Пан Хорунжий

… Іноді суть цієї інтелектуальної прози маркують ринковим лейблом «історичний детектив». Хоча читачеві буде приємно, що для України це майже вперше, до того ж, дует Андрія та Світлани Климових добре відомий в наших краях також за нетривіальним чтивом іншого роду.

У професійних колах про нього говорять «щільна» проза з «тісними» зв’язками з класикою жанру. Дійсно, в «Моїй божевільній», немов у кращих книжках Андрія Бітова та Дена Брауна, крім інтриги, присутнє її «життєве» підґрунтя, темпероване неабиякими знаннями матеріалу.

Так би мовити, зі споду жанру, в яку тягне зазирнути, оскільки не кожному такий багаж по плечу.
Адже такого напруженого ритму, як в романі Світлани та Андрія Климових, синкопованого трагічними сценами з історії української радянської літератури на кшталт самогубства Миколи Хвильового (в романі – Петра Хорунжого), навколо якого закручена інтрига, давно не траплялося в розміреній бібліографії Розстріляного Відродження. «Омиті революцією, – так закінчував він памфлет, – Україна дивиться на нас із синьої безодні майбутнього і кличе туди, в зоряний Віфлеєм … І що б не трапилося – вона нестримно насувається на нас …»

У цьому ліричному епосі з елементами містичного трилера перед нами проноситься лиха кавалькада знакових фігур 1920-30-х рр., описуються обірвані на півслові таємниці, п’янки-гулянки літературної братії, цехові, сімейні та інші причинно-наслідкові зв’язки, згорілі в жаркій репресивної хуртовині. «Там стояли те, кого она хорошо знала,- тесная кучка, и с ними Казимир Валер, художник. Она не могла не узнать эту худощавую сутулую спину, прямые плечи, длинные легкие волосы, хрипловатый, полный насмешки, голос. Руки его летали — как всегда, когда он был нетрезв… Впрочем, Казимира она видела трезвым всего однажды — это было… задолго до Балия».

І відбувається ця «харківська» романна містерія на тлі знайомих з хрестоматійної класики літературних ландшафтів: Сумська вулиця, театр «Березіль», спорожнілий будинок «Слово». І лаконічно, майстерними штрихами зображений божевільний трагічний банкет письменницької братії на початку 1930-х років як реакції на страх перед неминучими політичними репресіями. «Иосиф Гаркуша, сидевший рядом, рассмеялся, а Хорунжий, которому волны хмеля то подбрасывали ни с чем не сообразные видения, то откатывались, возвращая к реальности, буркнул под нос, морщась: «Х-хос-спода гуляют!..»

Андрій і Світлана Климови. Моя божевільна.- Х .: Ранок: Фабула, 2016. – 416 с. – (Серія «Сучасна проза України»).

Ігор Бондар-Терещенко

Джерело: Теленеделя.

Ксеня Різник
Редакторка blog.yakaboo.ua, блогерка в Етажерка. 10 років пишу про книжки (OpenStudy, газета День, gazeta.ua, MediaOsvita, власний блог та блог Yakaboo). Природний для мене стан: читати, розповідати та писати про книжки. Трішки схиблена на сучасній британській літературі, шпигую за лауреатами усіляких премій, найкращих додаю у список "читати негайно"). У вільний від книжок час знайомлюсь із птахами, марную фарби та олівці.
http://ksenyak.wordpress.com

4 thoughts on “Пан Хорунжий

  1. Have you ever heard of second life (sl for short). It is basically a online game where you can do anything you want. sl is literally my second life (pun intended lol). If you want to see more you can see these Second Life authors and blogs

  2. Have you ever heard of second life (sl for short). It is basically a video game where you can do anything you want. SL is literally my second life (pun intended lol). If you want to see more you can see these second life articles and blogs

Залишити відповідь