Про великий письменників говорять значно більше, ніж про письменниць, – останніх часто асоціюють з літературою «для жінок». Це, безумовно, несправедливо – сучасна література не була б собою без видатних письменниць. Ми вирішили пригадати десять сучасниць, яких точно будуть читати й завтра, і через кілька десятків років.
Донна Тартт
Можливо, найуспішніша інтелектуальна письменниця XXI століття, Донна Тартт прогриміла на весь світ завдяки своєму третьому роману «Щиголь». Виявилося, що серед постмодерну і постіронії є місце (і назріла необхідність) для старомодного серйозного твору. Важкі томи Тартт розкуповують стрімко: і читачі, і критики цінують її за прекрасну мову, хитромудрі сюжети, гуманізм і за ту вдумливу неспішність, з якою читаєш Діккенса або Джордж Еліот.
«Щиголь» – класичний роман виховання, заснований на трагедії хлопчика і його довгого шляху дорослішання і знаходження себе, заворожує одночасно вишуканістю стилю і поворотами сюжету. Це саме той випадок, коли обдумування тексту тягнеться шлейфом – значно перевищуючи час самого читання.
Джойс Керол Оутс
Над продуктивністю Джойс Керол Оутс якийсь час було прийнято жартувати, однак критики втомились, а талант 78-річної американки нікуди не дівся. Десятки романів, сотні розповідей і віршів, звичайно ж, не рівновеликі, але на це вже є статті, які допоможуть розібратися в наявній спадщині Оутс.
Мало кому вдавалося протягом багатьох років настільки послідовно і з такою тонкістю розповідати про насильство, про статеву і расову нерівність, про соціальні проблеми, показуючи їх не тільки як «проблеми середовища», але як частину внутрішнього життя особистості й, відповідно, як проблеми антропологічні. У Росії Оутс в першу чергу відома програмним романом «Сад радощів земних» про боротьбу руйнівного і творчого начала в одній жінці.
Тоні Моррісон
У свої вісімдесят п’ять Тоні Моррісон – жива легенда, літературний стовп, незаслужено мало читається в Росії. Одна з головних авторок американського мультикультуралізму, як ніхто інший, претендує на звання Маркеса США. Свій останній роман вона випустила лише рік тому, активно читає лекції та є гучним голосом «чорної Америки», чиї коментарі про вбивства афроамериканських підлітків для багатьох західних інтелектуалів не менш важливі, ніж висловлювання політиків або поп-зірок.
У своїх романах Моррісон розповідає про ідентичність афроамериканського населення США засобами магічного реалізму. Наприклад, «Улюблена» – це написана в кращих традиціях американської готики історія жінки, що тікає від рабства і змушена зіткнутися з власним минулим, яке втілюється в плоті й крові. Тексти письменниці будуються таким чином, що через множинні перспективи героїв переломлюється авторське міркування про людську гідність, про різні види гноблення, міфи й любові.
Людмила Петрушевська
У сучасній російській прозі жінки грають ключову роль, і всіх важливих імен не перелічити. Однак над ними усіма височить, як стовп, російський маг слова Людмила Петрушевська. Автор романів, п’єс, оповідань, пісень, казок, що стали мемами (порося Петро), і сценарію до містичної «Казки казок» Норштейна, досі активно пише, а також співає, малює і чого тільки не робить.
І оповідання, і романи, і повість «Час ночі», що принесла Петрушевській першу славу, дійсно важко читати, тому що жахаючою її прозу робить не фантастична складова (там, де вона взагалі є), а гоголівська іронія і життєвість кошмарів. Однак гнітючий і чарівний світ Петрушевської привабливий, і не тільки для співвітчизників: їй вдалося домогтися визнання і на пострадянському просторі (і це після багаторічної заборони її книг), і за кордоном. До цього дня вона залишається однією із найбільш перекладених на інші мови російських письменниць.
Ізабель Альєнде
Найвідоміша іспаномовна письменниця XX століття за національністю чилійка, народилася в Лімі, а живе в США, тому цілком може вважатися панамериканською. Крім вже класики «Будинку духів» і пригод Єви Луни у письменниці є, наприклад, дивовижна автобіографічна книга «Паула», присвячена її доньці, яка померла, і розповідає про переворот в Чилі, про особисте життя і покликання самої Альєнде і про її материнство.
Альєнде довела, що латиноамериканка може стати всесвітньо популярною письменницею, і сама почала встановлювати правила співвідношення магічного реалізму, еротики та історичної повісті. На окрему увагу заслуговує її чудова книга «Афродіта», присвячена афродизиакам.
