Епопея однієї людини

Писати про реальних людей – важко. Важко хоча б тому, що вони є (були), тож потрібно розповісти про них так, як є – нічого не перебільшуючи, нічию роль в історії цього персонажа не переменшуючи, але треба написати, щоб не залишилося сумнівів, про кого ти розповів, щоб читач сказав: я вірю тому, що ти стверджуєш, авторе. Інший підводний камінь життєписів – ті люди, які знали героя твоєї книжки особисто, ті персонажі, думка яких важлива, хто може в першу чергу закидати тебе помідорами.


Але в кожного своя правда, а письменнику потрібно абстрагуватися, щоб мати можливість творити історію Людини (саме з великої літери) якщо не однобоко, то охопивши все важливе й кожну дрібницю, не піддаючись тиску ні з боку громадськості, ні з боку близьких твого героя. Чи, навпаки, – варто не бути стороннім спостерігачем і холодним констататором, а стати ближчим до свого персонажа, спробувати проаналізувати його вчинки, прийняти точку зору всіх без винятку, зрештою, зробити власні висновки?

Саме останній принцип Волтер Айзексон перетворив на стратегію, яка й забезпечила успіх біографії «Стів Джобс», що ось уже 5 років поважною ходою крокує по світу літератури, упевнено й вигідно відрізняючись не лише від біографій засновника Apple, але й від історій інших легендарних і великих. Суттєва відмінність і величезний плюс даного життєпису – це підтвердження всіх фактів, що є в книзі, чи то близькими батька Мас людьми, чи його колегами та працівниками, чи навіть опонентами.

Зазвичай інформацію, яку ми отримували про Стіва Джобса, потрібно було перевіряти не раз і не двічі, адже навколо нього снувалися легенди та вибудовувалися міфи незвіданого, бо до кінця не з’ясованого, «аргументовані» черговими чутками. Читаючи ж Айзексона, ми не можемо сумніватися в тому, що він пропонує нам, бо вигадкам і «білим плямам» у цій масштабній джобсорозвідці просто не може бути місця. Зрозуміло, що подібне може зустрічатися лише в тому випадку, якщо самі інтерв’юйовані не побажали про щось говорити.

Матеріал, зібраний і опрацьований Айзексоном для найповнішої та найточнішої біографії Джобса, дійсно вражає: це й близько сорока інтерв’ю з самим Джобсом, і більше сотні розмов з тими, хто був з ним добре знайомий, і спеціальна література про комп’ютерні технології. У цьому всьому найлегше – заплутатися, найважче – з’ясувати, хто ж він такий – Стівен Пол Джобс?

Завдяки кропіткій праці Волтера Айзексона ми маємо можливість наблизитися до образу легендарного батька Apple не, так би мовити, поверхнево, а наче хто взяв і прочинив перед нами двері до царства комп’ютерного генія. І ми отримуємо від цього незрівнянну насолоду, адже читаємо не лише про Джобса-людину, а й про Джобса-техніка. Волтер Айзексон гармонійно поєднав ці «елементи» особистості Стіва Джобса. Попри те, що життєпис і сповнений комп’ютерної термінології, він містить у собі те, що «розвуалює» характер Джобса, вкаже нам шляхи для розуміння психології вчинків Стівена Пола, але лише укаже шлях, бо Стів Джобс так і залишиться загадкою, усе ж закритою книгою, до якої зазиратиме одним оком кожне покоління, але так і не зможе перегорнути більше кількох сторінок.

І ця книга-людина – Стів Джобс – є епопею епохи хіпі з Кремнієвої долини, соціально-психологічним романом про над суперечливу постать, яка вплинула на розвиток усього людства. Джобсом можна захоплюватися або ж не сповна розуміти глибину його поглядів, але не знати про нього нічого для молодої людини – моветон. Якби не Джобс… Та навіть не хочеться говорити це безглузде «якби не», бо без нього важко уявити, що було б. Так, його характер, м’яко кажучи, – складний, образ бунтівника та сутність перфекціоніста – його родзинка, яка зробила Джобса-просто-амбіційного-хлопця Джобсом-найкращим-мотиватором.

