Як підглядати за читанням. Досвід блогу What are you reading?

Чимало учасників читацького змагання YakabooBingoSpring були спантеличені завданням під номером 20 – “книжка, яку хтось читав в громадському транспорті”. Ми вирішили познайомити вас із людьми, для яких “книжкове підлягадання”  не лише спосіб задовольнити свою безмежну цікавість, але й повноцінне хобі. Не секрет, що ті_хто_люблять_книжки частенько зазирають у відкриті томики в сусіда в метро, чи на лавці. Як професійно зазирати в чуже читання розповідає Катерина Толокольнікова, авторка блогу What are you reading?


Катю, ти розпитуєш людей на вулиці, що вони читають. Як виникла ідея для блогу і яка його головна ціль?


Чесно кажучи, я геть не пам’ятаю, як виникла ідея. Тобто якогось конкретного моменту «осяяння» не було. Зате я добре пам’ятаю, як довго потім розмірковувала над цим задумом, вирішувала, де створювати блог і як він має виглядати… Це тривало не менше року й всі ці думки мене дуже змучили. Тож в один момент – доволі несподіваний – я почала. Це було в подорожі. Я розповіла про свою давню ідею подрузі й вона мене підтримала. В той самий день я спитала першу людину для блогу – швейцарку Беттіну, яка читала роман Джоджо Моєс у потязі.

Про ціль – це філософське питання! Мені просто завжди було цікаво, що читають люди навколо.

Я запитувала про це однокласників, а потім і однокурсників. Я вчилася на журналістиці й одного разу в якості домашнього завдання з радіо зробила опитування людей, що вони зараз читають і яка література їм взагалі подобається. Щоправда, це були не незнайомці, а мої друзі. Словом, ця тема постійно крутилася в мене в голові…

PicMonkey Collage

Фото: герої блогу What are you reading?

Однак я маю серйознішу ціль, чи, радше, мотивацію робити те, що роблю. Мені хочеться, щоб в наш бурхливий час люди усе ж знаходили час на читання книжок. Бо, на мою думку, це нам усе ще потрібно:) Тож сподіваюся, що мій блог, а точніше його сторінка в Facebook, стане таким собі нагадуванням: «Візьми книжку й почитай». Тим паче, мої герої радять, що саме обрати.


Де найчастіше зустрічаєш героїв? В якому транспорті?


Я «полюю» за героями усюди. Найбільше читаючих людей бачу, звісно, в метро. Але там не так просто поговорити – гамірно й тісно:) Взимку мало альтернативи – або метро, або кафе. А от зараз я насолоджуюся теплим сезоном і намагаюся не фотографувати в метро. Чимало читачів бачу в парках, на зупинках наземного транспорту…


Чи є в тебе улюблене місце для полювання на героїв?


Мабуть, це саме парки та сквери. Завжди виходять неспішні й приємні розмови. Крім того, мені цікаво говорити із людьми закордоном. Наприклад, в аеропортах – коли не знаєш, якою мовою тобі відповість герой.


Чи часто сама читаєш в транспорті чи “в полі”? Де найчастіше?


У транспорті я читаю доволі часто. У мене завжди із собою книжка – якщо тільки вона не така товстелезна як «Довгий шлях до свободи» Нельсона Мандели чи «Щиголь» Донни Тартт! А от у кав’ярнях, на відміну від моїх друзів, я ніколи не читаю. Адже майже не ходжу туди одна й ніколи нікого не чекаю – бо, на жаль, часто спізнююся.


Розкажи про улюблену історію чи героя.


Ох, важко когось обрати, чесно кажучи, бо добре пам’ятаю кожну розмову й всі викликають приємні спогади. У перші місяці ведення блогу сталася класна історія – поспілкувалася з хлопцем в вагоні метро, ми вийшли на одній станції й далі говорили про літературу. А потім мені він здався чимось знайомим і я йому кажу: «А я знаю, що тебе звати Толя і ти вчився в школі №…». Він був такий здивований! Та й мені дивно було відчути себе екстрасенсом:) Насправді ж це був однокласник моєї молодшої сестри, якого я востаннє бачила, коли йому було 10 років!

