#YakabooЧитання: літні мастріди працівників книгарні

Десь рік тому ми вперше звітували про наше корпоративне читання. Рубрика й далі триває, лише змінилася назва. Про різноманітне літнє (та трішки про плани на осінь) читання розповідають люди Yakaboo, які обирають книжки для книгарні, пишуть тексти та спілкуються із вами.

Будемо раді коментарям щодо рубрики та ваших власних читацьких відкриттів цього літа.


Безимени-1


Першою* книгою, прочитаною мною влітку, стала «Стать і характер» Отто Вейнінгера. Фундаментальний твір, що набув культового статусу, написаний автором на початку ХХ століття у віці 22 (!) років, незадовго до самогубства. В основу книги була покладена дисертація Вейнінгера з філософії, в який він досліджує широке коло питань «чоловічого» та «жіночого» (з позиції безсумнівних переваг «чоловічого»). Як на мене, книга у багатьох сенсах застаріла, навіть як об’єкт феміністичної критики (здебільшого через «нафталіновість» її натурфілософського підґрунтя). Хоча, як джерело інформації для написання різноманітних патографій автора, книга гарно слугує й досі:)

Наступною була книга з мого списку «must read» — «Щоденник Анни Франк» (у пізній редакції, де максимально відтворені усі цензуровані місця). Історія чотирирічного переховування від нацистів родини Франк у роки Другої світової війни, яку ми проживаємо за нотатками інтелігентної (та норовливої) тринадцятирічної дівчинки. Книга, в більшій мірі, про наповненість щастям від життя, про ті всі маленькі радощі, які підмічає загострена багаторічною депривацією спостережливість Анни. Й це не применшує страхіття війни, а навпаки, ще більше їх підкреслює. Чимось мої враження були схожі після перегляду фільму Роберто Беніньї «Життя прекрасне», де головний герой захищає свого сина від травматичного досвіду перебування у концтаборі, вдаючи це за гру. Всі ми знаємо фінал книги, і ця синхронізація плину дат та тексту щоденника з життям авторки, придає кожній перегорнутій сторінці особливої «тілесності». На мою думку, книга має бути включена до шкільної програми для прочитання підлітками.

Для «перепочинку» прочитав доволі об’ємну історію психіатрії від Франца Александера «Людина і її душа: пізнання та лікування від давності до наших днів». Хоча книга написана ще у шістдесяті, а сам автор відомий як фундатор психосоматичного підходу й прихильник психоаналізу (з відповідним вектором уваги й у тексті), вона може послугувати непоганим вступним курсом для зацікавлених. В книзі ви не знайдете «філософії психіатрії» у дусі Фуко, Ленгле або Саса, але ключові персоналії, події та цікава статистика тут представлені.

Як відлуння все того ж «Щоденника Анни Франк» до уваги, а потім й до рук, потрапило видання дитячих щоденників Поліни Жеребцової «Мураха в скляній банці. Чеченські щоденники 1994-2004 рр..». Як і Анна, Поліна багато читає, гостро переживає конфлікт з матір’ю, фантазує про романтичні стосунки та… потрапляє у безжальні лещата війни. Але, на відміну від щоденника Анни, це книга про те, як живеться на війні, коли немає навіть сховища… Дівчинка напівсирота з російським ім’ям, в нещадно зруйнованому Грозному, для людей (у її власному сприйнятті по-справжньому своїх), нікого з яких не обминула біда, не тільки чужа, а й ворог. Книга дуже страшна і жорстока. Як камертон, кожна дата щоденника відбиває голод, побої, обстріли, поранення та смерть. Але, все минає. На щастя, війни теж.

Дитяча поличка поповнилася нашумілою провокаційною книгою «Про малого крота, який хотів дізнатися, хто наклав йому на голову». Перше видання книги побачило світ у Німеччині ще у 1989 році, але й дотепер книга з невгамовним резонансом завойовує своїх шанувальників. З того часу, ілюстратор книги Вольф Ерльбрух вже став прижиттєвим класиком, лауреатом головних дитячих «нобелів» — Премії ім. Г. К. Андерсена та Премії пам’яті Астрід Ліндгрен. Стосовно книги, то я долучуся до думки тих, хто бачить єдиний недолік в історії вибудуваній Вернером Ґольцвартом у намірі, з яким крот хоче встановити істину – а саме відплатити взаємною капостю.

