Уривок із роману про українське єврейське містечко “Лінія зусилля”

Роман «Лінія зусилля» Таіс Золотковської — це три історії про боротьбу за щастя. Події відбуваються в сучасній Україні, у єврейському містечку. Закоханий хлопчик Герман бореться з нападами агресії. Його мати Ханна Кац, яка пожертвувала кар’єрою заради сім’ї, закохується у жінку та круто змінює своє життя. А Віра Літвінова, ховаючись від невдалих стосунків з близькими людьми, повертається в рідне місто. Кожному з героїв необхідно докласти зусилля, щоб змінити своє життя на краще.

Таіс Золотковська – українська письменниця із Харкова. Два роки жила в Ізраїлі та навчалась в релігійній школі. Згодом повернулась до України. У 2009-2010 видала три книжки із відривними листівками – “ФарФор”, “МарМур” і “Мисс Утка”. Роман “Лінія зусилля” почала писати в рамках  марафону Національний місячник написання роману (NaNoWriMo). Є організатором письменницького Клубу Анонімних Авторів у Харкові.
Українською роман переклав Сашко Ушкалов. Обкладинку намалювала Юлія Пилипчатіна. Книжка з’явиться  у друці 24-26 серпня (російською мовою) та на початку вересня українською.
1.
Герман
 (уривок з роману “Лінія зусилля”)

Я побачив її перший. І тепер, якщо справа дійде до слідства якщо справа дійде до суду, я скажу прокуророві: «Вона мріяла стати балериною. А поки що ходила до середньої школи. Я побачив її перший. Не Янек. І він вирішив мені помститися».

Я звав її Міреле: вона мені дозволяла. Для всіх інших, чужих і своїх, тільки Міра, Міріам. Характер у дівчинки залізний. Руки й ноги — довгі. Волосся — мідний дріт, закручений у тугі спіралі. Тричі на тиждень я бачив, як вона мчить на балет: полотняна сумка з трико й пуантами перекинута через плече, голова високо піднята — невидима повітряна кулька прив’язана до кінчика гострого підборіддя. Ступні з вивернутими назовні носками випереджають тіло, переносячи його через замети, купки опалого листя й замерзлі калюжі на тротуарах Міста.

Ми познайомилися кілька років тому. Я сидів на дивані у вітальні, світло ледь пробивалося крізь мереживні фіранки, і потерта темно-синя оббивка крісел була оповита полудневим мороком. На вулиці сяяло сонце, а будинок огорнули тиша й прохолода. Не чутно ані проїжджаючих машин, ані співу шпаків у садку. Гудіння дзвонів у моїй голові ненадовго стихло. Воно добряче мені дошкуляло. Уявіть, що у вашому будинку гудуть водогінні труби. Коли ви відкриваєте воду, гудіння стихає й стає легше думати. Але варто було тільки перекрити потік, як гудіння повертається з новою силою, нагадуючи нетерплячого слона, що б’ється об огорожу вольєра в зоопарку. Слон голодний, його змучила спрага, але ніхто не чує його тоскного стогону. Ніхто, крім мене.

Я читав підручник із шахів, старанно ігноруючи наростаюче гудіння. Задвонив телефон.

«Германе, не будь занудою! — Йоц, мій друг, горлав у слухавку. — Ми з хлопцями зустрічаємося біля кінотеатру о п’ятій, підходь».

У Йоца є свобода, а в мене лише дзвеніння у вухах. А ще розхитані нерви, які треба тримати в шорах.

«Мені треба обдумати кілька партій, турнір наступного тижня», — сказав я. Батько не дозволяє гуляти після школи. Він вважає, що я не маю тинятися Містом із друзями. Неробство шкодить голові.

Поклавши слухавку, впиваюся в порожнечу й уявляю, як Йоц та інші однокласники смакують газовану воду й розважаються. А білі зуби в брекетах виблискують на сонці, мов клавіші фортепіано. Скрегочу зубами, стискаю пальцями обкладинку. Але з місця не зрушую. Не послухатися батька — гріх.

— Чи є хто вдома? — ззовні пролунав голос, і крізь вітраж у дверях на мене глянуло око. — Агов, хлопчику, я тебе бачу!

Бекання баранчика, а не голосок. Для переконливості вона загупала у двері. Гуп-гуп-гуп. Я не міг стерпіти гупання й попрямував до дверей. На ходу поправив ярмулку, випустив цицит.

— Ну що ти там вовтузишся? У мене для тебе подарунок!

Я крутнув дверну ручку. На порозі стояла дівчинка. Вона була нижча за мене на зріст і нахабно розглядала передпокій.

— Ти хто? — я побачив її волосся й білу шкіру личка, всіяну ластовинням.

Замість відповіді вона тицьнула мені м’яке чорне звірятко. Кошеня голосно нявчало, вчепившись у рукав светра крихітними лапками з випущеними кігтиками.

— Навіщо ти його притягла? — скривившись, запитав я і спробував всучити його назад.

Однак дівчинка пробувала проскочити до будинку. Та де там! Я стояв намертво, чужинців не можна пускати на поріг.

— А ти сильний, — здивовано відповіла вона, полишаючи спроби прорватися.

Розглядаючи мене, — я спробував сховати дірку на шкарпетці, — вона стягла ярмулку з моєї голови й усе ж таки прослизнула до передпокою. Крутнулася на підборах лакованих чорних черевичок, що їх зразкові дівчатка носять у шабат, а Міреле взувала щодня, і сказала:

— Можемо його втопити.

— Ти серйозно? — відповів я.

Дзвони стихли. На мить я заплющив очі, перевірив. Не здалося.

Ксеня Різник
Редакторка blog.yakaboo.ua, блогерка в Етажерка. 10 років пишу про книжки (OpenStudy, газета День, gazeta.ua, MediaOsvita, власний блог та блог Yakaboo). Природний для мене стан: читати, розповідати та писати про книжки. Трішки схиблена на сучасній британській літературі, шпигую за лауреатами усіляких премій, найкращих додаю у список "читати негайно"). У вільний від книжок час знайомлюсь із птахами, марную фарби та олівці.
http://ksenyak.wordpress.com

6 thoughts on “Уривок із роману про українське єврейське містечко “Лінія зусилля”

  1. Have you ever heard of second life (sl for short). It is basically a video game where you can do anything you want. Second life is literally my second life (pun intended lol). If you want to see more you can see these second life authors and blogs

  2. Have you ever heard of second life (sl for short). It is basically a game where you can do anything you want. sl is literally my second life (pun intended lol). If you want to see more you can see these second life articles and blogs

  3. Have you ever heard of second life (sl for short). It is basically a game where you can do anything you want. Second life is literally my second life (pun intended lol). If you would like to see more you can see these Second Life articles and blogs

  4. Have you ever heard of second life (sl for short). It is essentially a video game where you can do anything you want. sl is literally my second life (pun intended lol). If you would like to see more you can see these sl articles and blogs

Залишити відповідь