Ю Несбьо: «У мене немає проблеми з дочитуванням книг, навіть, якщо це небилиця з претензією»

Фото: Norwegian Arts та nytimes.com

Автор «Спраги» запросив би на свою літературну вечірку Чарльза Буковскі, Джима Томпсона та Ернеста Хемінгуея. «Частково тому, що я не вмію готувати, і для цієї вечірки мені, мабуть, і не доведеться». Пропонуємо вам переклад інтерв’ю письменника Ю Несбьо для рубрики By the Book виданню The New York Times.


Ю Несбьо – норвезький письменник, економічний оглядач, а також вокаліст і автор пісень поп/рок-групи Di Derre, автор детективів. Популярність йому принесли детективні романи про інспектора Харрі Холе та дитячі книги про Доктора Проктора. Є володарем кількох літературних премій. На березень 2014 року було продано три мільйони копій його романів в самій Норвегії. Його твори перекладені на 40 мов. Детективи Ю Несбьо в українському перекладі:


Які книжки зараз на твоїй тумбочці біля ліжка?


Їх так багато, що мушу складати на підлозі. На верхівці цієї купи – автобіографія Елвіса Костелло, а ще «Про вбивство: Психологічна ціна за вміння убивати на війні і у соціумі» Дейва Гроссмана, яку використовую для підготовки наступного роману про Харрі Холе. А ще там «П’яна акула» Мортена Строкнеса – нон-фікшн історія про двох друзів-рибалок. Вона повна анекдотичних ситуацій, фактів про морське життя та загалом про життя на узбережжі Норвегії, про полювання на велику рибу, яку вони, підозрюю, ніколи не знайдуть і не піймають. То ж книга більше про риболовлю як таку – неважливо стільки ти впіймаєш – важливо, що ти у морі.

Яку книгу, прочитану останнім часом, віднесеш до шедеврів?

Вартісна книга, від якої справді зриває дах, була кілька років тому. «Моя боротьба» Карла Уве Кнаусгора, перша з шестикнижжя. Після перших 20 сторінок я зробив висновок, що це хороший роман, навіть якщо решта не на тому ж рівні. І я був близький до правди.

Який з класичних романів ти нещодавно прочитав вперше?

Все ще читаю «Втрачені ілюзії» Оноре де Бальзака. Я читаю повільно і не по одній книзі, тому вона на поличці вже десь з рік. Інколи журналісти називають мене плідним автором, і я не впевнений, чи це похвала чи злегка сарказм. Бо я ж не плідний. Бальзак був. Писанина ночами, кава, ще кави, ніч за ніччю, рік за роком. Ось так можна написати 85 ґрунтовно опрацьованих романів товщиною з цеглину. Чи були б його романи навіть кращими, якби він вклав ті ж зусилля у всього лиш 42? Можливо так, а, може, й ні.

Хто твої улюблені норвезькі письменники?

Кнут Гамсун понад усе. Але також люблю сучасних авторів: Пер Петтерсон («Крадучи коней»), Юхан Харстад («Макс, Міша і Тетський наступ») і Ларс Собі Крістенсен («Зведений брат»).

Хто твої улюблені автори детективів?

Я не дуже читаю детективи. Ніколи не захоплювався. Окрім Джима Томпсона. Я прочитав майже все, що він написав. Моїм улюбленим норвезьким автором детективів є, мабуть, Карін Фоссум. Подобаються Денніс Лігейн, Лоуренс Блок, Майкл Коннеллі та Джеймс Лі Берк. І ще деякі. Ой, я таки читаю купу детективів.

Читати: #ДвіДумки про другий роман Поли Гоукінз «Глибоко під водою»

Що читаєш, коли працюєш над книгою? А чого уникаєш?

У мене немає жодних правил, але з практичних міркувань я можу читати дослідницький нон-фікшн про те, що пишу. Усвідомлюю, що те, що читаю, слухаю або дивлюся, впливає на мої твори, але не сиджу на суворій дієті. Це органічний процес: живеш, споживаєш, якось це опрацьовуєш, і враження у таємничий спосіб потім опиняються на сторінках. Але не знаю, чи варто читати хороший роман для натхнення, чи погано, коли подобаються власні творіння… У всякому разі, думаю, що ідея залишатись «недоторканим» наївна.

ю-несбьо

Читати: 10 трилерів, від яких холоне кров

Що найбільше підштовхує до написання літературного твору?

Без поняття. Думаю, саме це мене і штовхає: не бачу, як воно насувається. Мене важко розбуркати, я ледачий, тому, коли відчуваю, що внутрішній письменник рветься у бій, моя емоційна варта стає на сторожі. Але якщо її не розбудити, то й найдрібніша деталь, речення, яке несе якусь істину, своєрідний блюз, солодкий смак суму, чіпляють мене за секунду.

Як тобі подобається читати? Паперові книги чи електронні? Одну чи декілька одночасно? Вранці чи ввечері?

Я читаю паперові книжки. Не те, щоб я мав щось проти електронних чи аудіокниг, для мене головне історія, а не її носій. Просто думаю, що паперова книга має найкращий інтерфейс. Якщо винайдуть щось краще, я перейду. Таке вже було, коли я зрозумів, що моя музична бібліотека – це Spotify, а не колекція вінілів та CD. Трохи сумно, але не аж настільки.

