Мо’ мент з минулого

…Фотограф, в якого проявляє плівку герой цього роману, погулявши у паралельній реальності 1950-х років, недаремно дивується достовірності зйомки. Те саме можна закинути самому авторові «Садівника з Очакова», якому добре вдалося відтворити атмосферу хрущовських часів у приморському містечку. Розмови на базарі, міщанський побут, їжа-питво, навіть тодішня мода – усе це подано з ненав’язливою документальністю. Наче в телесеріалі «Ліквідація» про Одесу повоєнних часів, який, до речі, згадується в цьому романі. Так само, звичайно, як і фільм «День байбака», в якому щоранку повторюється один і той самий сюжет.

Загалом Курков доволі непогано описує характери своїх героїв – попри те що місцева натура не дуже сприяє портретному розмаїттю. «Ігорю раптом здалося, що ці двоє пасажирів – брати, так вони були схожі своєю непримітністю, відсутністю виразних рис у обличчях, – дивується герой роману. – Обидва з вусами, мають очі, вуха, ніс і рот. І все! І кожна деталь обличчя позбавлена чогось особливого, ніби їх спеціально прооперували, прибравши все, на чому можна зупинити погляд. А може, це результат хронічних відряджень з короткими п’яними снами?»

Після «Садків пана Мічурина» ця книжка Куркова – саме те, на чому можна зупинити погляд у крамниці, тим паче що сюжет роману не надто складний. Щовечора, вдягнувши міліцейську форму старого зразка і перенісшись у 1957 рік, скромний хлопчина з Ірпеня перетворюється на грізного правоохоронця, крутить любовні романи, викриває тамтешніх злодюг, ба навіть лікує свою коханку, проносячи для неї «контрабандою» з нашого сьогодення дефіцитні ліки.

Попри те що «західний» трюк зі старою формою в романі нагадує про диво-смокінг у фільмі з Джекі Чаном, без лексико-стилістичних неоковирностей суто малоросійського зразка в автора «Садівника з Очакова» не обійшлося. Але це вже, мабуть, «південна» специфіка промовляє.

Хай там як, але наприкінці оповіді герой роману недаремно ділить світ на «лісників» і «садівників» – агресорів і завойовників світу та мирних обивателів і міщан. Адже зробити крок у невідоме – не кожному з нас до снаги, тим паче коли знаєш, що вороття в рідний город, як у романі Куркова, може й не бути.

Андрій Курков. Садівник з Очакова. – Львів: Апріорі

Ігор Бондар-Терещенко