Не в одязі щастя

Це невеличкий збірник історій, який гучно названий, добре розпіарений, географічно широко презентований та якісно надрукований – від обкладинки і якості паперу до шрифтів і друку. Тобто зовнішня оболонка на «відмінно» зроблена і гадаю, такі умови лише сприятимуть тому, щоб книжка добре продавалася.


Що ж усередині? Молода, але вже доволі відома й успішна Катерина Бабкіна подарувала читачам декілька невеличких історій – усього 8 оповідань. Про кросівки і носи чи насправді про батькове «носи кросівки»; про подругу дитинства і ґудзики чи то пак про незвідані шляхи долі; про іноземного друга-фотографа чи насправді про власне перетравлення чужого болю; про дідуся і бабусю, про друзів і сусідів, про зовсім чужих людей зі спогадів чи фотографічного минулого – голих, але щасливих чи щасливих, бо голих? Тобто про людей таки. І не всіх їх об’єднує фізична нагота, проте моральна, суспільна чи духовна – цілком можливо. Але не хочеться вишукувати якихось додаткових зв’язків поміж оповіданнями чи надумувати якоїсь об’єднуючої філософії та моралі, яких тут може і не бути.

Єдине, що мене турбувало під час прочитання – це нерозуміння, ким є головна героїня і чи вона у всіх текстах одна і та ж. Спершу я думала, що це історії самої Каті про її дитинство, яскраві фрагменти спогадів, поринання у ностальгічне минуле авторки тощо. Проте коли дійшла до останньої історії про власне щасливих і/але голих, то мене раптом вибило із мною ж прокладеної колії – конкретно у місці, де дізнаюся, що двоє героїв вже одружені і що чоловікові 40 років. Так, можливо я зараз займаюся спойлерством, але нема ради. Цей момент видався мені доволі штучним і несподіваним – наче неочікувано врізався гострим кутом у м’яке полотно розповіді. Зрештою, й сама оповідь про парочку головних героїв неправдоподібна на історію про одружену парочку. Тому не вірю!

Щодо інших історій, то вони більш правдоподібні і власне виглядали, аж до вищезгаданого моменту, біографічними чи бодай частково зав’язаними на житті авторки. Бо ж тут і події Майдану, АТО, пожежа в будинку профспілок в Одесі, і якісь дитячі замальовки, і щось мандрівне – і то все звучить реалістично. Розумію, що це нормально, коли в книжках реальність вплітається у видумане чи навпаки. Але у даному випадку це лише заплутує читача.

А «Щасливі голі люди» – так, дуже влучна і цікава назва у парі з доволі пристойною обкладинкою. Навіть попри такий невеликий обсяг у 80 сторінок тексту. Читайте і будьте щасливими! І ще одна, майже особиста порада: «Не роби з себе казна-що, носи кросівки»

Катерина Бабкіна. Щасливі голі люди. Чернівці: Meridian Czernovwitz; Книги-ХХІ, 2016. – 80 с.

Христина Содомора

Христина Содомора
Здобула філософсько-богословську та філологічну освіту, читаю та пишу огляди, цікавлюсь зокрема й дитячою літературою.

3 thoughts on “Не в одязі щастя

  1. в тексту десь згубилося важливо БО: “голих, але щасливих чи щасливих, БО голих” 🙂 прошу взяти це до уваги…

  2. Have you ever heard of second life (sl for short). It is basically a online game where you can do anything you want. sl is literally my second life (pun intended lol). If you want to see more you can see these Second Life websites and blogs

Залишити відповідь