Також був придбаний комплект книжок шведа Свена Нурдквіста про пригоди дивакуватого фермера-одинака Петсона та його бешкетного кота Фіндуса. Нурдквіст – сам автор текстів та чудових ілюстрацій. Всі історії дуже теплі та пронизані добрим гумором. Знайомство з іншими книгами Нурдквіста (зокрема його ілюстраціями до серії книг про корівку «Маму Му»), обвідними шляхами вивели мене на серію книг про іншу корову – Лізелотту, німецького автора Александра Штеффенсмайера. Як наслідок, колекцію поповнив і комплектом про витівкувату та граціозну Лізелотту, одного погляду на яку достатньо, щоб розпливтися в усмішці.

Читати: Різдво для слухняних котів


3


Три самые яркие книги, прочитанные этим летом.

1. Анжела Марсонс «Немой крик»На первый взгляд – классический детектив, скорее американский, чем английский (хотя он английский). Главная героиня – детектив из полиции, действие происходит возле Бирмингема – так называемая «Черная земля». В аннотации, указана как аналог, книга Полы Хокинс «Девушка в поезде» – не верьте, не похоже ни капли. «Немой крик» самобытен, главная героиня нестандартна, главный злодей – не маньяк-одиночка. Подозреваемый только один и, сразу понятно, что его уж очень «подставляют» нам как убийцу. Ошеломляющий конец. Все как полагается. Очень рекомендую.

2. Мишель Фейбер «Багровый лепесток и белый»Лондон. 1874 год. Нищета, грязь, трущебы – нас сразу окунают в эту атмосферу без предупреждения, чтобы было понятно, что любовного романа не будет. Не «Гордость и предубеждение», а, скорее, «Оливер Твист». Про лондонский Сезон тоже расскажут, но походя – не главная тема романа. Интеллектуальная, классически начитанная проститутка Конфетка удовлетворяет любые желания клиентов и параллельно пишет свой роман в стиле Маркиза де Сада. На свою беду ее находит Уильям Рэкхем и покатилось повествование на 960 страниц. У меня отношение к героям менялось несколько раз по шкале от «жалость» до «злость». Закончилось все на ощущении «так вам и надо». Очень поучительная книга, не оставит равнодушным никого.

3. Терри Пратчет «Стража!Стража»Плоский Мир, первая книга подсерии «Городская стража». Для понимания места городского стражника в Плоском Мире нужно держать в уме всего три их простых правила:

– не кричи громко «все спокойно», а то услышат и побьют;

– не беги быстро, вдруг догонишь преступника;

– не участвуй в схватках – будешь жив и здоров.

Теперь все ясно?

Пратчетт по праву считается отцом и матерью юмористического фэнтези. Читать его книги можно начиная с любой, но если хотите «по-правильному», то первая книга Плоского Мира «Цвет волшебства».

Сейчас читаю Майкла Фроста «Тайная история Твин Пикс». Книга стилизована под полицейское досье с псевдописьмами, написанными от руки, вырезками из газет, фотографиями и показаниями очевидцев начиная с 19 века. На обложке сова. Пока не могу совместить в голове сведения про шаманскую магию и НЛО. Но, прочитав первые сто страниц, уже понятно, что будут даны ответы на все вопросы, недосказанные и непоказанные в первых двух частях сериала.

В планах на осень пока: Ю. Несбё «Жажда», Стивен Кинг «Сияние» и «Колдун и кристалл», Антония Байетт «Обладать».