Особисто ж я вдячна Волтеру Айзексону за те, що він презентував Джобса не тираном-керівником, не перекрутив факти, а представив усе якомога неупереджено. І Айзексону віриш, бо цей автор – майстер своєї справи і просто давній друг Джобса. Викликає приязнь до тексту Айзексона хоча би те, що Стівен Пол сам і запропонував Волтеру написати свою біографію, до того ж, активно сприяв цій справі (та аж ніяк не занадто втручався, контролюючи процес написання).

Ті, хто хоча б оглядово знайомі з постаттю Джобса, цьому можуть здивуватися: цей вулкан пристрастей, ця людина, що була страшною в гніві та прекрасна в натхненному й тому піднесеному настрої, – і навіть не тільки запропонував Айзексону взятися за цю справу, а й повідомляв йому ту інформацію, яку зазичай не надто волів розголошувати (якщо не сказати, що надто не хотів розголошувати). У 2009 році уже Лорен Пауел, дружина Джобса, звертається до автора з аналогічною пропозицією щодо біографії, адже якщо той планує писати про Стіва, краще поквапитися, бо згодом може бути запізно.

Тоді Волтер Айзексон починає свою працю про людину-комп’ютерну-епоху, яку закінчив за два роки. Сам Джобс так висловився про книжку друга: «Це твоя книга. Я її навіть читати не буду». Невже той, хто звик усе контролювати до найменших дрібниць, так кардинально змінився? Чому? Не дарма Лорен попередила Айзексона: рак зовсім скоро міг поглинути творця Apple. Може, саме тому Джобс і вирішив нічого не приховувати й усе розповісти Волтерові, щоб мінімізувати по собі кількість непідтвердженої інформації, яка за сприятливих умов могла бути хибно трактованою?

Минулого року батьку сучасних смарт-технологій могло виповнитися 60 років. Погодьтеся, він помер зарано? Якби не рак, з яким Джобс змагався 8 років, ми б і сьогодні шаленіли від його чергових революційних розробок, замиловувалися чорними гольфами та синіми джинсами, захоплювалися святою безкомпромісністю та визначним перфекціонізмом і спостерігали, як він винаходив майбутнє. Без Джобса не було би нашого теперішнього, не буде без нього й майбутнього. Так, він не геніальний інженер, але залишається єдиним і неповторним послідовником дзен-буддизму, що запропонував усьому світові думати інакше, принаймні, ми повірили, що зможемо те, що й він, – не створити щось геніальне, а робити те, від чого отримуємо задоволення, перетворюючи неможливе на можливе, і пам’ятати: «Смерть – це найкращий винахід життя. Вона – причина змін. Вона забирає старе, щоб відкрити дорогу новому». Може, саме тому Стів Джобс так поспішав жити?

Вікторія Беркут

Купити книжку в Yakaboo.ua

Ксеня Різник
Редакторка blog.yakaboo.ua, блогерка в Етажерка. 10 років пишу про книжки (OpenStudy, газета День, gazeta.ua, MediaOsvita, власний блог та блог Yakaboo). Природний для мене стан: читати, розповідати та писати про книжки. Трішки схиблена на сучасній британській літературі, шпигую за лауреатами усіляких премій, найкращих додаю у список "читати негайно"). У вільний від книжок час знайомлюсь із птахами, марную фарби та олівці.
http://ksenyak.wordpress.com

6 thoughts on “Епопея однієї людини

  1. Have you ever heard of second life (sl for short). It is essentially a game where you can do anything you want. sl is literally my second life (pun intended lol). If you want to see more you can see these Second Life articles and blogs

  2. Have you ever heard of second life (sl for short). It is essentially a online game where you can do anything you want. Second life is literally my second life (pun intended lol). If you want to see more you can see these Second Life websites and blogs

  3. Have you ever heard of second life (sl for short). It is essentially a online game where you can do anything you want. Second life is literally my second life (pun intended lol). If you want to see more you can see these Second Life articles and blogs

  4. Have you ever heard of second life (sl for short). It is essentially a game where you can do anything you want. Second life is literally my second life (pun intended lol). If you want to see more you can see these second life articles and blogs

Залишити відповідь