колаж2

Фото: герої блогу What are you reading?

Дуже особливими я вважаю розмови із двома дідусями.

На Дерибасівській в Одесі зустріла Всеволода, який виявився шанувальником Харукі Муракамі. Він, як справжній одесит, відповідав мені питаннями на питання.

А Петра Володимировича в підземного переході в Києві, де він продає сушену рибу й читає. Окрім вражень про книжку Івана Стаднюка він розповів мені свою історію переїзду з охопленого війною Донецька.

Хоча, звісно, кожна розмова в блозі для мене особлива.


Де б ти хотіла зустріти героя/героїню для блогу наступного разу?


Хочеться більше незвичних місць. Транспорт, парки та кафе були багато разів. Бували книгарні й бібліотеки. Тільки по разу – Спілка журналістів України, кімнатка консьєржки, кіоск майстра з ремонту прикрас…Треба ще в такому ключі розширювати формат блогу. Моїм підписникам це сподобається!


Назви декілька книжок, які на твою думку ідеальні для читання в транспорті.


Я в транспорті – окрім потяга та літака – не люблю читати щось серйозне. Найкраще мені йдуть есеї чи колонки – як-от «Мої серед чужих» Олександра Бойченка чи «І тим, що в гробах» Андрія Бондаря. Ну або легке чтиво. Яке всі ми – давайте усе ж зізнаємося – час від часу читаємо:) Я от планую відновити читання серії детективів Кейт Аткінсон. Наступний на черзі – «Поворот к лучшему».


Із блогу What are you reading?


Хто: Оксана, 34 роки, копірайтер
Що: Іван Нечуй-Левицький – “Кайдашева сім’я”
Де: бібліотека bOtaN, Київ

“Я давно знаю про цю книжку видавництва “Основи”, але все ніяк не доходили руки її погортати. В школі всі ж читали… “Кайдашева сім’я” – це книга, яка чимось схожа на творчість Карела Чапека. Читаєш і спершу начебто весело, а потім геть не весело стає.

Думаю, чи купувати. Оформлення супер, звичайно. Але от бачу, що видавці хотіли трошки здешевити книгу й зробили м’яку обкладинку. Якби була тверда – я б без вагань купила. Тверда обкладинка для мене є дуже бажаною. Її зручніше читати. Це подарункове видання, яке хочеться мати вдома.

Я прийшла сюди на захід. Узагалі ж читаю в метро, на кухні, в спальні. Почитую навіть на роботі. Коли їхала, у мене в метро якраз закінчилася книжка. Така лажа – нічого дістати з рюкзака й почитати. Я не знаю, що в такому разі робити в місті. Постійно ношу з собою книжки, напевно, відтоді як закінчила університет. По навчанню книги припинила носити, зате почала – для себе. Тобто це вже 10 років…

З української літератури мені подобається “стандартний набір”: Жадан, Андрухович, Прохасько, Ірванець, Бондар. Софія Андрухович виписалася – класний у неї останній роман. З поетів – Бабкіна, Коробчук, Лазуткін. А що стосується української класики: ранній Тичина, Сосюра, Хвильовий, Загребельний. Франко той самий. Довженко – крутий.

Я до української літератури ставлюся як до поля, яке весь час досліджую. Шукаю серед сучасних авторів діамант. Ще одного Жадана чи Андруховича – когось, хто виразив би добу”.


Читати: Детективи Ролінґ-Ґелбрейт: як, про що, кому читати
Читати: 10 чудових українських bookstagram. Друга п’ятірка
ЧитатиЩо читають працівники Yakaboo навесні

(Visited 348 times, 1 visits today)
Ксеня Різник
Ксеня Різник
Редакторка blog.yakaboo.ua, блогерка в Етажерка. 10 років пишу про книжки (OpenStudy, газета День, gazeta.ua, MediaOsvita, власний блог та блог Yakaboo). Природний для мене стан: читати, розповідати та писати про книжки. Трішки схиблена на сучасній британській літературі, шпигую за лауреатами усіляких премій, найкращих додаю у список "читати негайно"). У вільний від книжок час знайомлюсь із птахами, марную фарби та олівці.
http://ksenyak.wordpress.com