4


Коли дізналась, що Yakaboo Publishing видасть «Ефект Люцифера. Чому хороші люди чинять зло», була просто щаслива, дуже чекала на цю книжку. Якщо вам цікаво зануритись в людську психологію і пошукати відповіді на питання: чому людина чинить так, а не інакше, чому звичайні люди чинять огидно, тоді книга саме для вас. Всі, кого цікавлять чинники, які впливають на вчинки людини, будуть в захваті від «Ефект Люцифера». Про цю книгу треба не писати, про неї треба дискутувати, сперечатись. Читайте, і подискутуємо разом 🙂


5А


После нашумевшего сериала, которые вышел весной «Большая маленькая ложь» я решилась прочесть другую книгу этого автора «Верные, безумные, виновные». Оказалось, это какая-то «фишка» Лианы Мориарти — держать в неведении почти до конца, о событии которое произошло, и про которое недосказывают главные герои. Как по мне, сильно затянуло — хотелось пролистать на сто страниц вперед, и узнать что же заставляет так мучатся всех действующих лиц. Книгу дочитала, но буду ли ждать следующую книгу автора, сильно сомневаюсь.

Зато очень понравилась книга «Прислуга» Кэтрин Стокетт. Хотя пару лет назад я смотрела экранизацию, которая очень хорошая, но книга понравилась больше. События, которые происходили 60 лет назад очень сильно отличаются от нынешней демократии царящей в Америке. «Цветные» женщины, которые ради малейшей возможности что-то поменять в общественных устоях, идут на контакт с «белой леди» . Эта авантюра могла стоит им не только работы, но и жизни — их смелостью стоит восторгаться. Яркие персонажи, необычные ситуации и очень легкий слог. Читала с удовольствием!


6


У нас із Катею Молочко вже місяців 9 як відпала проблема із вибору книжок для читання. Так-так, саме тоді почався марафон Читацького бінго. Жартую, звісно. Обирати книжки все одно потрібно, але принаймні частинку з них ти плануєш заздалегідь на сезон, обираєш старанно, щоб під завдання пасували)

Цього літа читалося багато і різного. Зокрема, цього року я вперше (ну добре, вдруге) взялася серйозно за прочитання усієї серії книжок про Гаррі Поттера. Розумію, що всі адекватні книголюби зробили це трішечки раніше, але краще пізно, ніж ніколи) За літо проковтнула перший, другий та третій томи (один із них навіть читався в наметі із ліхтариком, чим не романтика а-ля літні канікули).

Також було багато несерйозного типу мемуарів Ліни Данем (Не така дівчина), акторки-режисерки серіалу Дівчата та науково-популярний комікс про секс Ларрі Ґоніка від Рідної мови. Останній мені так сподобався (переклад від Олекси Негребецького, того самого, що переклав Альфа; веселі малюнки та дуже вичерпний зміст), що от-от візьмуся за наступний із серії — «Всесвітню історію».

У відпустку взяла, мабуть, одну із найменш відповідних для неї книжок — «Маленьке життя» Ганьї Янаґігари. Спрацювало те, що сумління мучило назад вести непрочитану таку товсту книжку. Думок після прочитання було багато, аж на відгук:

Читати: Маленьке життя: 10 причин читати і не читати

У серпні була «Велика магія» Елізабет Гілберт — творчий штурханець для тих, хто мріє справді хоче писати чи малювати. Зараз читаю так давно бажану новинку від Нашого формату «Руїни бога» Кейт Аткінсон. Її попередня книжка «Життя після життя» стала для мене відкриттям у минулому році, а от почавши цю, зі сміливістю зараховую письменницю до улюблених. Паралельно просуваються «Інноватори» Волтера Айзексона. Я читала його біографію Джобса, і це було пізнавально і захопливо. Та початий зовсім не випадково 16 червня «Улісс», сподіваюся, що до кінця року подужаю. Вірю в свої сили, але ось-ось і осіннє бінго почнеться, ех, тут би не завадив часоворот Герміони:)


7


Этим летом решил прочесть романы классиков Лондона и Ремарка по рекомендации моего друга. И несмотря на то, что времена меняются, смыслы остаются актуальными всегда.