Як ти розкладаєш свої книги?

В алфавітному порядку. Але у мене книги всюди, і щоразу їх реорганізовувати – це занадто багато роботи, тому час від часу я добудовую нові полички та починаю чергову колекцію з літери А. Зараз у мене їх чотири. Моя матір була бібліотекарем, і, думаю, не схвалила б такого.

Яка книга здивує друзів, якщо вони знайдуть її у твоїй бібліотеці?

Я читаю все, тому не знаю, що б могло здивувати. Ну ок, у мене є книга про ремонт автомобілів, яку я справді прочитав. Я ніколи не ремонтував авто. У мене навіть нема авто.

Яку з отриманих в подарунок книг вважаєш найкращою?

На своє 40-річчя я запросив гостей, а вони наполягали на тому, що прийдуть з подарунками. І я сказав їм принести книги, які, на їхню думку, мені слід прочитати. Вони могли просто вибрати щось зі своєї полиці, написати одне-два речення, чому мені варто прочитати саме цю книгу. Зрозуміло, що дехто з них приніс нові видання, бо хочеться зберегти книги, які щось значать для тебе, поплямлені кавою, пошрамовані нотатками та з розірваними сторінками. Я б так зробив. У всякому разі, книги з цього дня народження є найкращою колекцією, яка в мене є.

Яким читачем ти був в дитинстві? Які дитячі книги та автори тебе найбільше зачепили?

Я був тим хлопцем, який постійно грає у футбол. Та, пригадую, мої брати та друзі кликали мене книгоїдом, тому, думаю, я був і таким. Любив твори Марка Твена. І досі люблю.

Як би ти міг порадити книгу прем’єр-міністрові Норвегії, що б це було? А американському президентові?

Не думаю, що прем’єр-міністр скористається моєю порадою. Коли я зустрів нашого попереднього прем’єра Єнса Столтенберга, він розповів мені одну історію. Коли його тільки призначили і покликали на першу зустріч з королем у палаці, його величність спитав, можливо, щоб налаштуватись на дружню розмову, – що прем’єр цікавого читав останнім часом. І той відповів, не думаючи, – «Червоногрудку» – один з моїх романів. І коли король уточнив, про що йдеться, Єнс Столтенберг згадав, що сюжет – вбивство короля і всієї королівської родини.

Троє письменників, живих або мертвих, яких би ти запросив на свою літературну вечірку?

Чарльз Буковскі, Джим Томпсон, Ернест Хемінгуей. Частково тому, що я захоплююсь їхніми роботами, частково тому що не вмію готувати, і для такої вечірки це, мабуть, не знадобиться.

Розчарування, переоцінена, нікудишня: яка книга мала б тобі сподобатись, але не склалось? Яку з останніх ти відклав, не дочитуючи?

У мене немає проблеми недочитування книг, навіть, якщо це небилиця з претензією. Я навіть добив «Алхіміка» Пауло Коельйо, головним чином тому, що він такий короткий. Книги, які мали б мені сподобатись? Пам’ятаю, як кинув до стіни «Білий шум» Дона Делілло. Але продовжував читати, тому що вже виявив, що все ж буду винагороджений, знайду прихований діамант. І так, вкінці був справжній скарб, який був вартим читання сотень сторінок не надто розумного і не надто кумедного діалогу.

Яка з твої книжок улюблена, або найбільш значуща?

«Червоногрудка» була моїм третім романом з серії про Харрі Холе і моїм проривом як письменника. Події відбуваються в Осло в наш час, але чується відлуння Другої світової війни, коли Норвегія була окупована Німеччиною, коли молоді норвежці з різних причин приєднувались до німців, щоб боротись з росіянами, з якими ділили кордон і в яких бачили більшу загрозу для норвезького суверенітету. З іншого боку, були ті, хто був активним учасником руху опору. Моєму батькові було 19, коли він добровільно приєднався до німців і бився в окопах під Ленінградом, тоді як моя мати – молода дівчина – виконувала доручення своєї сім’ї, яка перебувала у русі опору. Це особисте.

Читати: Злочин і помста

Кого ти хотів би бачити автором своєї біографії?

Якогось настільки поганого письменника, щоб її навіть не надрукували.

Як вирішуєш, що читати далі? Чи це відгуки, особисті поради, книги друзів, дослідницька література? Це залежить від настрою чи задумуєш наперед, який сюжет хочеш бачити?

Окрім досліджень, я не планую свого читання. Я читаю те, що зверху на купі на підлозі біля мого ліжка. Як вони потрапляють на перше місце, важко вирахувати.

Що плануєш читати наступним?

Без поняття. Або, дай-но подумати… біографія Кіта Річардса десь у купі. Книга напрочуд товста як для людини, яка стверджує, що забула більшість минулого століття.


Джерело: nytimes.com

(Visited 331 times, 1 visits today)
Юлія Дутка
Юлія Дутка
Трилероїд, інтроверт та психоаналітик-аматор. Ви хочете про це поговорити? За фахом - журналіст, та більше тяжію до редагування. Люблю соло-подорожі, важкий метал, м’яке світло, волохатих корів, Скандинавію та бензопили. Мрію попестити ісландських коників та потиснути руку Чакові Поланіку.
http://tarels.blogspot.com/%20