Мо’ мент з минулого

…Фотограф, в якого проявляє плівку герой цього роману, погулявши у паралельній реальності 1950-х років, недаремно дивується достовірності зйомки. Те саме можна закинути самому авторові «Садівника з Очакова», якому добре вдалося відтворити атмосферу хрущовських часів у приморському містечку. Розмови на базарі, міщанський побут, їжа-питво, навіть тодішня мода – усе це подано з ненав’язливою документальністю. Наче в телесеріалі «Ліквідація» про Одесу повоєнних часів, який, до речі, згадується в цьому романі. Так само, звичайно, як і фільм «День байбака», в якому щоранку повторюється один і той самий сюжет.

Загалом Курков доволі непогано описує характери своїх героїв – попри те що місцева натура не дуже сприяє портретному розмаїттю. «Ігорю раптом здалося, що ці двоє пасажирів – брати, так вони були схожі своєю непримітністю, відсутністю виразних рис у обличчях, – дивується герой роману. – Обидва з вусами, мають очі, вуха, ніс і рот. І все! І кожна деталь обличчя позбавлена чогось особливого, ніби їх спеціально прооперували, прибравши все, на чому можна зупинити погляд. А може, це результат хронічних відряджень з короткими п’яними снами?»

Після «Садків пана Мічурина» ця книжка Куркова – саме те, на чому можна зупинити погляд у крамниці, тим паче що сюжет роману не надто складний. Щовечора, вдягнувши міліцейську форму старого зразка і перенісшись у 1957 рік, скромний хлопчина з Ірпеня перетворюється на грізного правоохоронця, крутить любовні романи, викриває тамтешніх злодюг, ба навіть лікує свою коханку, проносячи для неї «контрабандою» з нашого сьогодення дефіцитні ліки.

Попри те що «західний» трюк зі старою формою в романі нагадує про диво-смокінг у фільмі з Джекі Чаном, без лексико-стилістичних неоковирностей суто малоросійського зразка в автора «Садівника з Очакова» не обійшлося. Але це вже, мабуть, «південна» специфіка промовляє.

Хай там як, але наприкінці оповіді герой роману недаремно ділить світ на «лісників» і «садівників» – агресорів і завойовників світу та мирних обивателів і міщан. Адже зробити крок у невідоме – не кожному з нас до снаги, тим паче коли знаєш, що вороття в рідний город, як у романі Куркова, може й не бути.

Андрій Курков. Садівник з Очакова. – Львів: Апріорі

Ігор Бондар-Терещенко

Ксеня Різник
Редакторка blog.yakaboo.ua, блогерка в Етажерка. 10 років пишу про книжки (OpenStudy, газета День, gazeta.ua, MediaOsvita, власний блог та блог Yakaboo). Природний для мене стан: читати, розповідати та писати про книжки. Трішки схиблена на сучасній британській літературі, шпигую за лауреатами усіляких премій, найкращих додаю у список "читати негайно"). У вільний від книжок час знайомлюсь із птахами, марную фарби та олівці.
http://ksenyak.wordpress.com

5 thoughts on “Мо’ мент з минулого

  1. Have you ever heard of second life (sl for short). It is basically a online game where you can do anything you want. Second life is literally my second life (pun intended lol). If you want to see more you can see these sl articles and blogs

  2. Have you ever heard of second life (sl for short). It is basically a video game where you can do anything you want. Second life is literally my second life (pun intended lol). If you want to see more you can see these sl articles and blogs

  3. Have you ever heard of second life (sl for short). It is essentially a online game where you can do anything you want. Second life is literally my second life (pun intended lol). If you want to see more you can see these Second Life websites and blogs

Залишити відповідь