Тяжко бути багатоклітинним

Якщо ви з-поміж тих, хто розуміє, що генетично модифіковані продукти – це не тільки не шкідливо, а й дуже потрібно для людства, або що щеплення дітям таки необхідно робити, або що депресія – це хвороба, а не примха настрою, може, вам ці книжки й не видадуться такими цікавими, як мені. Просто я не мала своєї думки на ці й інші речі, але регулярно чула від інших різні «аргументи» і, оскільки не мала що заперечити, байдуже сприймала їх. Але книжки Асі Казанцевої «Хто б міг подумати! Як мозок змушує нас робити дурниці» і «В інтернеті хтось помиляється» (Vivat, 2016) натякають: байдужим бути не можна, надто коли йдеться про здоров’я. А до всього, це ще й так цікаво…

Про Асю Казанцеву


Ася Казанцева – відома російська наукова журналістка, за освітою – біолог. Стрімке визнання здобула завдяки своєму жж, а затим і книжкам, де розвінчувала деякі популярні псевдонаукові міфи.

Результат пошуку зображень за запитом "ася казанцева"
Фото: the-village.ru / Ася Казанцева

Здобула премію «Просвітитель» за найкращу науково-популярну книжку, а водночас і цікавість багатьох людей, для яких лекції й статті Казанцевої стали свіжим ковтком у гущі інформаційного простору. 2016 року відвідала Форум видавців у Львові й презентувала перекладену українською мовою книжку «В інтернеті хтось помиляється».

Чоловіки розумніші від жінок (і інші міфи)


Обидві згадані книжки Асі Казанцевої присвячені поширеним міфам, що можуть не тільки перетворити людей на жертв псевдонаукових маніпуляцій, а й непоправно вплинути на їхнє здоров’я. Тут можна знайти інформацію про те, чому акупунктура (голковколювання) і гомеопатія не працюють, від якого м’яса справді краще відмовитися і чому більший за обсягом чоловічий мозок не має суттєвих переваг над меншим жіночим. Ну й ще до біса всякого цікавого.

Дотепно про серйозне


Хоч манера Казанцевої іронічна й дотепна, все-таки це наукові книжки, і читати їх трохи складно. Проте якщо трохи помучитися, то можна відкрити для себе чимало нового. І не просто відкрити, але й збагнути, чому так відбувається в людському організмі. Авторка не завжди є категоричною в якихось питаннях, частіше вона пропонує кілька точок зору, але її погляди таки мають переконливий вигляд.

Читати: Про м’ясо, жіночий розум та міфи з інтернету від Асі Казанцевої (уривки із нової книжки)

Після прочитання книжки Казанцевої я таки по-іншому подивилася на деякі речі, які знаю з власного досвіду. Можливо, окрім суто інформативних завдань, книжки Асі Казанцевої ще й чудово мотивують критично дивитися на речі – не тільки принагідно до біології, а й узагалі.

А мені допомогло!


Я от згадала, як одного чудового спекотного літнього дня я кілька хвилин простояла на протязі (ура, вперше пишу цю фразу, не боячись, що редактори мене виправлять) і потім двадцять днів лежала в неврології, бо половина обличчя в мене ніби завмерла. Навіть повіку наніч доводилося заклеювати пластиром, бо спати з одним розплющеним оком не вийшло, а саме воно не заплющувалося. Так от, мені днів десять кололи багато всяких речовин, все помалу почало налагоджуватися. Але справді я одужала, коли мене направили на акупунктуру – це коли ти лежиш на кушетці, а тобі в руки, ноги, голову встромляють тонкі голочки, трохи підкручують їх (іноді так, що тебе як струмом б’є), а потім ти так лежиш і почуваєшся йогом (але це все, що можна знайти приємного в цій загалом безболісній процедурі). Свою новонабуту щасливу здатність знову моргати обома повіками я, звісно ж пов’язувала саме з чудодійними голками – адже в цьому мене переконали лікарі і «люди, яким допомогло». Зараз я сумніваюся, що акупунктура оживила б мій лицьовий нерв, якби я до голкотерапії не пролежала десять днів у лікарні під крапельницею. Як свідчить Ася Казанцева, так само відбувається із гомеопатією й іншими сумнівними практиками.

Для всіх, кому цікавий власний організм


Загалом можу сказати, що книжки Асі Казанцевої зацікавлять не тільки тих, хто підозрює, що серед друзів і в інтернеті хтось-таки помиляється, а й загалом усіх, кому хоч трохи цікаво, як влаштований наш незбагненний організм і що з ним робити не бажано, а що можна. А ще книжка додає оптимізму: виявляється, людський організм значно сильніший і витриваліший, ніж ми останнім часом звикли думати. Принаймні із застудою він ладен впоратися без ліків.

Схожі книжки: “Дивовижні пригоди всередині тіла. Велика подорож від голови до п’ят”  Гевін Френсіс, “Внутрішня історія. Кишечник – найцікавіший орган нашого тіла”  Джулія Ендерс, “Мозг. Ваша личная история” Девід Іглмен

Тетяна Синьоок

(Visited 357 times, 1 visits today)
  • Muzrikulandulajevon

    Жах! Ось до чого вже жінки дійшли в своєму диявольському вольнодумстві… Вже ставлять під сумнів, що чоловіки розумніші від жінок!!!
    Але ж бо сказано в Першому посланні святого апостола Павла до Коринтян, глава 11:7 ” Отож, чоловік покривати голови не повинен, бо він образ і слава Бога, а жінка чоловікові слава”. Всі спроби хоча б наблизити жінку до рівня чоловіка – це єресь, бо в жінці немає образу Бога.
    Шах і мат!

    • Garik Petrushok

      Ти ж читав Казанцеву, поділися враженнями, дотепнику)

      • Muzrikulandulajevon

        Поділюся. Але ввечері вже. Бо сьогодні забомкали мене доказами про те, чому чоловіки повинні знімати головний убір з голови в церкві (навіть хустку), а жінки навпаки повинні її почепити. Цей принцип рве шаблон транссексуалам не гірше, аніж роботам колізії в законах Азімова 🙁

      • Muzrikulandulajevon

        Та що там ще добавити? Читав багато подібної літератури, а тому є з чим порівняти. І багато що каже на користь Асі в цьому порівнянні. Всі ці її козирі ти вже написала. І про стиль, і про відсутність догматизму і про цікавість тем. Саме те, що потрібно для широкого загалу: ввести в курс справи, описати загальну картину, а не деталі. І це добре. Бо я згадую аналогію від Алана Уотса: ми читаємо газету – ми бачимо текст. Якщо ж ми збільшимо деталізацію, то ми побачимо чорнильні плями літер, але втратимо суть. Так і в научпоп-літературі: потрібно показати основне, щоб не втратити суті. Якщо ж автор такого жанру заглибиться в деталі, то тоді читач нічого не зрозуміє серед цих “чорнильних плям”. От Ася Казанцева вміло підібрала той масштаб, щоб суть люди уловили. Щоб вже після цього, побачивши загальну картину, читач самотужки брав лупу і досліджував деталі проблем науки, що зацікавили в книзі.
        Цей коментар містить 0% сарказму