You’ve Got Mail! 10 книжок про листи й листування

Любовні записки і секретні повідомлення, розлогі роздуми і щирі посланні — з листів можна відчитати не лише безліч інформації, але й всі ті почуття, з якими вони писалися. Тож не дивно, що так багато письменників обирають цей дуже особистий формат тексту, аби розповісти свою історію. Ми підібрали для вас 10 книг з листами і тих, в яких листування відіграє дуже важливу роль. І кожна з них чудово підійде під один із пунктів Осіннього бінго.


1

«Леся Українка. Листи: 1876-1897»


Маленьке читацьке зізнання: у шкільні і студентські роки я двічі повністю перечитала геть усі листи Лесі Українки, включені до радянського багатотомного зібрання її творів. Здавалося б, подібне чтиво мало би приваблювати лише дослідників її творчості, правда? Але насправді те, що ми помпезно називаємо «епістолярною спадщиною автора», іноді виявляється найцікавішою частиною його доробку. Лесі Українки це, звісно, не стосується. Втім, її листи, з яких вимальовується не сильна і мужня «співачка досвітніх огнів», а жива, зі своїми мріями, печалями і слабостями Лариса-Леся Косач, і справді цікаві. Тим більше — нове, абсолютно не цензуроване видання від «Комори», в якому навіть збережено авторський правопис.

Читаючи ці листи, ми не лише стаємо свідками того, як з маленької дівчинки виростала зріла літераторка, як формувалися її смаки, переконання, коло товаришів і пантеон авторитетів. Ми також знаходимо дуже прості і симпатичні побутові деталі, вишукану іронію, щирість і таку увагу до деталей, якій може хіба позаздрити сучасне покоління, що звикло до швидкого обміну меседжами.

Читати: “Нащо Ви мене так ідеалізуете? Я справді боюсь сього!”13 цитат із листів Лесі Українки


2

«Лист незнайомої» Стефан Цвейґ


Австрійський письменник Стефан Цвейг пробував себе і у віршах, і в романах, писав белетризовані біографії і п’єси, але особливої майстерності досягнув у новелах. Яскраві, динамічні, повні драматизму, вони показують героїв у момент зламу, коли в житті відбуваються важливі зміни. «Лист незнайомої» — одна з найвідоміших новел Цвейга.

Відомий письменник Р. у день свого 41-ліття отримує лист від незнайомої — як здається спершу — дами. Але це не просто любовне послання, це зізнання у тому, що любов насправді завжди була поруч із ним, просто він її не впізнавав. Романтичне дівча, закохане у письменника, що живе по-сусідству, молода красуня, з якою він закрутив роман-на-три-ночі, вродлива кокотка, яка покидає товариство своїх меценатів, аби залишитися з ним на ніч-без-продовження, таємнича особа, котра щороку на іменини шле йому білі троянди… Що спільного між цими любовними епізодами? І чому сьогодні у його вазі немає білих троянд? Про це все письменник Р. дізнається з листа, і правда його таки здивує.


3

«Листи з Литви/Листи зі Львова» Маріанна Кіяновська, Мар’яна Савка


Ця збірка поезій народилася з експерименту двох подруг-поеток. Упродовж листопада 2015 року, коли Маріанна була на перекладацькій стипендії у Литві, а Мар’яна займалася звичними домашніми і робочими справами, вони щодня писали одна одній вірші-листи. І публікували їх у Фейсбуці. Як і чимало користувачів цієї соцмережі, я з захватом стежила за їхнім віршованим листуванням у режимі онлайн — і, звісно, втішилася, коли дізналася, що ці листи стануть книгою. Вишукана, ілюстрована теплими затишними фотографіями, ця книжка може прочитатися на одному подиху за вечір. Або її можна читати упродовж листопада, по два вірша щодня, і переноситися то в дощовий Львів, то в приморську Палангу.

Терпка ностальгія за студентськими роками, довгі вечори за перекладами з литовської, розмови з друзями, улюблені фільми, глибокі і глобальні роздуми — усе це у живому і щирому діалозі двох чудових поеток звучить неймовірно. І якщо ви шукаєте у текстах чогось доброго і світлого, то ця поетична книга — для вас.