На одном дыхании прочитал роман Джека Лондона «Время-не-ждёт». Это повесть о становлении настоящего мужчины со всеми вытекающими последствиями. Рассказ мотивирует по-другому смотреть на время, ведь оно «не ждёт», приключения убегут, а ты – останешься! Прочитав книгу, был приятно удивлен и осознал, что она в нужное время попала мне в руки.

«На западном фронте без перемен», Эрих Мария Ремарк. Повесть о безысходности, ужасах войны и искалеченных жизнях молодых ребят, которых отправили на фронт. Они никогда не станут прежними, ведь война навсегда меняет образ мышления. Книгу прочел в сборнике на украинском языке, в котором есть еще повести «Три товарища» и «Возвращение».

«Три товарища», Эрих Мария Ремарк. Роман впечатляет! Трогательная история об истинной дружбе и любви. Главные герои – «последние романтики», которые прошли Первую мировую войну. Но жизнь продолжалась, хоть они и не знали, что с ней делать. Ремарк пишет просто и проникновенно. Впечатления от прочитанного останутся у меня на долго, ведь эта книга безоговорочно стала одной из моих любимых!


8


Якщо моє весняне читання було на 100% пов’язане з #YakabooBingo, то літнє на всі 200% 🙂 Святкую екватор #YakabooBingoSummer – зараз саме читаю книжку для тринадцятого пункту, а позаду дванадцять завдань:

✅ #YakabooBingoSummer_1 – Велика магія
✅ #YakabooBingoSummer_7 – Мрій правильно
✅ #YakabooBingoSummer_9 – Нічний адміністратор
✅ #YakabooBingoSummer_10 – Правда про справу Гаррі Квеберта
✅ #YakabooBingoSummer_13 – Картковий будинок
✅ #YakabooBingoSummer_14 – Пиши сокращай
✅ #YakabooBingoSummer_15 – Історія України від Діда Свирида
✅ #YakabooBingoSummer_16 – Загублена
✅ #YakabooBingoSummer_18 – Глибоко під водою
✅ #YakabooBingoSummer_19 – Гострі предмети
✅ #YakabooBingoSummer_20 – Чарівні істоти українського міфу
✅ #YakabooBingoSummer_25 – Обережно, тригери

У планах на серпень друга частина «Історії України від Діда Свирида», продовження книги «Картковий будинок» – «Хід королем» і декілька книжок сучасних українських авторів: «Корсо» Поліни Кулакової та «Крадії пам’яті» Сергія Комберянова. Українських авторів не читала, мабуть, зі школи, тож подивимось, чим завершиться ця авантюра.

Читати: #ДвіДумки: Жоель Діккер. Правда про справу Гаррі Квеберта
Читати: #ДвіДумки про другий роман Поли Гоукінз «Глибоко під водою»
Читати: Ґіліян Флінн. Загублена: історія божевільного шлюбу


9а


Хотела бы прочесть «Ководство» Артемия Лебедева  — присмотрела книгу, но не как не решусь приобрести. На данный момент читаю «Одна справа» Герри Келлера и Папасана — я бы сказала книга для всех. Она больше не как для разового прочтения, а для постоянного перечитывания. В ней собраны советы для людей которые хотят добиваться успехов и концентрироваться на поставленной цели. Еще в планах перечитать «Мертвых душ» Гоголя и «Бесы» Достоевского.


* Коментарі публікуються мовою оригіналу.


Читати: Що читають працівники Yakaboo навесні
Читати: Що читати молодим мамам: радять блогерки та журналістки

(Visited 724 times, 1 visits today)
Ксеня Різник
Ксеня Різник
Редакторка blog.yakaboo.ua, блогерка в Етажерка. 10 років пишу про книжки (OpenStudy, газета День, gazeta.ua, MediaOsvita, власний блог та блог Yakaboo). Природний для мене стан: читати, розповідати та писати про книжки. Трішки схиблена на сучасній британській літературі, шпигую за лауреатами усіляких премій, найкращих додаю у список "читати негайно"). У вільний від книжок час знайомлюсь із птахами, марную фарби та олівці.
http://ksenyak.wordpress.com