Нові обличчя сучасної української літератури

Фото: Facebook

Здебільшого, коли йдеться про сучасну українську літературу, на думку спадають Сергій Жадан та Софія Андрухович. Проте є вже й нові імена, поки широко не відомі, але не менш яскраві. Давайте знайомитися з представниками нового літературного покоління.

Викторія Амеліна

am

Вперше засвітилася на минулорічній “Коронації слова”, але з поезією. А ось її дебютний роман “Синдром листопаду” одразу ввійшов до числа помітних прозових подій 2014 року, принаймні, так про книжку говорять чимало колег-письменників, рецензенти, та й інтернет сповнений згадками про неї. За якийсь рік, Амеліна стала помітною і активною учасницею літпроцесу, а її роман вже удостоївся другого перевидання.

 

 

 

Іван Байдак

ib

Молодий автор, який здобув собі численних прихильників у соцмережах, зумів їх конвертувати в читачів власних паперових книг. “Особисто Я особисто Тобі” та  “Рольові ігри” довгий час входили в топи книгарень й нині корситуються чималою популярністю.

Не дарма видавництво крок знову перевидало його книги під одною обкладинкою “Full Package: Особисто Я особисто Тобі. Рольові ігри. Нові оповідання”.

На сайті видавництва зазначаєтсья, що Іван Байдак – письменник нової хвилі, не зіпсутої літературними угрупуваннями, переконаннями та принципами. Більше того, він прозаїк, тобто лише прозаїк, тобто не поет, від котрого пішла муза і він вирішив «побавитись» прозою.

Маргарита Сурженко

ms

Луганчанка, яка вперше ввійшла в літературу з книжкою “АТО. Історії зі Сходу на Захід”.

Із початком боїв авторка покинула рідний Луганськ. Вона описала свою подорож через усю країну в невеликій прозовій історії, яка кілька місяців трималася в топ-20 Книгарні «Є».

Герої цієї книги, вже маючи певні здобутки в житті, опинилися на новому старті, тримаючи в руках лише невеликі рюкзаки. Молоді люди залишили місто, яке було для них уособленням упевненості та стабільності. Позаду – робота, налагоджене життя, власне житло й така обожнювана зона комфорту. Попереду – невідомість і Україна, якої вони ніколи по-справжньому не знали. Із собою вдалося взяти небагато: свої мрії, страхи, стереотипи, комплекси, віру й надію. Саме це й стало їхньою цеглою для фундаменту нового життя, їхньою зброєю для боротьби із випробуваннями. А ще − спорідненість із рідною землею, зі своїм народом, всю велич і благородство якого вони тільки почали пізнавати.

Мирослав Лаюк

ml2

 

Він з’явився несподівано природно. Одразу здивував різними спектрами творчості – вірші, п’єси, проза… Він дворазовий лауреат “Коронації слова” як драматург. Лауреат україно-німецької премії ім. О. Гончара, а також премії видавництва “Смолоскип”, де вийшла його перша книжка “Осоте!”, за яку автор отримав премію порталу “ЛітАкцент”.

“Попри те, що у віршах Мирослава відчувається відточена філігранна техніка, тут присутні ще й різні голоси, –  говорить письменник, літературознавець Дмитро Стус. – Лаюк – один з унікальних людей, поетів, який мислить збірками. Це дуже цільна книжка, у якій нічого не варто пропускати, бо інакше загубляться сенси наступних віршів”.

Цього року вийшла друга книжка поета “Метрофобія”, яка знову ж стала помітною подією в літературному процесі.

Іван Семесюк

is

Іван Семесюк давно відомий як художник. Але тут раптом він почав писати. 19 лютого 2015 року видав свою першу книжку віршів і оповідань “Щоденник україножера”.

“Книга створена для всіх, хто цікавиться етнопсихологією, українською історією, ультракультурою та вітчизняним фольклором. Збірка кепкувань, переосмислень, здогадок та пророцтв. Основна мета цієї колекції псевдолітературних злочинів – образити якомога більшу кількість читачів та спаплюжити їхні почуття цікавим авторським досвідом! Десакралізація або смерть!” – так заявляється в анотації до книги.

Наступна ж означена гаслом: “Еволюція або смерть!”. Ну й оснвона назва – “Пригоди павіана Томаса”. Семесюк про свою другу книжку пише так: “Поїзд їде на Київ, а головний персонаж – люта мавпа з кульком – засинає в тамбурі плацкартного вагона. Цієї самої миті в тамбур влучає небесна блискавка, і персонаж прокидається посеред лісової галявини на планеті Бабуїн у системі Агро Центавра. Там після співбесіди його луплять по голові старовинним фоліантом у шкіряній палітурці, він вирубається й оклигує вже в нетрях цієї книжки, із якої має вибратися. Книжка насичена ідіотськими історіями про дегенератів, селюків і духовних учителів, а персонаж, аби видертися на волю, має взяти участь у кожній із цих історій. Історії подано у вигляді лекцій, написаних у жанрі агромістичного реалізму”.

Джерело: Дискурс

3 thoughts on “Нові обличчя сучасної української літератури

  1. Особисто мені
    бути в курсі усіх новин в сучасній літературі допомагає літературний журнал
    “Дніпро”.Завжди цікава інформація, новинки, відгуки та коментарі.
    Саме те, що необхідно для тих хто полюбляє українську літературу. Раджу
    спробувати.http://www.dnipro-ukr.com.ua/anons.html

  2. I’m commenting to let you be aware of of the amazing discovery my child developed browsing the blog. She came to find a good number of details, including how it is like to have a great coaching character to get a number of people clearly completely grasp a number of advanced issues. You actually did more than her desires. I appreciate you for churning out such beneficial, dependable, edifying and cool guidance on that topic to Emily.

  3. I am commenting to let you know of the fine encounter my friend’s daughter found reading your site. She figured out many issues, not to mention what it’s like to have a wonderful giving mindset to have men and women quite simply have an understanding of selected hard to do subject areas. You really exceeded our expectations. Many thanks for giving the insightful, safe, explanatory and as well as easy thoughts on the topic to Jane.

Залишити відповідь