«Ритуал»: казка не за правилами

Дракони повинні бути підступні і кровожерні. А принцеси — прекрасні й милі. Проте в книзі Сергія та Марини Дяченків «Ритуал» усе навпаки. Принцеси не підкоряються двірцевим ритуалам, а дракони занадто філософствують. Ця історія магічна й романтична водночас, і однозначно сподобається усім, хто любить руйнувати міфи і розривати шаблони.


Чарівники Дяченки


Письменницьке подружжя Дяченків уже давно не потребує представлення. Їхня спільна літературна творчість триває вже понад 20 років, і майже кожен твір отримав ту чи іншу нагороду. Європейське товариство наукової фантастики присудило Дяченкам звання найкращих письменників Європи (на Євроконі-2005). Роман «Ритуал» був написаний у 1996 році російською мовою, згодом перекладений українською. Цікаво, що українське видання (від «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГИ») — на відміну від російськомовного варіанту, що не отримав жодного призу — через місяць після виходу отримало спеціальну нагороду дитячого журі на «Книжковому форумі» у Львові. Крім того, роман отримав Другу премію Національного конкурсу «Книга року-2006».


Неправильні дракони і принцеси


Отож, історія водночас банально-тривіальна і несподівано незвична. Молодий дракон-перевертень Арм-Анн, 201-й нащадок древнього роду, багато роздумовує, пише вірші і намагається вигадати, як би це обминути огидний йому Ритуал — з’їсти полонянку. Для цього він вигадує хитрий план. Викрасти принцесу — це запросто, а потім її обов’язково хтось захоче звільнити і оп! — він ні в чому не винен, він же сумлінно намагався, проте доля склалася інакше. Тільки от викрадена (можливо, навіть не внаслідок випадковості, а тому що принцеса давно мріяла втекти) Юта виявилася не такою вже й красунею, і за нею чомусь ніхто не поспішає… Вона всюди суне свого носа, постійно встрягає в якісь халепи, розшифровує давні письмена, робить букетики з дроту і… втім, читайте самі — задоволення гарантоване! Історія, здавалося, цілком передбачувана, проте фінал абсолютно несподіваний і — більше того — відкритий, тож кожен сам дофантазує, чим усе закінчується.


Казково розказана казка


Будь-яка історія Дяченків — як занурення в інший світ. «Ритуал» не став виключенням: читати роман надзвичайно легко й приємно, мова плавна й мелодійна, але відірватися від історії жодним чином неможливо. Кожен герой змальований так майстерно й точно, що, здається, ти з ним товаришуєш уже багато років. І все це — не без дрібки іронії, адже вміння посміятися над звичаями, шаблонами і, особливо, собою — найцінніше.

Як результат, ідеальна історія про те, як важливо бути собою і слухати, чого насправді хоче серце, а не стародавні ритуали, вікові традиції, суспільні цінності й тому подібне. Ця історія для тих, хто втомився від шаблонних казок, але при цьому не хоче випускати магію зі свого життя. Без сумніву, вона сподобається, в першу чергу, підліткам, але дорослі з хорошим почуттям самоіронії й любов’ю до казок також будуть задоволені.


Коли ж захочеться продовжити читання в тому ж дусі, чудово підійдуть книги Патриції Реде про неслухняних принцес і підступних драконів: — тетралогія «Історії зачарованого лісу»: «Угода з драконом», «Пастка для дракона», «Прогулянка з драконом» і «Таємниця для дракона».


ЧитатиЧас пригод: п’ять гостросюжетних історій для юних читачів
Читати10 нетипових книг про любов, які вас здивують
ЧитатиП’ять книжок про «негламурних» принцес
Читати5 дитячих фентезійних книжок

(Visited 109 times, 1 visits today)
Kate Gavrysh
Kate Gavrysh
Редактор і книжковий маніяк. Отримала диплом видавця, але життя вперто тягне мене в IT, тому нині техписьменник. Вірю, що читання книг — найпростіший шлях до безсмертя. Обожнюю подорожі на мотоциклі за відчуття свободи. І ще котів, бо вони точно прибульці з інших планет чи вимірів і щось знають. Мрію відвідати Єхо і Плаский світ — як не вві сні, то хоча б у наступному житті.
http://facebook.com/kate.gavrysh