«ЧЧ: Читати. Четвер» з Дмитром Бунецьким: про відкриття та розчарування

Сьогодні я просто поділюся з вами декількома новинами з особистого.

По-перше, я нарешті полюбив Філіпа Діка. Раніше він здавався крутим, звичайно, але нудноватим. Але тепер я відкрив його заново. Причому, не з блейдраннером чи іншими убіками, а з романами, які не дуже-то відомі. Начебто параноїдально прекрасного «Доктора Бладмані», іронічного «Порогу між світами» і упоротого «Коли настане минулий рік». Так що тримайтеся. Незабаром перечитаю все інше – і, можливо, змушу вас зробити те ж саме.

По-друге – і це погана новина – з’явилося розчарування. Колись в збірнику антивоєнної фантастики я прочитав дивні оповідання Фреда Саберхагена із серії «Берсеркер». Ну, там де гігантські космічні кораблі-роботи раптом вирішили вбити все живе, а сміливі й не дуже люди їм протистояли. Згадав, знайшов, почав – і це жах. У сенсі, все добре, але постійно зачіпаюсь за несучасність тексту. Саберхаген застарів настільки, що це ще не смішно, але вже не актуально. Так що якщо хочете битв роботів, виберіть когось іншого.

І, нарешті, по-третє, справжнім бальзамом на душу став Девід Дрейк і його «Володарка підземель». Саме те, якщо у вас соплі, слабкість і хочеться почитати щось легке і мило-класичне. Дрейк ніби переписав «Конана» більш легким стилем, намішав туди магії, людських відносин і шпигунських інтриг і подав у вигляді захопливого квесту. Так що насолоджуйтесь.

Читайте завжди.

Джерело: Facebook Дмитра Бунецького