Патрік Модіано – титулований французький письменник, у 33 роки отримав престижну Гонкурівську премію, а в 2014 – Нобелівську премію з літератури. Основна тема його творчості – приборкання історії та підпорядкування минулого. Майже всі герої книг прозаїка і сценариста борсаються в каламутних водах пам’яті, намагаючись впоратися з цим.
Невеличка книжка «Маленьке диво» була написана в 2004 році. З тих пір багато разів перевидавалася не тільки у Франції, але і за її межами. Як і в інших творах Модіано ключова тема роману це – тема пам’яті й минулого. Тереза Шов’єр, молода парижанка, намагається розібратися в таємничому зникненні її матері багато років назад. Їй відомий один лише факт – вона померла в Марокко. Але як вона туди потрапила, і що там сталося насправді? З часів дитинства у Терези залишилася невелика бляшана коробочка з-під печива, наповнена сімейними «реліквіями» матері. Уривки листів, вирізки з газет, фото і записна книжка – це все ниточки заплутаного клубка під назвою «життя матері». Переїзди з однієї квартири на іншу, проживання в зубожілих готельчиках на околицях Парижа, таємничі залицяльники й розкішне життя в апартаментах – чорно-білі контрасти одного життя. Під якими тільки іменами не жила мати Терези. Здається, вона ховалася від самого життя, змінюючи прізвища та адреси. І раптом смерть в Марокко.
Тереза Шов’єр, подорослішавши, блукає вулицями Парижа свого дитинства, розчиняючись в мелодіях ностальгічного настрою. Вона намагається згадати своє життя в цих місцях, повністю зануритися в ту атмосферу і надолужити згаяне. На шляху їй зустрічаються різні особистості. Вона з легкістю йде на контакт, виливає на їхні голови свою історію. Добра аптекарка, дивний мовознавець Моро-Бадмаєв, таємничі Віра і Мішель Валадьє. У світі так багато диваків зі своїми тарганами в голові. Книжка починається з нічого і закінчується нічим. Вона немов завмерла посеред каламутної річки, ім’я якої життя.
Проза Патрика Модіано – це не завжди просте випробування для читачів, які звикли до стрімкого сюжету, багатоплановості і яскравої образності. У автора свій впізнаваний стиль, який часто нагадує Прустівську манеру письма. Його книги це завжди занурення в минуле, у внутрішній світ героїв і витоки їхнього сьогодення. Всім шанувальника подібної літератури рекомендую!
Оксана Басан
8 thoughts on “Подорож в минуле”