4

«Оскар і Рожева пані» Ерік-Емманюель Шмітт


Мало хто з письменників уміє писати про вкрай важкі речі так, щоб читати про це було майже не боляче. Якщо ви належите до читачів-емпатів, котрі кожну емоцію персонажів пропускають крізь себе, то, певно, цінуєте авторів із таким умінням. До них належить і французький письменник Ерік-Еммануель Шмітт, який написав зворушливий і глибокий роман від імені хлопчика, котрий помирає. Роман у листах до Бога.

Оскару десять років,і в нього невиліковна хвороба. Батьки, приголомшені прогнозом лікарів, закрилися у власному горі, а хлопчик лишився зі своїм наодинці. Як усвідомити те, що ти ніколи не закінчиш школу, в тебе не буде першого побачення, ти ніколи не виростеш і не бавитимеш своїх дітей? Прийняти це хлопчику допомагає порада Рожевої пані — вбраної у рожевий костюм жінки-волонтерки, яка приходила розрадити хворого. Вона пропонує своєрідну терапію — радить писати листи до Бога, щодня по одному. А ще — кожен новий день проживати так, ніби це десять років. У кожному з цих днів-листів Оскар проживає десятиліття, яке насправді йому не судилося пережити, дорослішає і, закінчивши останнє послання, «у віці» 110 років, спокійно готується зустрітися з Богом.

Читати: Опанувати хворобу. 5 книжок про жагу до життя


5

«Довгоногий дядечко» Джин Вебстер


Якою була жіноча вища освіта на початку ХХ століття? Про це цікаво і докладно розповіла у своєму епістолярному романі американська письменниця Джин Вебстер. Її героїня, дівчина-сирота Джеруша, отримує від долі справжній джек-пот — невідомий добродій береться оплатити її навчання у коледжі і призначити щомісячні виплати. Натомість ставить їй дві умови: по-перше, розвивати свої письменницькі навички, а для цього, по-друге, регулярно писати йому листи, розповідаючи у них про своє навчання. Дівчина не знає його імені і ніколи не бачила в обличчя. Але, звісно, не відмовляється від чудової пропозиції і чемно описує у листах своє студентське життя.

Які предмети вивчали дівчата, у які спортивні ігри грали, що читали на дозвіллі і чому вважали освіту важливою, як обирали старосту і страждали від нестачі прав — про це все і не тільки йдеться у листах Джеруші. Також з них можна простежити як молода письменниця-початківець крокувала до успіху. І, звісно, відкрити головну інтригу роману — хто ж він такий, цей «довгоногий дядечко».


6

«P.S. Я люблю тебе» Сесилія Ахерн


Кохати так, щоб бути разом і після смерті. Скажете, таке буває лише в кіно? Що ж, роман Сесилії Ахерн таки став фільмом, і то доволі успішним. Бо історія, розказана у ньому, і справді дуже кінематографічна — про жінку, яка, втративши чоловіка впадає у безодню депресії, і про чоловіка, який так добре знав свою кохану, що зумів за життя підготувати те, що зможе їй допомогти після його смерті. Хтось захоплюється цією книгою, хтось — називає надто наївною і шаблонною. Але мало знайдеться тих, хто бодай трохи про неї не чув.

Голлі прожила із Джеррі дев’ять щасливих років. І коли він помирає від важкої хвороби, вона не хоче і не може почати нове життя. Аж поки не отримує перший із багатьох листів, написаних для неї коханим. Ні, ніякої містики — чоловік написав ці листи ще за життя. У них — не лише слова любові і підтримки, а й чіткі поради, як подолати горе і рухатися вперед. Чи зможуть ці послання від найдорожчої людини підживити жінку, додати їй наснаги боротися з депресією?


7

«На face із сином» Януш Вишневський


Якщо хочеться чогось справді оригінального, якщо й не за змістом, то принаймні за формою, — не оминіть цю книжку. Улюбленець українських читачок, культовий польський автор Януш Вишневський роман у формі меседжів-листів, які на Фейсбуці пише мама сину… прямісінько з пекла. Як воно там, по той бік життя? Ірена не надто зосереджується на цій темі. У листах до сина вона згадує його дитинство, розповідає дуже особисті історії, розмірковує на тему релігії і світобудови і навіть дискутує про політику.

