«Що сказано» Аскольда Мельничука: про що хотілося б, аби сказали більше

Англійською роман «Що сказано» американського письменника українського походження вийшов ще в 1994-му році. За два роки з’явився і перший переклад книжки українською мовою, який, проте, розкритикували. У 2017-му видавництво Комора потішило українського читача новим виданням із дуже красивою обкладинкою й хорошим перекладом Олени Фешовець. А крім того, можливістю побачити й почути автора на Книжковому арсеналі 2017.


Хто автор

Аскольд Мельничук народився вже в Америці – в 1954 році в Нью-Джерсі, куди його батьки переїхали з України. Він є автором п’яти романів, а також поезії. Пан Мельничук вільно володіє українською мовою й перекладає сучукрліт англійською. Зокрема, твори Оксани Забужко. Крім того, він є засновником і редактором відомого в американському літературному світі журналу AGNI. Здається, із цим чоловіком із широкою й трошки замріяною посмішкою, можна годинами говорити про культових сучасних письменників та «родзинки» їхніх творів, адже багатьох із них він, судячи з інтерв’ю, знає особисто.


Про що книжка «Що сказано»?


Найпершим і чи не найважливішим героєм книжки є не людина, а місце. Це українське селище Роздоріжжя, давня місцина, оповита середньовічними легендами. Читачу розповідається про язичників та перших християн, навалу татар, подвиги і невиправну втрату князя Тура – вождя-чарівника та праотця тих роздоріжан, про яких і піде мова в романі. І, звісно, про кількох інших яскравих мешканців Роздоріжжя, яких герої не можуть забути.

Автор пише: «Забобони жили в Роздоріжжі понад тисячу літ, доки, нарешті, їх не зрушила з місця війна». Родина, про яку йде мова в романі, – Зенон і Наталка, а потім і їхня донька Слава Ластівка, – пережила багато, адже йдеться про більшу частину буремного 20 століття. Сюжет розпочинається з його початку: перша світова, арешти й розстріли, страшні 30-ті, втеча до табору переміщених осіб, Друга світова…В таких не простих обставинах Славі Ластівці, здається, усміхнулося щастя: вона закохалася в іншого українця Аркадія Ворога й вийшла заміж. Молода сім’я вирушила до Америки, де намагається будувати нове, інакше життя. До них приєднується Наталка та дядько Стефан – бунтівний, загадковий брат покійного Зенона – чи то шпигун, чи то авантюрист, чи то митець…

Але привиди минулого Забобонів та Ворогів мандрують разом з ними і нікуди не діваються. Із ними треба навчитися жити, як навчитися економити й тяжко працювати, спілкуватися з геть іншими американцями, звикнути до метро й в цих умовах ще зберегти шлюб і виростити дитину – сина Богдана, чи просто Бо. Якого батьки вчать українською, а бабуся й дядько часом згадують старі історії із Родоріжжя. Воно засіло в них так глибоко, що місця іншому там стає усе менше. Якщо Стефан час до часу іще згадує богемну молодість у Відні та Парижі, то Наталка лине до рідного краю крізь тисячі кілометрів. Та ні, вона вже майже там перебуває.


У романі «Що сказано» події із життя Забобонів та Ворогів повсякчас перемежовуються згадками про Середні Віки й князя Тура. Серед цих історій виникають паралелі: адже ми всі йдемо в майбутнє, озираючись на минуле. Свідомо чи ні.

Відчувається, що оповідача захоплює міф і український фольклор, він розмірковує над долею народу й долею родини і, вочевидь, власні витоки. Адже, як зізнається, Аскольд Мельничук, у романі є автобіографічні речі. Та й Бо, здається, його одноліток.

Метафоричність, багатошаровість розповіді, звісно, її збагачує, але може й дещо заплутати читача, який налаштувався на down to Earth (реалістичний, приземлений) емігрантський роман.

Так, це книжка про будні людей, що, як і роздоріжани тисячу років тому, докорінно міняють життя і мають тепер інших богів. Але вона зовсім не проста й вже точно не масова. Хочеться сказати – дивна (у сенсі – постмодерна), яка проте захопить тих, кому подобається відшукувати знаки. Ті потаємні зв’язки між давнім і теперішнім, між давніми міфічними й вже добре знайомими сучасними роздоріжанами.

Мені ж хотілося менше міфу, а більше життя героїв на новому місці. Які з усіма своїми чеснотами та вадами такі цікаві й небайдужі. Саме тому, що автор пише короткими реченнями, проте широкими мазками, вправним стилем, сповненим афоризмів, усього цього, а не згадок про князя Тура, хотілося ще. Можливо, мені вдасться це знайти в інших романах Аскольда Мельничука, якого видавці обіцяють перекладати й далі…

Книжка ж «Що сказано» мені запам’яталася насамперед яскравими (десь аж кіношними) персонажами. З-поміж яких особливо душевно виписані Слава Ластівка, яка пішла проти волі чоловіка, сильна українка, яку виховали злидні, а також філософ Стефан Забобон, до якого врешті найбільше прив’язуєшся. Тоді як його час закінчується. Але в цій книжці не дарма говориться «А мертві не хотіли вмирати». Усі герої лишаються живі: і Тур, і Зенон, і Стефан. Неважливо, скільки років чи століть минає.

Це роман про пошук себе в вирі подій, про пошук щастя й душевного спокою, про те, що нового нічого немає, навіть коли навколо тебе все інакше, як немає й смерті. Про традицію й батьківщину – речі, що так глибоко вкорінені в кожному з нас. Про одну родину українських емігрантів, яких закордоном тисячі.


Кому читати: поціновувачам міфу всередині реальної історії, витонченого постмодернізму.

Кому не читати: тим, хто чекає сповненої подій і деталей сімейної саги, й віддає перевагу реалістичній літературі.


Схожі книжки

Як відзначали критики, тут щось таки нагадує «Сто років самотності» Маркеса, а двома паралельними історіями про минуле і теперішнє вихідців із українського селища й самим дослідженням поняття роду цей роман перегукується з «Всьо ясно» Джонатана Сафрана Фоера.


Читати: Табори і приниження: історія польських офіцерів на «нелюдській землі»

Читати: Багата держава – продана? Питання власності та якості управління багатствами в книжці шведських економістів


Придбати книжку в Yakaboo

(Visited 147 times, 1 visits today)
Катерина Толокольнікова
Катерина Толокольнікова
Київська журналістка, книголюбка та авторка блогу про читання What are you reading?. Для свого блогу запитую у незнайомців із книгами у руках, що саме вони читають і які враження у них викликає книжка. Обожнюю подорожувати по Україні та світу. Тому й героїв блогу знаходжу в різних містах та країнах.
http://what-are-u-reading.blogspot.com