Роман, який читати не варто

У своєму «Щоденнику» польський письменник, автор чотирьох романів, численних п’єс та оповідань Вітольд Ґомбрович писав: «Мене не зовсім зрозуміли, або швидше з мене витягли тільки те, що «на часі»… Починаю вірити, що я автор філософського твору в кількох томах… Завжди йдеться про мої «концепції» і майже ніколи – про моє мистецтво».

Такою була реакція автора на численні статті, що почали з’являтися в Польщі з приводу виходу його скандально відомого роману «Фердидурке». Але з таким же успіхом цю думку Ґомбровича можна застосувати до усієї творчості письменника – сміливої, незвичної, різко засудженої громадськістю й критиками. Натомість для автора кожен текст – це чергова спроба розповісти «про поляка, емігранта, про себе». «Ессе homo. Вітольд Ґомбрович», – як казав письменник, натякаючи на одного з видатних філософів ХХ століття – Фрідріха Ніцше.

З цієї перспективи звертає на себе увагу роман «Порнографія», що побачив світ українською у «Видавництві Старого Лева». Дія твору відбувається в Польщі 1943 року під час Другої світової війни. Чому саме цей період? У передмові автор зазначає, що «атмосфера війни найбільш відповідна» для роману. Він переконаний, що на тлі великих катастроф життя однієї людини, її переживання і тривоги мають далеко не менше значення. З іншого боку, Ґомбрович, мовби знімає з себе відповідальність за написане. Адже 1939 року він був змушений покинути батьківщину та переїхати до Аргентини, де і провів більше двадцяти п’яти років свого життя. Тому Польща в романі – уявна, хоча «правдивість якихось деталей не має жодного значення для подій, які відбуваються в книзі». Насправді всі ці факти не так застерігають читача, як зацікавлюють, провокують дізнатися більше, а отже, прочитати, що ж такого понавигадував письменник.

Будучи аутсайдером у житті та власній країні, Ґомбрович створював собі подібних персонажів у книжках. До них зараховуємо й оповідача Вітольда з «Порнографії». Це доволі особливий герой хоча б тому, що в тексті ми майже не знаходимо інформації про нього: зовнішній вигляд, смаки і вподобання та інші деталі, що дозволяють краще уявити чоловіка, практично відсутні. Натомість роман написаний у формі внутрішнього монологу Вітольда, який аналізує, припускає, сумнівається і страждає, не показуючи цього оточуючим. У такий спосіб читач приміряє на себе роль оповідача, живе його страхами й очікуваннями. Прояви вуайєризму по відношенню до інших героїв книжки і суперництво з партнером Фридериком у цьому сенсі – ще одна форма самозаглиблення героя, що залежить не так від зовнішніх обставин, як від фізичних потягів.

“Химерна любов і нездорова пристрасть у книзі тісно переплетені з низкою вбивств, що на додачу до психологічних відхилень головних героїв, створюють гнітючу атмосферу мороку й безнадії. Її жертвами почергово стають практично всі персонажі, незалежно від віку”

У цій книзі, як власне й у іншому романі «Фердидурке», письменник наголошує на полярності двох світів – молодості й старості, представниками яких є 16-літні Кароль і Геня та, відповідно, Вітольд зі своїм коханцем Фридериком. На прикладі молодої пари Ґомбрович показує взаємозалежності, що існують між персонажами. «Вони не були надто вродливими – ані вона, ні він, – пише автор, – лише настільки, наскільки це притаманно їхньому вікові, але здавалися прекрасними у своєму замкнутому колі, у взаємному прагненні й захопленні – у тому, в чому ніхто інший не міг би взяти учать. Вони були одне для одного, й ні для кого більше».

Згідно з природнім станом речей, Кароль і Геня мали б бути закоханими, хоча не все так просто у Ґомбровича. Хлопцю більше до вподоби мати Гені, а дівчина планує вийти заміж за старшого і соліднішого Вацлава, але лише для того, щоб «не гуляти». У цій ситуації Фридерик із Вітольдом беруть на себе роль звідників, яким подобається «купання в еротизмі» молодих людей. І їм ніяк не зрозуміти, чому останні не можуть бути разом. «Замість того, щоб бути гарною поруч із Каролем (це їй би вдалося), Геня воліла халтурити й прибіднюватися поруч з адвокатом, горнучись до його виплеканої бридоти!», – міркує автор. Споглядаючи і втручаючись у стосунки Кароля і Гені, герої ніби заново переживають свою молодість, ототожнюючи себе з ними.

Усіх персонажів роману можна поділити за віком на дві великі групи – молоді та старі. У перехідному статусі знаходиться один-єдиний герой – наречений Гені адвокат Вацлав. Уже не юний, але ще й не зрілий чоловік, він, зрештою, стає жертвою інтриг Фридерика і Вітольда. Останнім вдається посіяти сумніви щодо ймовірного роману між його майбутньою дружиною та Каролем. «Можливо, вона, не віддаючись йому, належить йому ще більше, – розпачливо вигукує Вацлав, – Бо все поміж ними відбувається інакше, інакше!». Наприкінці роману розпал пристрастей стосовно потенційної зради Гені приводить героїв до цілком несподіваної розв’язки.

Химерна любов і нездорова пристрасть у книзі тісно переплетені з низкою вбивств, що на додачу до психологічних відхилень головних героїв, створюють гнітючу атмосферу мороку й безнадії. Її жертвами почергово стають практично всі персонажі, незалежно від віку. Суцільно чорна обкладинка «Порнографії» і 13 похмурих світлин, вміщених наприкінці книжки в українській версії, тільки посилюють у читача подібні враження. До прірви героїв затягує і планування вбивства високопосадовця Сем’яна, що уособлює панування, а отже, для його переховувачів – це спосіб самоствердитись, підкорити цю владу, а для декого – знайти себе через знищення іншого. Квінтесенцією роману можна вважати думку автора: «І на якусь мить вони й ми, у цій катастрофі, подивились у вічі одне одному», де «ми» і «вони» – вбивці й жертви, молоді й старші, закохані й самотні.

«Порнографія» Вітольда Ґомбровича – роман, який читати не варто. Особливо, якщо для вас це перший твір письменника. В такому випадку є ризик без вороття закохатися в письмо Ґомбровича або назавжди зненавидіти його творчість. У кожному разі роман викличе багато емоцій та змусить по-новому придивитись до людей. А на добре чи на зле – вирішувати вам.

Лілія Шутяк, Zbruc

Купити в Yakaboo.ua

7 thoughts on “Роман, який читати не варто

  1. Have you ever heard of second life (sl for short). It is essentially a online game where you can do anything you want. Second life is literally my second life (pun intended lol). If you would like to see more you can see these sl authors and blogs

  2. Have you ever heard of second life (sl for short). It is essentially a game where you can do anything you want. sl is literally my second life (pun intended lol). If you would like to see more you can see these Second Life articles and blogs

  3. Have you ever heard of second life (sl for short). It is essentially a online game where you can do anything you want. Second life is literally my second life (pun intended lol). If you want to see more you can see these sl websites and blogs

  4. Have you ever heard of second life (sl for short). It is basically a video game where you can do anything you want. Second life is literally my second life (pun intended lol). If you would like to see more you can see these sl articles and blogs

Залишити відповідь