Останнім часом усе частіше ловлю себе на думці, що мені хочеться читати дитячі книги англомовних авторів. Хм, з чого ж усе почалося? Певно, з фільму про чарівну казкарку Беатріс Поттер, яка ще й ілюструвала свої історії. Але сьогодні мова не про неї, а про іншого англомовного письменника, який створив казку про казки – серію про пригоди сестер Ґрімм.
Еге, саме Ґрімм, бо сестрички Сабріна й Дафна – онучки того самого Вільгельма Ґрімма, який разом зі своїм братом зібрав неймовірну колекцію казок. “Так. Щось тут не так”, – подумалося мені, коли я вперше наткнулася на “Сестри Ґрімм. Казкові детективи”. Тоді я оминула цю книгу, бо вирішила, що це відверто якась дурня на сучасний лад. От коли вдруге книги потрапили на очі, майнула думка: “Потрібно прочитати, щоб не мозолили очі”. І прочитала. Задоволення – море!
Уявіть сюжет: дві дівчинки – старша Сабріна й молодша Дафна – опинилися в дитбудинку після того, як унаслідок аварії зникли їхні батьки. Дівчатка не раз і не двічі потрапляли до різних родин, але так і не залишилися в жодній з них чи то через власний характер, чи то через дивацтва опікунів. І ось ситуація доходить до того, що сестричок абсолютно ніхто не хоче брати до своїх сімей.
Але, як завжди, щось та й мало трапитися. Виявилося, що хоча батьки й говорили Дафні та Сабріні про те, що в них немає родичів, якась невідома бабця назвалася їхньою бабусею і забрала їх жити до себе! Здивуванню й настороженості дівчаток не було меж.
А що ж то за старенька! Її, власне, старенькою й не назвеш: така вже вона активна, ну просто торнадо! Як виявилося згодом, вона є справжнім казковим детективом, а її онучки мають продовжити сімейну справу. Яку? Ну як – яку? Звичайно, розплутувати найнесподіваніші таємниці: хто щоночі навідується до іграшкової крамниці папи Карло (то були капосники гноми:-), що вбило шкільного вчителя, чому будинок фермера розтрощено на друзка, а слід навколо нього нагадує відбиток ноги велетня?
Повірте, це ще не весь арсенал пригод і сюрпризів, які чатують на Дафну з Сабріною, бабусю Рельду (місіс Ґрімм) та її друга містера Каніса, який насправді був Сірим Вовком. А ще ж пес Елвіс, дядько Джейк і Король усіх шахраїв ельф Пак їм допомагатимуть (правда, щодо останнього казкового персонажа варто сказати інакше – Пак нещадно заважатиме сестричкам, особливо ж допікатиме старшій Сабріні).
Так, з дівчатками траплятимуться різні пригоди, але всі вони блякнуть на фоні головної інтриги – сестри Ґрімм усе ніяк не можуть знайти своїх батьків, але тепер вони хоча б наблизилися до розгадки: тата з мамою викрала банда Рука Скарлет. Саме вона “мутить воду” у містечку з казковими мешканцями Ферріпорт-Лендінгу. І якби ж усе було так просто, та ні. Якщо детективи спочатку думали, що то Червона Шапочка винна у всіх лихах, то вони помилялися: дівчинка лише виконувала накази когось значно могутнішого та дуже небезпечного.
Сюжет у стилі казкової авантюри популярний серед юних читачів, бо дітям (а заразом з ними – і батькам з дідусями й бабусями) цікаво читати про добре знайомих і улюблених казкових героїв, які, щоправда, живуть у наш час. Ця риса – адаптація до сучасності популярних класичних казкових сюжетів – додає історії містера Баклі своєрідної родзинки.
Не лише про вигадки й нереальних героїв вам повідає Майкл Баклі, а й про цілком неказкове: перше кохання, складний характер одинадцятирічних старших сестер, про те, як напружені відносини між різними поколіннями та підліткова категоричність щодо всього можуть стати справді небезпечними. А добрі-милі-гарнюні казкові персонажі виявляються жорстокими та егоїстичними монстрами, улюблені прекрасні принци – не більше, ніж нарцисами. І лише Білосніжка, троє поросят і злий Сірий Вовк зберегли свою істинну людську подобу. (Звичайно, якщо можна так сказати, бо у світі містера Баклі будьте готові до будь-яких віражів і несподіваних відкриттів. Наприклад, він перетворив трьох поросят на людей, а Русалоньку – на огрядну інфантильну пані).
І не можу не згадати про неповторні ілюстрації Пітера Фергюсона. Його графіка одразу ж привертає увагу і згодом – врізається в пам’ять. Коли ж дочитуєш останні сторінки третьої книжки, то розумієш, що герої мають бути лише такими, якими їх побачив містер Фергюсон і цим своїм уявленнням про баклівських персонажів люб’язно з нами поділився.
До того ж, безсумнівною перевагою серії над іншими казковими фентезі з заплутаним сюжетом можна вважати й те, що якщо ви не читали першої чи другої книги, а до рук вам потрапила одразу третя, можна не хвилюватися, що щось не зрозумієте: уже на самому початку повісті автор коротко розповість про зміст попередньої книжки. Отже, “білих плям” в історії родини Ґріммів для вас не буде.
Між іншим, видавництво “Ранок” надрукувало лише перші три книги серії, насправді ж їх аж дев’ять, але наразі “Ранок” не планує продовжувати серію.
Наостанок скажу: якщо ви ще вагаєтеся, чи замовляти своєму чадові книжку, яка, імовірно, стане лише черговою оздобою інтер’єру та пилозбірником, не думайте довго, бо повісті Майкла Баклі про неймовірних сестричок гідно оцінили сотні тисяч маленьких і не дуже читачів у всьому світі. І ваша родина, певно, не стане винятком:-)
P.S. Ану придивіться уважніше до оточуючих. Часом, чи не замасковані герої казок живуть поруч з вами? А як дізнатися, що вони дійсно вийшли з казки, вам розкажуть сестрички Ґрімм.
Вікторія Л’Егль
17 thoughts on “Старі казки – нові пригоди. Майкл Баклі “Сестри Ґрімм””