Топові дитячі книжки 2016 року: п’ять видань за версією БараБуки

Упродовж 2016 року ми уважно стежили за подіями української дитячої літератури та розповідали вам про найцікавіші новинки. Наприкінці року фахові літературно-критичні видання оприлюднюють свої рейтинги, відзначаючи особливо примітні тексти. Сьогодні ми детальніше оглянемо п’ять книжок для дітей та підлітків зі списку переможців Топу БараБуки (нагадаємо, у грудні Простір української дитячої книги «БараБука» назвав найкращі родинні видання 2016 року. Визнання експертів проекту здобули книжки в десяти номінаціях, ще два видання отримали спецвідзнаки). Чарівні книжки-картинки й заплутані детективи, щемкі історії та родинні видання – ось чим торік тішили видавці юних читачів.

Оксана Була “Зубр шукає гнізд”, “Ведмідь не хоче спати”

Чи знаєте ви, хто такі туконі? Ще півроку тому на це запитання могли відповісти лише ті, хто пильно стежить за сучасними українськими митцями. Однак зараз усе більше дітей і дорослих знають правильну відповідь. Туконі – це такі чарівні істоти, які допомагають лісовим звірятам залягти в зимову сплячку. Їх вигадала і намалювала талановита Оксана Була. Раніше вони існували у вигляді розрізнених зображень, але в 2016 році «Видавництво Старого Лева» випустило дві книжки-картинки про лісових мешканців – «Зубр шукає гніздо» та «Ведмідь не хоче спати». Щороку, коли наближається холодний період, туконі допомагають певним тваринам відійти до сну. Що ж вони робитимуть, коли вперті звірі вирішать змінити віковічний розпорядок, і зубр забажає солодких і тривалих сновидінь, а ведмідь – зимових пригод?

Читати: Вкласти зубра спати

Ці невеликі за обсягом книжки легко «прочитуються» навіть дошкільнятами, адже мають промовистий візуальний ряд. Художня складова не поступається тексту, вони гармонійно співіснують, підігруючи одне одному для досягнення комічного ефекту.

Оксана Була, яка створила ці та інші книжки, отримала звання «Ілюстраторки року».

Володимир Рутківський “Гості на мітлі”

«Гості на мітлі» Володимира Рутківського – це повість, знайома поколінню сучасних батьків із власного дитинства: перше видання побачило світ у «Веселці» 1988 року. Казкова основа історії – знаний усім сюжет про страшну злу бабу-ягу, яка живе у старій хатинці в лісі й викрадає дітей із села поблизу.

Однак, оскільки в повісті, крім чародійства, є реальні діти зі своїм літнім повсякденням, зі своїми родинами та стосунками, зі своїми почуттями та судженнями, це додає історії про бабу-ягу особливого звучання. Двоє учнів четвертого класу, Степан та Василь, а також їхній «реп’ях», молодша на рік Таня, – не зовсім сучасні діти. У їхніх словах, іграх та побуті відчувається належність до попереднього покоління. Але саме це є чудовим підґрунтям для родинного читання, адже татові чи мамі відкривається простір для коментарів та оповідей про власне дитинство, для пригадування яскравих деталей, які спливають у пам’яті лише за гарної нагоди.

Перевидання Володимира Рутківського перемогло в номінації «Класика родинного читання».

Андрій Кокотюха “Гімназист і Чорна рука”

Гімназист Юрко Туряниця отримує послання, де стоїть відбиток чорної руки, з вимогою принести одну тисячу до спаленого будинку, а в разі ігнорування цієї пропозиції «Буде біда». Інші гімназисти також отримували подібні послання, і несплата ні до чого доброго не призвела, тож Юрко вирішив, що краще відкупитися. Однак на вказаному Чорною Рукою місці Туряниця знаходить труп в калюжі крові та загубленого породистого пса, а за кілька хвилин потому зустрічається з приватним детективом Шпигом. Чим все це закінчиться, хто підписується Чорною рукою, де знаходиться історично цінний щоденник Добрянського Олеся, і хто вбив злодія Якова Зозуленка – читайте у книжці «Гімназист і Чорна рука»!

Гостросюжетне видання перемогло у номінації «Підліткова книжка року».

Марина Павленко “Моя класнюча дівчинка”

Нова підліткова книжка Марини Павленко складається з двох частин. Перша – це повість про дівчину Юльку, яка переїхала з батьками з села до невеличкого містечка та жила звичайним життям сучасних українських підлітків, доки її батько не вирішив узятися до бджільництва. Те, що спершу здавалося черговою провальною ідеєю, раптом перевертає життя родини, а самій Юльці допомагає налагодити стосунки з рідними і навіть підкидає ідею стартапу. Друга частина книжки написана у формі щоденника Юлі, в якому подальші події чергуються з народними рецептами на основі продуктів бджільництва.

Мотиваційна повість Марини Павленко здобула перемогу в номінації «Дебют видавництва».

Катерина Бабкіна “Шапочка і Кит”

Окремо варто згадати літературу, яку не назвеш розважальною. «Шапочка і кит» від Катерини Бабкіної – це повість про дитину, хвору на лейкоз. Головний герой на прізвисько Шапочка – 8-річний хлопчик у полоні смертельної недуги. У його житті більше немає басейну, смачної їжі, школи й решти звичних для малечі речей. Натомість є лікарня, болючі аналізи, незмінні щоденні пігулки та синці на тілі – свідчення хвороби. Але одного дня в Шапочки з’являється ще дещо, точніше, дехто. Це справжній Кит, що припливає щовечора до вікна і стає таємним другом хлопчика.

Медитативна проза Бабкіної навряд чи підійде жвавим дітям молодшого шкільного віку, однак вона цілком може припасти до душі старшим читачам, які вже мають певний читацький і життєвий досвід та готові сприймати кількарівневий текст. Філософський потенціал книжки підкреслюють і доповнюють ілюстрації Юлії Пилипчатіної, в малюнках якої багато символічного кольору й простору, а також міфологічної семантики: вода-кінець і вода-початок, душа-пташка, темрява черева, що є одночасно й смертю, і зародженням…

Зворушлива історія отримала спецвідзнаку «Книжка, що рятує».

Читати: Найцікавіші книжки року. Версія блогерів

Огляд підготовлено порталом BaraBooka