Моя свобода завжди при мені. 13 цитат-порад Ліни Костенко

Протягом багатьох років висловлювання Ліни Костенко не втомлюються цитувати й перекладати різними мовами. Що не дивно, враховуючи їх гостру актуальність, влучність та бентежність. Звання класика української літератури аніскільки не псує пісьменницю, вона вільна й сильна, їй не потрібні державні нагороди і визнання сильних світу цього. Вона змушує кожного замислитися над значенням словосполучення “бути людиною”, своїм місцем і роллю на Землі. Пропонуємо кілька цітат, які найкраще це демонструють.

“Огидна річ – наша терплячість. Наша звичка відмовляти собі у всьому. Так все може відмовитися від нас”.

“Нехай тендітні пальці етики торкнуть вам серце і вуста”.

“Важко любити розумну жінку. Завжди боїшся впасти у її очах. Жінка втрачає на інтелекті, лише коли вона кохана. Так що бажано підтримувати в ній цей стан”.

“Вічна парадигма історії: за свободу борються одні, а до влади приходять інші. І тоді настає лукава, найпідступніша форма несвободи, одягнута в національну символіку, зацитькала національним пафосом, вдекорована атрибутами демократії”.

“У нас на кожну проблему можна лягти й заснути. Прокинутись через сто років – а вона та сама”.

“І жах не в тому, що щось зміниться, — жах у тому, що все може залишитися так само”.

“Людина лише тоді по-справжньому дорожить життям, коли в неї є щось несумірно дорожче за власне життя”.

“Коли починається смерть культури, настає культура смерті”.

“Очевидно є люди, не талановиті до любові. І їх дедалі більше”.

“У своєму житті треба залишати місце й для свого життя”.

“Я не люблю нещасних. Я щаслива. Моя свобода завжди при мені”.

“Нерівня душ – це гірше, ніж майна”.

“Висновок з цього один: якщо тебе хтось душить, треба його адекватно вкусити”.