Тяжко бути багатоклітинним

Якщо ви з-поміж тих, хто розуміє, що генетично модифіковані продукти – це не тільки не шкідливо, а й дуже потрібно для людства, або що щеплення дітям таки необхідно робити, або що депресія – це хвороба, а не примха настрою, може, вам ці книжки й не видадуться такими цікавими, як мені. Просто я не мала своєї думки на ці й інші речі, але регулярно чула від інших різні «аргументи» і, оскільки не мала що заперечити, байдуже сприймала їх. Але книжки Асі Казанцевої «Хто б міг подумати! Як мозок змушує нас робити дурниці» і «В інтернеті хтось помиляється» (Vivat, 2016) натякають: байдужим бути не можна, надто коли йдеться про здоров’я. А до всього, це ще й так цікаво…

Про Асю Казанцеву


Ася Казанцева – відома російська наукова журналістка, за освітою – біолог. Стрімке визнання здобула завдяки своєму жж, а затим і книжкам, де розвінчувала деякі популярні псевдонаукові міфи.

Результат пошуку зображень за запитом "ася казанцева"
Фото: the-village.ru / Ася Казанцева

Здобула премію «Просвітитель» за найкращу науково-популярну книжку, а водночас і цікавість багатьох людей, для яких лекції й статті Казанцевої стали свіжим ковтком у гущі інформаційного простору. 2016 року відвідала Форум видавців у Львові й презентувала перекладену українською мовою книжку «В інтернеті хтось помиляється».

Чоловіки розумніші від жінок (і інші міфи)


Обидві згадані книжки Асі Казанцевої присвячені поширеним міфам, що можуть не тільки перетворити людей на жертв псевдонаукових маніпуляцій, а й непоправно вплинути на їхнє здоров’я. Тут можна знайти інформацію про те, чому акупунктура (голковколювання) і гомеопатія не працюють, від якого м’яса справді краще відмовитися і чому більший за обсягом чоловічий мозок не має суттєвих переваг над меншим жіночим. Ну й ще до біса всякого цікавого.

Дотепно про серйозне


Хоч манера Казанцевої іронічна й дотепна, все-таки це наукові книжки, і читати їх трохи складно. Проте якщо трохи помучитися, то можна відкрити для себе чимало нового. І не просто відкрити, але й збагнути, чому так відбувається в людському організмі. Авторка не завжди є категоричною в якихось питаннях, частіше вона пропонує кілька точок зору, але її погляди таки мають переконливий вигляд.

Читати: Про м’ясо, жіночий розум та міфи з інтернету від Асі Казанцевої (уривки із нової книжки)

Після прочитання книжки Казанцевої я таки по-іншому подивилася на деякі речі, які знаю з власного досвіду. Можливо, окрім суто інформативних завдань, книжки Асі Казанцевої ще й чудово мотивують критично дивитися на речі – не тільки принагідно до біології, а й узагалі.

А мені допомогло!


Я от згадала, як одного чудового спекотного літнього дня я кілька хвилин простояла на протязі (ура, вперше пишу цю фразу, не боячись, що редактори мене виправлять) і потім двадцять днів лежала в неврології, бо половина обличчя в мене ніби завмерла. Навіть повіку наніч доводилося заклеювати пластиром, бо спати з одним розплющеним оком не вийшло, а саме воно не заплющувалося. Так от, мені днів десять кололи багато всяких речовин, все помалу почало налагоджуватися. Але справді я одужала, коли мене направили на акупунктуру – це коли ти лежиш на кушетці, а тобі в руки, ноги, голову встромляють тонкі голочки, трохи підкручують їх (іноді так, що тебе як струмом б’є), а потім ти так лежиш і почуваєшся йогом (але це все, що можна знайти приємного в цій загалом безболісній процедурі). Свою новонабуту щасливу здатність знову моргати обома повіками я, звісно ж пов’язувала саме з чудодійними голками – адже в цьому мене переконали лікарі і «люди, яким допомогло». Зараз я сумніваюся, що акупунктура оживила б мій лицьовий нерв, якби я до голкотерапії не пролежала десять днів у лікарні під крапельницею. Як свідчить Ася Казанцева, так само відбувається із гомеопатією й іншими сумнівними практиками.

Для всіх, кому цікавий власний організм


Загалом можу сказати, що книжки Асі Казанцевої зацікавлять не тільки тих, хто підозрює, що серед друзів і в інтернеті хтось-таки помиляється, а й загалом усіх, кому хоч трохи цікаво, як влаштований наш незбагненний організм і що з ним робити не бажано, а що можна. А ще книжка додає оптимізму: виявляється, людський організм значно сильніший і витриваліший, ніж ми останнім часом звикли думати. Принаймні із застудою він ладен впоратися без ліків.

Схожі книжки: “Дивовижні пригоди всередині тіла. Велика подорож від голови до п’ят”  Гевін Френсіс, “Внутрішня історія. Кишечник – найцікавіший орган нашого тіла”  Джулія Ендерс, “Мозг. Ваша личная история” Девід Іглмен

Тетяна Синьоок

Тетяна Синьоок
Блогерка, авторка збірки новел “Сіра веселка”, викладач студії навчання й розвитку “Tutoria”, мовних курсів “Solovei”, аспірантка Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Іноді не можу заснути від щастя, що на світі існує цікава література.
http://chytatsky.blogspot.com/

2 407 thoughts on “Тяжко бути багатоклітинним

    Залишити відповідь