Василь Теремко для #ПроЧитання: “Нон-фікшн читаю з ручкою і роблю на сторінках багато «нечемного»”

Василь Теремко, директор «Видавничого центру «Академія» розповідає про книжки, які вплинули на його життя, бібліотеку викладача на сорок тисяч книг та про те, як змушений емоційно прощатися із книгами через переїзди.

Як з’явилось видавництво Академія? Розкажіть коротку історію.

То було на початку дев’яностих – час пошуку себе в нових обставинах. Тоді і спробував видавати книжки. Дещо пізніше в Тернополі було книготорговельне підприємство, в Києві – видавництво «Феміна», яке мало видавати літературу для жінок. Працювати там не збирався, але невдовзі воно стало основним для мене. Перші видання випускали хаотично. Потім зосередилися на навчальній книжці. А через якийсь час прийшло розуміння, що поле нашої роботи – інтелектуальна книжка. Це привело до назви «Видавничий центр «Академія».

Що ви зараз читаєте? Розкажіть про три останні найцікавіші прочитані книжки.

Читаю дуже мало, бо читаю весь час. Тепер – «Мозок онлайн. Людина в епоху Інтернету» Геррі Смолла і Гігі Ворган. Перед тим були «Стратегія блакитного океану» Чана Кіма і Рене Моборна, «Стратегія інноваторів. Як виховати молодь, яка змінить світ» Тоні Вагнера. Під настрій чи за потреби ще щось підчитую. І читаю все, що видає «Академія», іноді по шість-сім разів.

Де, коли і як ви читаєте?

На роботі і вдома, а ще в потязі. Більшість текстів читаю, як лікар довідку з лаболаторії. Робота вбила в мені читання для насолоди, наївне проживання з героями твору їхнього життя. Та буває, що текст розчулить, кине в дуже емоційні роздуми – я з філологів, хоч ні дня за спеціальністю не працював.

Нон-фікшн читаю з ручкою і роблю на сторінках багато «нечемного». Часто конспектую і занотовую щось своє.

Чи є у вас певна система для читання? (наприклад, зранку тільки нон-фікшн, або не менш як 50 сторінок на день тощо)

Систему диктує необхідність. Сконструйованої на всі випадки – нема.

У вас є домашня бібліотека? Скільки у ній книжок?

Хто з філологів не збирав книжки. Тривалий час книжка була найкращим подарунком – пам’ять зберігає багато таких історій. Тепер дома не більше двох тисяч книг. Я п’ять разів переїздив і залишав їх на старому місці по півтисячі і більше. А не так давно було одне емоційне прощання з багатьма книгами, хоч вони ні в чому не винні. Якби все зібране за роки зберіг, тисяч п’ять було б.

Які книжки до вподоби більше, електронні чи паперові?

Люблю читати розумно видану паперову книжку, а читаю й електронну.

Розкажіть про декілька книжок, які стали ключовими у вашому житті, які щось змінили?

Їх багато. З ними пов’язані справді важливі події. Не буду про перші дві. Навіть не буду про ту, через яку педрада школи заборонила сільській бібліотеці видавати мені книжки, крім передбачених навчальними програмами.

Деякі книжки незбагненно знаходили мене в найсутужніші моменти життя. Серйозно виручила в 1984 році «Як здобувати друзів і впливати на людей» Дейла Карнегі – я тоді працював редактором обласної молодіжної газети в Тернополі і мав проблеми взаєморозуміння в колективі. А потім фундаментально допомогли «Думай і багатій» Наполеона Хілла, «Маркетинг» Філіпа Котлера, «Підсвідомість може все» Джона Кехо. З ними пов’язані етапні трансформації думки і волі. Але не тільки про них можна так сказати. Мене безкорисливо ведуть вибоїстими дорогами люди і книжки. Так було багато разів.

У вас є улюблена цитата?

Однієї нема. Дуже ціную прочитані чи почуті місткі парадоксальні висловлювання.

Ви любили читати в дитинстві? Яка книжка була найулюбленішою? 

Із шести років брав у бібліотеці книжки. Іноді дозволяли зайти в книгосховище – там такі відчуття! Читав завжди і всюди. До головокружіння. Інфікованість читанням ввергала мене в кумедні і драматичні історії. А в усьому «винен» тато, бо він любив книжки. Але вибір книг був стихійним, тому пробіг повз багатьох текстів, які важливо прочитати саме в дитинстві. Як читач, я не однолюб – віддаюсь тій книжці, яку читаю. І беру від неї все, що на той час можу і вмію. Але пріоритетні були і є.

Яку із книг востаннє радили другу чи знайомому? І чому?

Останнім часом найчастіше раджу читати романи Дмитра Кешелі «Родаки», «Помилуй і прости», «Дай сили заплакати». Багатьох друзів прив’язав до них. А ще кажу про «Блокпост» Бориса Гуменюка і про повість Наді Білої «Крута компанія».

В чию б домашню бібліотеку вам було б цікаво було зазирнути, і чому?

Будь-яке зібрання книг пробуджує трепет. А сильно вразила бібліотека мого викладача Анатолія Миколайовича Добрянського – там було сорок тисяч книг. Тепер це – муніципальна бібліотека в Чернівцях.

Топ-5 книжок від директора видавництва «Академія» на всі випадки життя:

1. «Біблія»
2. «Кобзар» Т. Шевченка
3. «Маленький принц» А. Екзюпері
4. «Поза межами болю» О. Турянського
5. «Берестечко» Л. Костенко

Читати: Наталія Чуловська для #ПроЧитання: “Чашка кави та гарна книжка, і можна читати хоч до понеділка”

Читати:  Олена Павлова для #ПроЧитання: “Моя бібліотека нагадує готель для книжок

Читати: Володимир Єрмоленко для #ПроЧитання: “Бібліотека – це ніби квиток на кожен день у будь-яку точку світу”