
Уявіть себе за чашкою чаю із близьким другом, колегою чи просто знайомим – будь-ким, хто шаленіє від читання. Будьте певні, незалежно від першопричин зустрічі, рано чи пізно у ваші розмови втрутяться книги. Щойно прочитані і відкладені на потім, улюблені та не дуже.
«Не сподівайтеся позбутися книжок» – саме така історія. Хіба що від затишних дружніх посиденьок вона відрізняється надзвичайною компетентністю та ерудованістю учасників діалогу, письменника Умберто Еко та сценариста Жан-Клода Кар’єра. Книголюби, бібліофіли і колекціонери рідкісних видань так довго розповідали про своє захоплення, що наговорили на повноцінну книжку. Вона присвячена окремим роздумам, які можуть зацікавити шанувальників читання: починаючи з безапеляційного твердження: «Книжка не помре», і закінчуючи практичними порадами на кшталт: «Що робити з бібліотекою після смерті?».
Кожен розділ відкривається новим запитанням журналіста Жан-Філіпа де Тоннака. Хоча інколи обговорення заданої теми губиться в згаданих книгах, авторах, особистих враженнях, дотичних думках. Втім, це зовсім не заважає і навіть приваблює. На сторінках «Не сподівайтеся позбутися книжок» розмірковують про те, як світова історія присвоює одним книгам статус шедевру, а іншим – бездарності, розповідають власні і підслухані історії з колекціонування рідкісних видань та співчувають знищеним літературним скарбам. Часом акцент розмови дещо зміщується, на формулювання викликів цифрового світу чи роздуми про шалений ритм сучасного життя, наприклад. Та про що б не говорили Кар’єр чи Еко, книги залишаються об’єднуючою ланкою і аж ніяк не зникають з поля зору.
Єдиним бар’єром, що може виникнути під час ближчого знайомства з книгою, є величезна кількість невідомих пересічному читачу імен. Колекціонери, науковці, видавці, книготорговці і письменники різних часових та географічних площин згадуються мало не на кожній сторінці. Шкода, але видання «ВСЛ» примітками-підказками небагате і тому без допомоги Інтеренет-пошуку не обійтись. Щоправда, упускати можливість долучитися до бесіди закоханих у книги інтелектуалів з цих причин навряд чи варто.
«Кажуть, що читання – це гріх, за який не карають» – нагадує під час розмови Жан-Клод Кар’єр. Якщо ця думка вам співзвучна – немає жодних причин не піддатись спокусі. Цього разу із примірником «Не сподівайтеся позбутися книжок».
Ірина Володько
11 thoughts on “Гріх, за який не покарають”