Кажуть, наймагічніше місце на світі – це Гоґвортс. Що ж, цілком можливо. Але, погодьтеся, не всі ми зможемо туди потрапити. Проте не варто засмучуватися: для нас, тих, хто прагне чарів поза світом хлопця зі шрамом, є чудова альтернатива – дебютний роман Алли Рогашко, магія якого нічим не поступається поттеріанівським чаклуванням.
Справді, «Осіннє Рондо місячної ночі» – це неймовірна чаклунсько-казкова історія, яка, мабуть, не була б такою містичною, якби не дух Львова, якби не річка Полтва, якби не стиль авторки. Усе обертається їй на руку (чи це пані Алла взяла й обернула все на свою користь?), закручуючись у клубочок, розплутавши який ми закохуємося в роман Алли Рогашко. Насправді, зробити це дуже легко, адже вже на підсвідомому рівні ми вирішуємо, що Софія та Степан, Люба й Любомир, Петро Степанович і Сашка – для нас геть рідні, ми наче знайомі з ними хтозна скільки. Може, саме тому «Рондо» так торкає душу читача?
Ви лише уявіть собі Львів сто років тому, закоханих Софію та Степана, а потім – хоп! – і вас уже перекинули до сьогодення. Ми ще навіть не встигли подумки продефілювати вечірнім Львовом, не допили філіжанку кави, не дослухали Шопена, як хтось усемогутній, як хтось, кому все дозволено – авторка, – переніс нас у теперішній день. Ми могли б образитися за таке свавілля (як це – завадити ледь не астральному єднанню зі Львовом?!), та не маємо підстав: місто Лева й далі продовжує награвати рондо, а читач повністю втрачає голову.
Чаклунці Рогашко (чи львівській феї з Рівного?) вдалося на двохстах сторінках у яскраво емоційних реченнях зі знаками оклику на кінці та великими літерами розказати про пані в чорному й дівчину в білому, про жінку, закохану в чоловіка, з яким вона познайомилася в снах, і про хлопця, що не уявляє свого життя без жінки, яка любить іншого. Але книга закінчиться щасливо, не хвилюйтеся: пані Алла ж добра фея. Хоча, зізнаюся чесно, вам буде шкода двох персонажів точно, а от, можливо, і не двох, але все це ви переживете тоді, коли зануритеся в атмосферу Львова кінця ХІХ століття.
Зазначу ще дещо. Приготуйте олівчик – звісно, якщо ви маєте звичку помічати цитати та вважаєте себе романтичною натурою – і тримайте його в руці, поки читатимете Рогашко. Переконана, висловів ви назбираєте багато, може, навіть забагато (у гарному сенсі) для такої маленької книжки, яку захоплено ковтаєш за один вечір. Найулюбленіша ж моя цитата ця: “Життя – це суцільне диво. Щодня воно приголомшує несподіванками, розкриває нові таємниці і доводить: МОЖЛИВО ВСЕ!”
Здається, ми всі не сумніваємося в цих словах, усвідомлюємо їх, але прочитавши «Рондо», і собі починаємо ще затятіше проживати те диво. Виявляється, його можна знайти всюди: у мережі Інтернет, у сусідській квартирі, поруч зі старим паном, на балконі, де п’ємо каву чи какао… Ми починаємо вірити в магію, і це добре, бо саме теплих чарів нам і не вистачає. А хто їх подарує, як не Львів? От і уявіть собі, як було авторці, коли її атакували львівські чаклування: важко не записати, не перетворити думки про дивовижне місто на роман. Пані Аллі, певно, значно полегшало, коли все нарешті поєдналося в одну книгу, бо тепер цю магію вона може подарувати кожному читачеві. Але ж про Львів не може бути забагато гарних книг? Хто знає, чи не потішить нас авторка новою містичною історію про місто Лева?
Так, Аллу Рогашко читати варто хоча б тим, хто хоче насолодитися легким текстом, дещо посмакувати львівською ґварою, помилуватися Полтвою, яку ось-ось закують у панцир з каменю, повірити в дива та зустрічі, що не можуть бути випадковими. Зрештою, довіртеся Наталії Гурницькій, Степану Процюку й Галині Пагутяк, які, як і я, поринули в минуле, щоб насолодитися красою сьогодення.
А я вже собі думаю: чи вирушити до Львова пошукати кохання? Бо після таких книжок не сумніваєшся, що Львів його тобі подарує…
Вікторія Легль, вільний автор
13 thoughts on “Роман від феї. “Осіннє Рондо місячної ночі” Алли Рогашко”