Дивна, дещо сюрреалістична, дуже відверта, ця книга бентежить та інтригує. Любителів динамічних сюжетів і яскравих історій вона, скоріш за все, не зачепить. А от тим, хто любить добре поміркувати над прочитаним, таки припаде до смаку.


8

«Всьо ясно» Джонатан Сафран Фоер


Якщо ви цікавитеся тим, як іноземні автори пишуть про Україну, то точно маєте познайомитися із цією книжкою. Джонатан Сафран Фоер написав історію про молодого американця, який після смерті дідуся вирушає в Україну — на пошуки жінки, яка колись врятувала життя його дідусеві-єврею. Разом із не дуже освіченим, але дуже товариським перекладачем Алексом, його буцімто сліпим дідом і псом їде з Одеси на Західну Україну, щоб десь там, на Волині, знайти сліди єврейського містечка Трохимброди, знищеного нацистами. Поїздка не без пригод і не без приколів приведе його до людини, яку він шукав, але чи отримає він там відповіді на всі свої питання — то вже інша справа.

«Всьо ясно» — це не роман із цілісною оповіддю, він складається із трьох типів текстів. Перший — історія про мандрівку американця Україною, яку неоковирною англійською (у нашому перекладі — суржиком) розказує Алекс. Другий — оповідь про давні і дуже давні події, які відбувалися в містечку Трохимброди. І третій — листи Алекса, які він пише Джонатану після повернення того до США.

Цікаво, що роман «Всьо ясно» для автора є великою мірою автобіографічним — у свої 19 Фоер і сам відвідував Україну, шукаючи відомості про коріння своєї родини. У 2005 році був знятий фільм за цією книгою з Елайджею Вудом та Євгеном Гудзем у головних ролях.


9

«Помаранчева дівчинка» Юстейн Гордер


Романтична і філософська повість Юстейна Гордера — це історія, розказана в листі, й історія, розказана на основі листа. Його адресат — 15-річний хлопчик Георг. Його автор — батько юнака, якого уже багато років немає серед живих. Дізнавшись про свою смертельну хворобу, чоловік написав листа у майбутнє — до сина, коли той підросте. У своєму посланні розповів дивовижну історію кохання до загадкової Помаранчевої дівчинки. І залишив купу запитань…

Тож, читаючи лист, Георг намагатиметься зрозуміти — ким же була ця Помаранчева дівчинка? І який стосунок до цієї історії мала його мама? І — найголовніше — як відповісти на непросте татове питання: що краще — зробити вибір і шкодувати про нього (або тішитися ним, але недовго) чи не робити його взагалі, аби не розчаровуватися?


10

«Небезпечні зв’язки» Шодерло де Лакло


Бравий французький офіцер з письменницькими амбіціями Шодерло де Лакло прагнув скандальної слави — і зумів її досягнути. Його роман «Небезпечні зв’язки» не просто наробив галасу серед сучасників, а й лишив слід у світовій літературі і в масовій культурі. Критики називають його одним з найкращих французьких романів ХVIII століття, а театральні й кінорежисери не втомлюються ставити п’єси і знімати фільми за мотивами «Небезпечних зв’язків».

Цей роман-у-листах викриває лицемірну і гріховну природу тогочасного дворянства, а ще — розповідає любовну історію, в якій спокуса і чуттєвість переважають над романтикою. Як підступна інтриганка і досвідчений серцеїд беруться «зіпсувати» невинну дівчину, що відбувається, коли у справу втручається кохання, і чи добро зрештою подолає зло — про все це дізнаєтеся з листів, якими обмінюються герої роману.


Листи сором’язливого, або Чарлі стає дорослим

(Visited 527 times, 1 visits today)
Віталіна Макарик
Віталіна Макарик
Журналістка, редакторка, блогерка і пристрасна читачка і мама двох дітей. Люблю каву, цікаві тексти різних жанрів і підліткову літературу. Мрію про те, щоб у добі було більше годин, щоб встигнути написати і прочитати усе, що хочеться. Але коли кількість непрочитаних книжок у «списку очікування» скорочується до п’яти, починаю панікувати. Поки збираюся написати свій роман, з насолодою читаю чужі і обожнюю про них говорити.
http://vityska.pp.ua/