Якось в Озерному, або «Відчайдушні» виходять на слід

Фото: ВЦ Академія

Коли ти фанатка підліткової літератури, ти просто не можеш пропустити вихід новинок із серії про і для підлітків видавничого центру «Академія»! Тим паче, якщо серед них – «Відчайдушні» Сергія Гридіна – видання, яке дещо розширило жанрові рамки серії, адже виявилося не просто повістю, а – детективом! Ну, то хто там кому Шерлок? – вирішила з’ясувати я. Забігаючи наперед, скажу, що відомий детектив-у-кепці присутній там лише у вигляді персонажа книжки і серіалу. Але таємниці, які доведеться розгадувати підліткам-детективам, варті пера літописця-доктора Ватсона.


Символ підліткового укрліту


Сергія Гридіна називають символом нової української підліткової літератури. Ще б пак, адже він – одним із перших взявся вводити до книжок про «дорослих дітей» такі досі неканонічні теми, як небажана вагітність, дитячий алкоголізм, насилля у сім’ї тощо. При цьому за фахом він аж ніяк не літератор, а економіст.

Втім, у «Відчайдушних» письменник трохи відійшов від важких тем і описав захопливі і трохи небезпечні, але загалом цілком благополучні пригоди школярів на канікулах.

Читати: Сергій Гридін для #ПроЧитання: “Книги мають вести активний спосіб життя”


Команда чотирьох у пошуках зниклих дітей


«Відчайдушні» – це команда детективів, які розслідують таємниче зникнення дітей. Озброївшись пістолетом і дедукцією, вони ідуть по сліду, який веде… А куди той слід тільки не веде – і до сільського дільничого, і до померлої відьми, і до Чорного озера, і на кладовище, і в старий льох! Але детективи не здаються, смикають за всі ниточки, наражаються на небезпеку і таки розплутують справу.

…Тут, певно, варто уточнити, що пістолет у них один на чотирьох, ще й стріляє холостими, дедукція працює трохи не так вдало, як у Шерлока Холмса, а самі вони – просто підлітки, троє хлопців і дівчина, які поз’їжджалися у село до своїх дідусів-бабусь на канікули. Але все це насправді не знецінює їхньої перемоги, адже злочин виявився справжнім, злочинець – небезпечним, а їхня допомога – дуже доречною.

Сергію Гридіну вдався по-справжньому захопливий, динамічний і цікавий детектив. Він читається на одному подиху, і аж шкода, що так швидко – бо задоволення хочеться розтягнути на довше. Хоч ця повість і вийшла у серії підліткової літератури, насправді у ній небагато про дорослішання, крім хіба кількох епізодів, коли один з героїв відчуває, що сприймає єдину дівчину у їхній компанії власне як привабливу дівчину, а не просто товаришку. Зате у цій книзі вдосталь яскравих епізодів, колоритних сцен і навіть смішних конфузів (на моменті із дідусем-залицяльником я сміялася вголос).


Яскраві хлопці і тінь-дівчина


Мені сподобалося, як автор вималював характери цих ще-дітей, які хочуть здаватися дорослими і серйозними. З одного боку – у них серйозні захоплення, з яких вимальовуються певні плани на майбутнє: Дмитро пише, Паша займається карате, а Андрій мріє про військову кар’єру, ну а поки що відточує навички виживання у скаутському таборі. З іншого – вони охоче вірять у дитячі забобони і страшилки (сни на п’ятницю – віщі, якщо погодуєш бродячого пса – помреш) і в те, що в реальному житті є місце для магії (відьма перетворюється на жабу, в озері купаються русалки).

Втім, певні зауваження я таки маю: зобразивши хлопців доволі яскравими особистостями, єдиний дівчачий персонаж Сергій Гридін зробив якимось невиразним. Так, Катя-Катрін – не відстає від хлопців у намаганні докопатися до суті, не виявляє страху і йде на допомогу. Але у підсумку здається, що головна її функція – викликати замилування і прагнення захистити. Що, погодьтеся, не дуже сприяє гендерному балансу цього тексту.

А між колоритними епізодами, які виглядають так, наче взяті із самого життя, трапився один, списаний із доволі «бородатого» анекдоту: про те, як бабця у маршрутці сплутала патлатого хлопця з дівчиною, а потім довго обурювалася непорядною «панянкою» – типу, знайшла, чим пишатися. Тобто сценка була би смішною, якби не була настільки зачовганою. Але – треба віддати автору належне – на 128 сторінок вона лише одна така.

Тим більше, переваг у цьому тексті значно більше, ніж недоліків. Окрім жвавого сюжету і виразних персонажів, це ще й жива підліткова мова. Так, діти тут балакають саме так, як і будь-які міські школярі – без мату, звісно,але з доброю долею сленгу, англіцизмів і молодіжних примовок. Тому юним читачам цю повість буде комфортно і приємно читати.


Кому:

  • Любителям підліткових детективів;
  • Тим, хто не знає, чим збавити літо, яке проводиш у селі в бабусі;
  • Читачам, які цінують динамічні й веселі тексти.

Пряма мова


« – Ви що, не знаєте? Прикмета є така. Якщо дворняга до тебе пристане, біжить за тобою, то не можна їй нічого давати. Мені сестра колись розповідала. У неї подруга була, Галя. Одного разу гуляла з дівчатами, і за нею якийсь песик ув’язався. Його женуть – відстає, кричать – все одно біжить. Ось Галя кинула йому якусь цукерку чи що там. Він з’їв і щез.
І що з Галею? – скривив губи Павло.
Померла. Через день, – підняв на нього очі Андрій».


Схожі книги: «Неймовірні детективи» Всеволод Нестайко, «Таємниця зміїної голови» Андрій Кокотюха.


Читати: 9 книжок для підлітків українською мовою
Читати: Майже дорослі. 10 книжкових новинок для підлітків українською

(Visited 63 times, 1 visits today)
Віталіна Макарик
Віталіна Макарик
Журналістка, редакторка, блогерка і пристрасна читачка і мама двох дітей. Люблю каву, цікаві тексти різних жанрів і підліткову літературу. Мрію про те, щоб у добі було більше годин, щоб встигнути написати і прочитати усе, що хочеться. Але коли кількість непрочитаних книжок у «списку очікування» скорочується до п’яти, починаю панікувати. Поки збираюся написати свій роман, з насолодою читаю чужі і обожнюю про них говорити.
http://vityska.pp.ua/