Историю застенчивого американского подростка Чарли многие впервые узнали из фильма «Хорошо быть тихоней» с Эммой Уотсон. В этом году известная книга Стивена Чбоски вышла в украинском переводе “Привіт, це Чарлі, або Переваги сором’язливих” в издательстве Рідна мова.
“Привіт, це Чарлі, або Переваги сором’язливих” — популярный бестселлер жанра young adult, который понравится как взрослым, так и подросткам. Критики сравнивают его с «Над пропастью во ржи» Джерома Д. Сэлинджера, называя современным романом взросления.
Знакомьтесь, это Чарли. Чарли не из тех популярных ребят, которые с удовольствием ходят на вечеринки, играют в футбольной команде и еженедельно идут на свидание с новыми девушками. Чарли немного другой.
Он с удовольствием читает книги, которые ему рекомендует учитель по литературе. Он пытается разобраться в чувствах к сестре своего единственного друга. Он очень переживает из-за нервных срывов, которые с ним порой случаются.
Обо всем этом он пишет письма неизвестному получателю, который его хорошо знает и поймет…
“Привіт, це Чарлі, або Переваги сором’язливих” — сборник писем, в которых Чарли расскажет о своих переживаниях, впечатлениях, маленьких победах и усвоенных уроках, подброшенных жизнью.
Стивен Чбоски (англ. Stephen Chbosky; род. 25 января 1970, Питтсбург) — американский режиссер, писатель и сценарист. Стал известным после написания романа The Perks of Being a Wallflower (“Привіт, це Чарлі, або Переваги сором’язливих”), а также снял киноверсию этой же книги с Логаном Лерманом0, Эммой Уотсон и Эзрой Миллером. Автор сценария для фильма Богема 2005 года и соавтор, исполнительный продюсер и сценарист сериала CBS Иерихон, который начал трансляцию в 2006 году.
Отрывок из украинского перевода
«Привіт, це Чарлі, або Переваги сором’язливих»
Вечір п’ятниці, після футбольного матчу, присвяченого зустрічі випускників, був сповнений такими враженнями, які я, напевно, ніколи не зможу описати; скажу лише, що погода була теплою. Сем і Патрик посадили мене посерединці в пікапі Сем, і ми разом поїхали на вечірку. Сем обожнює свій пікап, тому що він, як мені здалося, нагадує їй про батька. А щодо вражень, то мені закарбувався в пам’ять момент, коли Сем попросила Патрика відшукати якусь радіохвилю. А той щоразу натрапляв на рекламу. Саму суцільну рекламу. І ще на якусь вульгарну пісню про любов, у якій постійно звучало «бейбі-бейбі». А потім знов на рекламу. Нарешті він знайшов реально класну пісню про якогось хлопця, і ми втрьох затихли.
Сем пальцями відстукувала ритми на кермі. Патрик висунув руку у вікно й диригував. Я ж просто сидів між ними. Після того як пісня дограла, я сказав:
— Я відчуваю себе безмежним.
І тут Сем із Патриком витріщилися на мене так, ніби почули найдивовижніші слова в житті. Бо пісня була неймовірна, і слухали ми її дуже уважно. П’ять хвилин життя були прожиті недарма, і ми по-справжньому відчули нашу юність. Пізніше я придбав цю платівку й міг би сказати тобі її назву, але, чесно кажучи, враження будуть не тими, які були в мене, коли я їхав на першу в житті вечірку, сидів між двох гарних людей у пікапі, а на вулиці ледь починало дощити.
Ми доїхали до будинку, де проходила вечірка, і Патрик якось по-особливому постукав у двері. Описати цей стукіт на словах доволі важко. Двері трошки прочинилися, і хлопець з кучерявим волоссям виглянув до нас.
— Патрик, він же Патті, він же Ніяк?
— Привіт, Бобе.
Двері відчинилися повністю, і давні друзі обійнялися. Сем і Боб — також. По тім Сем сказала:
— Це наш друг, Чарлі.
Ти не повіриш. Боб і мене обійняв! Поки ми вішали куртки, Сем сказала мені на вушко, що Боб уже «у сраку обдовбаний». Вибач, я був вимушений процитувати, хоча знаю, що це лайливі слова.
Вечірка відбувалася в підвалі будинку. Він був наскрізь прокурений, а гості були значно старші за мене. Двоє дівчат хизувалися одна одній своїми тату й пірсингом у пупку. Я думаю, усі вони були випускники.
Один хлопець на ім’я Фрітц, об’їдався бісквітами «Твінкіз». Його подружка розповідала йому про права жінок, на що він повторював: «Так, я знаю, крихітко».
Сем і Патрик закурили. Почувши дзвінок у двері, Боб пішов до кухні. Назад він повернувся з пляшками пива «Мілуокі Бест» для кожного в кімнаті, а також із двома новими гостями. Однією з них була Меґґі, яка відразу побігла до вбиральні. Другим був Бред, квотербек збірної з футболу в старшій школі. Я не жартую!
Не знаю, чому це так зворушило мене. Просто, коли бачиш когось лише здалеку в шкільному коридорі чи на полі, приємно дізнатися, що ця людина справді існує.
До мене всі поставилися дуже тепло, багато розпитували про життя. Напевно, це тому, що я був найменшим, і вони не хотіли, щоб я почувався не у своїй тарілці, особливо після того, як відмовився від пива. Років у дванадцять я спробував випити пива разом із братом, та мені не сподобалося. Отак усе просто!
Читать: 9 книг для подростков на украинском языке
Читать: Нетипичные негодяи. Фрагмент из украинского перевода звездного янг-адалта “Шістка воронів”
24 thoughts on “Привет, это Чарли. Фрагмент подросткового романа Стивена Чбоски”