Урсула Ле Гуїн
Ніл Гейман і Террі Пратчетт, Девід Мітчелл і Салман Рушді, Дж. Р. Р. Мартін та інші великі світу літератури відкрито визнають незаперечний вплив творчості Урсули Ле Гуїн на свою прозу. Одна з головних авторок фантастики й фентезі XX століття має уяву, здатну населяти віддалені планети й детально продумувати особливості форми культури, альтернативні людській. Але не тільки.
У своїх текстах вона точно і глибоко, з мудрою відстороненістю антрополога, аналізує природу гендеру, статевої й соціальної нерівності, розмірковує про інакшість в усіх її проявах, про екологію і політику колонізаторів – а ставити ці питання автор «Лівої руки Темряви» і казок Земномор’я почала задовго до того, як це стало мейнстрімом.
Ольга Седакова
Ользі Седаковій довірив «Москву – Петушки» Венедикт Єрофєєв, з нею листувався Іван Павло II, її вчив і вчився у неї Сергій Аверинцев. Вона перекладала Фому Аквінського, Емілі Дікінсон, Поля Клоделя та інших, але головне – писала і пише вірші, які в XX і XXI столітті не смішно і не фальшиво говорять про віру.
Седакова починала працювати, коли будь-яка творчість, пов’язана з релігією, в СРСР була під забороною, а зараз, опинившись в абсолютно інших умовах і натрапивши на інші труднощі, продовжує доводити, що духовні висоти та справжнє мистецтво, як і раніше можуть поєднуватися і нести світло, а не руйнування. Поетеса видається в Росії й за кордоном, а її філософські та філологічні праці не менш цікаві, ніж вірші. Дивовижна чистота і велич російської мови, якою автор володіє на недосяжному для більшості сучасних письменників рівні, видніється в будь-якому із її текстів, в тому числі й в останній збірці віршів різних років «Сад світобудови».
Світлана Алексієвич
Навколо постаті Світлани Алексієвич постійно горять суперечки, а після вручення їй Нобелівської премії з літератури й поготів: адже вона не пише художню літературу. І дійсно, Алексієвич – перший автор нон-фікшн в історії премії. Якщо політичні висловлювання письменниці викликають питання, то її твори говорять самі за себе.
Тексти Алексієвич дають звичайним людям можливість писати історію, чи йде мова про жінок і дітей на Другій світовій або про тих, які служили в Афгані. І в програмній книзі «У війни не жіноче обличчя», і в новій праці про 90-ті «Час секонд-хенд» важко розділити художню і нехудожню літературу. Емоційний ефект прози великої білоруски не менший, ніж у романів, а розказане нею – одночасно документ епохи й універсальний пам’ятник людським стражданням.
Еліс Манро
«Чехов нашого часу», богиня короткої форми, Еліс Манро живе в рідній Канаді все своє життя (зараз їй 85) і пише в основному про неї ж. Але насправді розповіді нобелівської лауреатки універсальні – вони наповнені мріями звичайних людей, щоденними заняттями та історіями стосунків між чоловіками й жінками, батьками й дітьми. Цікаво, що Манро постійно переписує свої історії, так що у вашої улюбленої може існувати й інша версія.
Оповідання написані, так, що їх хочеться перечитувати, і кожен раз в невеликому тексті їй вдається вмістити дуже насичену історію, світ якої значно перевершує обсяг твору. У збірках «Занадто багато щастя» і «Утікачка» можна відчути всі характерні риси прози Манро. Недомовленості більше, ніж ясності, час стрибає вперед і назад, а закінчитися історія може на півслові. Попри часом хвацько закручені сюжети й несподівано мінливих в очах читача персонажів, кожному слову автора віриш, ніби особисто спостерігаєш за тим, що відбувається.
Джоан Дідіон
Одна з найвпливовіших авторів нон-фікшн, що вийшла зі школи «нової журналістики», Джоан Дідіон – зразок письменника, який створює літературу з життя. З 1960-х років Дідіон писала прозу і публіцистику, досліджуючи різні соціальні феномени й проблеми. Один з найбільш високо оцінених творів Дідіон – автобіографічна книга «Рік магічного мислення» – писалася як свого роду терапія: автор описує смерть чоловіка, хворобу доньки, скорбота як соціальний феномен і як особистий досвід.
Як художні, так і журналістські тексти письменниці продумані до дрібниць: учениця Хемінгуея, Генрі Джеймса і Джордж Еліот проповідує цінність правильного вибудовування кожної пропозиції, адже синтаксис, як камера в кіно, вихоплює з реальності саме те, що хоче показати читачеві автор.
текст: Олександра Баженова-Сорокіна
ілюстрації: Даша Чертанова
Джерело: wonderzine.com
162 thoughts on “Сучасні письменниці, яких обов’язково варто читати”