Больше года уже прошло с момента выхода в свет первой книги деда «Історії», а вы до сих пор ее не читали? Скорее кликайте на ссылку ⤵, знакомьтесь со Свиридом Афанасьевичем и пятью веселыми цитатами первого тома «Історія України від Діда Свирида».
Урок истории: История Украины от Деда Свирида. Книга первая
Первая — это вам не вторая!
Что логично, правда? Продолжение «Истории» охватило период с середины XI века до конца XIV века. Это означает, что книга стала заметно толще, персонажей на исторической арене стало в разы больше (хоть бери и записывай) и особенно жаль, что ошибок в издании тоже.
Второй том в темпе вальса готовился стать новинкой Книжного арсенала 2017 — дед этого не скрывает. Более того он откровенно признается, что если бы один из параграфов книги так и не нашли (его потеряли перед печатью), то так оно бы и осталось. Фанаты требовали, чтобы дед скорее писал продолжение, что Свирид Афанасьевич и делал. Лично я принадлежу к числу тех, кто безгранично рад чтению продолжения, сколько бы отступлений между словами не потерял редактор. Если вы не такие, то имейте в виду — в издании есть к чему придираться.
Теперь, когда вас предупредили, предлагаем перейти к лучшим фрагментам из первых пяти параграфов второй книги «Історії України від Діда Свирида».
5 любимых цитат из второй книги
Розділ: євроінтеграція. Спроба перша
Сезон наступного, 1046 року почався вже з новими героями, бо саме підросла Анастасія, середульша дочка Ярослава. У кастингу на роль її жениха переміг угорський герцог Ендре з королівського дому Арпадів. Який, відповідно до законів жанру середньовічних мильних опер, також був у першій серії босяком, біженцем і сіромахою.
Ендре разом із братами Левенте й Бейлою ще наприкінці 1030-х років прибули в Київ, утікаючи від грізного короля, хрестителя й засновника угорської держави Іштвана Святого (Стефана І), який посідає в історії Угорщини приблизно таке саме місце, яку в історії України обіймає Володимир. Тобто ворог був крутий і серйозний – недарма зараз його портрет прикрашає банкноту в 10 000 форинтів.
Прогнавши братів, король Іштван гукнув їм наздогін щось образливе і з почуттям виконаного обов’язку помер. Після його смерті в Угорщині почалася звична в таких випадках колотнеча, деталі якої історії України не надто стосуються, отож, кому цікаво, почитайте про них самі…
Розділ: Русь іде до школи
Доньки Ярослава, виїжджаючи за кордон, неприємно дивували європейську знать умінням читати й писати. Це навряд чи додавало їм авторитету, бо в тогочасній Європі аристократія такими дурницями, як книги, не переймалася – читання було справою церковників, і порядний феодал дивився на грамотних людей у кращому випадку з благодушною зверхністю.
Коли ж, наприклад, виявилося, що Анна Ярославна не лише сама читає, а й власноручно пише свої листи, то вишукані придворні дами напевно іронічно копили губи. І перешіптувались між собою: «Навіщо це їй? Хіба в Києві король такий бідний, що в нього нема грошей на придворних писарів? Може, київські принцеси ще й самі перуть і прасують собі плаття? Фі, яка дикість»…
Розділ: витоки правової держави
«Руська правда» відіграла суттєву роль у житті величезної кількості істориків та юристів, які через багато століть захищали із цієї теми свої кандидатські й докторські дисертації, отримували наукові степені й учені звання. І дотепер вони дивляться на портрет Ярослава Мудрого зі щирою повагою та глибокою вдячністю.
Щодо практичного ж значення «Руської правди» в повсякденному житті наших предків, то тут відомостей у нас менше. Не викликає, однак, сумнівів, що того самого дня, коли «Правда Ярослава» набула чинності, негайно розпочалися й масові порушення вимог законодавства. Тож можемо констатувати, що започаткована тоді традиція маніпулювання нормами закону тягнеться з глибини століть аж до наших днів…
Розділ: держава сімейного типу
– Чи можна вбивати братів? – сурово питав Ярослав на уроці історії своїх синів, які стояли перед батьком поопускавши голови. – Чого мовчите? Ізяславе, так можна чи не можна?
– Не знаю… – бурмотів опецькуватий Ізяслав, мріючи, щоб батько від нього відчепився.
– Як це «не знаю»! – роздратовано кричав великий князь. – Ану, усі хором, за мною: «Братів убивати не можна», «Вбивати не можна братів», «Не можна братів убивати».
Сини слухняно бубоніли услід за батьком ці слова, і треба віддати педагогічним талантам Ярослава належне. Навіть не надто здібні до навчання Ярославичі принаймні цю батькову науку запам’ятали твердо. «Ну, хоча б, здається, не різатимуть один одного, і то добре», – сумно міркував про себе Ярослав, дедалі більше тривожачись за долю сімейного холдингу «Русь»…
Розділ: братні розборки
Небайдужі громадяни спостерігали за діями князів з іронічним посміхом, хоча загалом невдоволення не виявляли. Бо вони й самі нічим особливо від князів не відрізнялись – так само народжували багато діточок і так само турбувалися про їхнє щасливе майбутнє. Тож засуджувати великого князя за роздачу ласих шматків держави членам своєї родини в них язик не повертався.
Сімейні цінності у сереньовічній Україні-Русі стояли вже дуже високо, шлюб був освячений церквою, прав батьків ніхто порушити не смів. Лише мати. Матері цим правом широко й творчо користувалися, вносячи в плани своїх чоловіків серйозні, а часом і вирішальні корективи…
Впереди еще много пунктов, которыми вы попутешествуете до конца XIV века. А что потом? Затем остается только ждать Книгу третью ? Дед подсказывает, что уже пишет ее.
Тест: история Украины от деда Свирида. Как хорошо вы ее знаете?
15 thoughts on “Продолжаем изучать историю: История Украины от Деда Свирида. Книга вторая”