Скандинавська прохолода: 10 норвезьких романів

Норвегія – країна опівнічного сонця, тисячі фйордів, північного сяйва, а також батьківщина детектива Харрі Холле. Скандинави відомі у всьому світі майстри детективів та трилерів. Такого типу жанрова література дуже добре пасує до відпочинку. Розслідування загадкових сюжетів дає відпочити мозку від повсякденних проблем. А своєрідний скандинавський, а в цьому разі норвезький, погляд на життя дозволяє подивитись на усі під інших кутом. Але норвезька письменниця Деа Брьовіг переконує, що це один із ласих шматків на бутерброді нордичної літератури. До підбірки увійшли 10 її улюблених сучасних та класичних романів.

Фото - Голод

Кнут Гамсун “Голод”

Норвежці ніколи не пробачать Гамсуну його політичних поглядів (письменник підтримував Гітлера в часи Другої світової), але завдяки письменницькому таланту він заслужено отримав Нобелівську премію у 1920 році та став одним із найважливіших норвезьких письменників. Роман був створений у 1890 році та є прикладом раннього модернізму. Розповідає про долю письменника-жебрака, що блукає вулицями Осло. Його думки на грані ясності та мрій, а голод знищує його психіку. Некомфортне, проте необхідне читання.

Пер Петтерсон “Верхи на крадених конях”

Після особистої трагедії Тронд тікає від світу, аж поки випадкова зустріч нагадує йому події із минулого. Улітку 1948 року, яке він провів із батьком в селі біля шведського кордону, 15-річний Тронд разом із другом вирішує вкрасти коней. У викрадачів стріляють, і в наслідок цього гине хлопчик. Це історія про Норвегію до та після війни, невинність втрати та руйнування родини. Петтерсон змальовує сільське життя за допомогою гіпнотичної, ідеальної прози.

Хербйорг Вассму “Книга Діни”

Книжка починається зі злочину: закривавлена жінка штовхає в прірву сані із пораненим чоловіком, і він розбивається на смерть. Вона повертається на ферму, де жила із чоловіком. Німота рятує її від відповідальності. Її пояснюють шоком. Діна – це крик героїні, чарівний та розлючений. Дії відбуваються в середині XIX століття. Вона намагається прижитися із травмою дитинства через смерть її матері. А ще Діну називають норвезькою Скарлетт.

Тар’єр Весос “Крижаний замок”

Цікавий зв’язок об’єднує дівчаток Сісс та Унну, які живуть в засніженому норвезькому селі. Сісс – відкрита за характером, вожак зграї на противагу сором’язливій Унні. Їхня дружба їх змінює на усе життя. Коли Унна зникає, Сісс вирушає на пошуки, тримаючи в серці пам’ять про подругу. Захоплива історія, переповнена льодом, вітром та поезією.

Фото - Полубрат

Ларс Собі Крістенсен “Напівбрат”

Батьки головного героя назвали його Барнум на честь циркового імпресаріо, і це було перше нещастя, які будуть супроводжувати його життя. У 1960-х Барнум живе в Осло. Він боїться свого неконтрольованого зведеного брата Фреда, який народився у наслідок зґвалтування матері нацистським солдатом наприкінці Другої світової війни. “Напівбрат” вражає кожною сторінкою оповіді про чотири покоління сім’ї Барнума.

Рой Якобсен “Чудо-дитина”

Ще одна історія про зведених братів і сестер із 1960-х. “Чудо-дитина” розповідає історію Фінн, який живе разом із матір’ю у робочому передмісті. Одно дня до них приходить його сестра, яку він ніколи не бачив. Шестирічна Лінда починає жити з ними, поки її рідна матір перебуває на лікуванні від наркотичної залежності. При ній тільки крихітна валізка, а в ній -“бомба”, якій ще судилося вибухнути. Так починається ця щемлива історія кохання, вірності та зради.

Карл Уве Кнаусгор “Моя боротьба”

У січні цього року 37-річного чоловіка арештували у Мальмо, за те, що він підпалив книжку Кнаусгора “Моя боротьба” в одній із книгарень. Під час арешту, його запитали навіщо він це зробив. Чоловік сказав, що думає, що Кнаусгор найгірший письменник усіх часів. “Моя боротьба” – це автобіографічний роман із шести частин. Багато хто хоче її спалити в рідній для Кнаусгара Норвегії, де читачі засумнівались в моральних підставах автора писати про реальних людей (його сім’ю, друзів, близьких родичів), коли продажі книжки лише зростають. А перше несхвалення книгою були через її назву, яка повторює назву книжки Гітлера. Його можна або любити, або ненавидіти, іншого не дано, переконує письменниця Брьовіг, і каже, що належить до першого табору.

Ян Х’єрстад “Спокусник”

“Тож як шматки життя починають пасувати один до одного? Чи піти іншим шляхом, і запитати, чи вони взагалі пасують одне до одного?” Такі питання цікавлять оповідача цієї історії перед тим, як її герой, продюсер телеканалу Йонас Вергеланд зустрінеться віч-на-віч із білим ведмедем у відкритій вбиральні десь посеред Гренландії. Грайлива історія Х’єрстада починається із того, що Йонас знаходить свою дружину, Маргрет, мертвою на ліжку в їхній вітальні.

Фото - Кабульский книгар

Осне Сейєрстад “Кабульський книгар”

У лютому 2002 року, після подій 9/11 репортер Осне Сейєрстад вирушила до Кабулу, в Афганістані, щоб пожити пару місяців в будинку власника книгарні Султана Хана. В країні щойно повалили режим талібів. Це книжка про життя в сучасному Афганістані, особливо про життя жінок. Усі імена в книжці вигадані, але мають під собою реальних осіб. Книжка книгарю не сподобалась. Його друга дружина подала до Норвезького суду на Осне за порушення приватності. Справа була закрита у 2011 році на користь Сейєрстад. На початку цього року вони знову подали на неї до суду, цього разу в Європейський суд із прав людини. А все лише через те, що Осне написала правду, про те, яким безправним життям є життя жінки в Афганістані. І що ніякий американський прогрес цьому не зарадить.

Ерленд Лу “Наївний. Супер”

Головний герої “Наївного” щось на кшталт норвезького Холдена Колфілда. 25-річний студент, якого виключили з університету, який не може визначити причину своєї депресії. Полегшує його кризу надсилання факсів, складання списків та забивання цвяхів іграшковим молотком. У процесі всього цього герой вирішує для себе великі життєві питання, але робить це дуже смішно, мило та зворушливо.

Матеріал підготовлено в межах спецпроекту з виданням lb.ua

(Visited 440 times, 1 visits today)
Ксеня Різник
Ксеня Різник
Редакторка blog.yakaboo.ua, блогерка в Етажерка. 10 років пишу про книжки (OpenStudy, газета День, gazeta.ua, MediaOsvita, власний блог та блог Yakaboo). Природний для мене стан: читати, розповідати та писати про книжки. Трішки схиблена на сучасній британській літературі, шпигую за лауреатами усіляких премій, найкращих додаю у список "читати негайно"). У вільний від книжок час знайомлюсь із птахами, марную фарби та олівці.
http://ksenyak.wordpress.com