робить над собою зусилля, переступає через емоції і досить відсторонено пояснює стан в’язнів — таких, як він. Від цього сцени постають в уяві дуже чіткими.

У часи Голокосту Віктор Франкль провів три роки у концтаборах Терезіенштадт, Аушвіц та Дахау. Один із фундаментальних аспектів його книги і вчення — тема виживання. Але «Людина у пошуках справжнього сенсу» — не стільки про деталі його життя, скільки про те, як люди реалізували свою здатність виживати і вистояти під гнітом нацистів, попри мізерні шанси.

У першій частині книги автор намагається відповісти: «Як повсякденне життя у концтаборі відбилося на свідомості пересічного ув’язненого?». Він наводить приклади в’язнів, які знайшли надію і волю, щоб продовжувати рухатися навіть у вкрай болісних умовах. На думку Віктора, це демонструє, що все залежить від наших рішень, а не лише від обставин.

Ідеться не про якусь вищу «місію», спільну для всіх людей, а радше про специфічний сенс життя окремої людини в певний момент. Для Франкля це було бажання знову побачити свою дружину (він не знав, що вона вже померла; вони прожили разом менше року) і надія дописати наукову працю про логотерапію.

Упродовж всієї книги вчений цитує Ніцше. Зокрема, думку про необмежені людські можливості: «Той, хто знає, навіщо жити, може витримати майже будь-яке “як”». А також відоме твердження, яке вже увійшло в словники: «Усе, що не вбиває, робить нас сильнішими».
На цих ідеях (та не лише на них) базується філософія автора. І це неординарно, бо показує, знову-таки, що все залежить від наших рішень і нашого сприйняття: нацисти зробили з Ніцше теоретика арійця-«надлюдини», а Франкль показав, що ніцшеанська теорія підносить людство і облагороджує страждання.

Він розповідає історію одного з наглядачів, нациста, який використовував власні гроші, щоб купити ліки для ув’язнених у концтаборі. Після звільнення союзниками євреї захищали цього «ворога» від жорстокості з боку рятівників. Ця доброта, навіть у шкурі ворога, показує помилковість расової теорії німців. «…У світі існують лише два різновиди людей — «раса» гідних людей і «раса» негідників. Їх можна знайти будь-де; вони є в усіх суспільних групах. Але жодна група не складається винятково із гідних людей чи негідників. У цьому сенсі не існує «чистої» раси — гідну людину можна знайти і серед охоронців табору», — пише Франкль.

У другій частині книги автор розповідає про свою терапевтичну філософію, на яку спромігся після пережитого — логотерапію. Він порівнює її з психоаналітичною школою Зигмунда Фрейда, яка в той час поширювалася в Європі. Франкль вважає, що Фрейд незаслужено ігнорував духовні та світоглядні аспекти людського досвіду. Він вважав, що це наріжний камінь людської психіки.

«Основний мотив людини — це пошук сенсу життя, а не реалізація інстинктивних потягів», — пише Франкль. Він переконався на власному досвіді, що навіть найстрашніші страждання можна пережити, якщо наповнити їх сенсом. Психолог вважає, що людина не просто існує, але й кожної миті вирішує, що буде існувати далі.

Варто відзначити, що робота Франкля надихнула й інших теоретиків, наприклад, Абрахама Маслоу, відомого як творця ієрархії потреб. Саме Віктор спонукав його вивчати позитивні сторони людської природи, і це призвело до гуманізації психологічної науки.

У постскриптумі до видання 1984 року (яке є і в українському перекладі) Франкль пише про «трагічний оптимізм». Саме тому, що він пройшов через величезні страждання, він зрозумів, що не обставини мають значення, а те, які рішення ми приймаємо і як ставимося до ситуації. Звучить банально, але досвід автора говорить саме так. А ще він каже, що у будь-якій ситуації можна залишатися «святим», а не бути «свинею», як він часто спостерігав у концтаборах. І хоча «святих» меншість, потрібно приєднуватися до них.

«У світі, який не в найкращому стані, усе тільки погіршуватиметься, якщо кожен із нас не докладе до його порятунку максимальних зусиль», — пише Франкль.

Схожі книги: «Все те незриме світло» Ентоні Дорра, «Мистецтво любові» Еріха Фромма, «Читець» Бернхарда Шлінка.

Катерина Кролевська

Купити в Yakaboo.ua

Ксеня Різник
Редакторка blog.yakaboo.ua, блогерка в Етажерка. 10 років пишу про книжки (OpenStudy, газета День, gazeta.ua, MediaOsvita, власний блог та блог Yakaboo). Природний для мене стан: читати, розповідати та писати про книжки. Трішки схиблена на сучасній британській літературі, шпигую за лауреатами усіляких премій, найкращих додаю у список "читати негайно"). У вільний від книжок час знайомлюсь із птахами, марную фарби та олівці.
http://ksenyak.wordpress.com

One thought on “Який сенс можна знайти у концтаборі?

  1. Have you ever heard of second life (sl for short). It is basically a video game where you can do anything you want. Second life is literally my second life (pun intended lol). If you would like to see more you can see these Second Life websites and blogs

Залишити відповідь