12 цитат о Поколении Х и их родителях. А вы себя узнали?

Издательство Komubook представило украинскому читателю «библию дауншифтеров«, роман Дугласа Коупленда «Поколение Х». Впервые издана эта работа 25 лет назад, однако своей актуальности, а тем более для украинских читателей, до сих пор не теряет. Удивляет, пробуждает и возмущает. Благодаря правде, непосредственности и бескомпромиссности.

Перевод Евгения (Гєника) Белякова точно раскрывает характер авторского замысла. Язык прямой, от рассказчика-героя, нецензурный — местами, с вставками французского. На полях краткий словарь-комментарий. Чтобы проще было улавливать между строк. Аннотация раскрывает нам описательную страницу о сбежавшем из офиса — замученном планктоне. Книга о тех, кому надоело тратить жизнь на работу с восьми до пяти, как робот. Или еще хуже на доведенную до автоматизма работу, как на Шэньчжэньской фабрике планшетов, где рабочие истощаются, а изредка как средство от монотонности выбирают суицид. Но это не исчерпывающий лейтмотив автора.

Книга лечит рак жизни. Рассказ о пяти друзьях ведется от лица одного из них, и так, будто ты находишься в их голове. Становишься каждым из них по очереди, смотришь на свои будни и как лазером разбуженной сознания изымаешь «раковые клетки», ведущие в никуда.

Четко и бескомпромиссно. После неимоверных историй героев, что они друг другу рассказывают не перебивая, или после их решительных перемещений, не знающих границ на шаре Земли — кажется у автора все способы действенны. И все они четко, в форме цитат, войдут в историю.

Ниже — двенадцать цитат, вырванных из основного контекста, но таких живых и на нерве. О главном, об отношениях поколений и восприятии ими жизни:

1. “А ще я помітила, що вони ладні швидше викинути кімнатну рослину, аніж доглядати за нею. Боже! Уявляю собі, які в них діти.” с. 22.

2. “Тобі варто побувати в будинку моїх батьків, Деґу. Це схоже на музей п’ятнадцятирічної давнини. У них там ніколи нічого не змінюється; вони бояться майбутнього.” с. 130

3. “Отже, я думаю, так само варто чинити і з батьками… Сприймати їх як можливість потрапити у цей світ і рухатися далі… Твої батьки принаймні говорять про Важливі Речі.” с. 131.

4. “Відкрий своїм батькам хоч найменшу шпаринку, щоб вони зазирнули тобі в душу, і вони вже зламуватимуть її ломом, щоб переінакшити твоє життя, позбавивши його переспектив.” с. 132.

5. “І раптом я зрозумів, що в ту мить мої неочікувано помолоділі батьки належать тільки мені – вони і ледь чутна музика…”с. 145

6. “З того часу більшість своєї енергії вони (батьки) витрачали на те, щоб уникати свідчень того, що світ стоїть на місці.” с. 208.

7. “Мені нагадують, що попри всі твої спроби, для батьків ти все одно назавжди залишишся дванадцятирічним.” с. 209

8. “Обговорювати особисте життя з батьками – це як розглядати прищик у дзеркалі заднього виду і, за відсутності контрасту та контексту, робити висновок, що захворів на пітницю або рак шкіри.” с.209.

10. “Що ж, коли хтось із вас дітей, телефонує мені й починає з ностальгією згадувати минуле, я вже знаю, що варто застилати свіжу постіль. Або ж коли все надто добре.”с. 211.

11. “Вони боротимуться зі змінами; вони виготовлятимуть талісмани, які б їх від цього вберігали, талісмани, схожі на паперові колоди для каміну, які мама скручує з газет.” с.218.

12. “Раніше, повертаючись з навчання чи подорожей додому, я завжди очікував відкрити для себе якісь нові перспективи чи можливості по-свіжому все переосмислити. Тепер такого вже не трапляється – принаймні, дні, коли можна було відкрити для себе у своїх батьках щось нове, минули.”с. 219.

Эта книга — оружие против самого себя, зеркало с комментариями. Достойный и талантливый автор, который был приближен к Украине благодаря Павлу Шведу и издательству Komubook.

P.S. Где-то в середине текста было отмечено, что героев пять. Да, это три человека и две собаки. И, кажется, последние, не менее искусно учат ценить настоящее своим созерцанием на медленный закат и жарким учащенным дыханием в тени «Сааба«.

Ирина Варламова

Купить книгу в Yakaboo.ua

Ірина Варламова
Десь два роки тому в моїх профайлах можна було побачити: юрисконсульт, депутат, помічник керівника... Усе так, певною мірою, і залишається, та зараз моя найголовніша роль - мама. А найбільшим хобі завжди було читання. То ж я заснувала спільноту про читання дітям "Читата: читає мама і тато". Зі своїми дописами можу трапитись вам ще на Барабуці та в блозі Видавництва Старого Лева, у рубриці "Книготерапія" в сумській студентській газеті "Academix". Допомагаю бібліотеці в рідному селі поповнювати фонд та триматися сучасності. Просто так. Мрію відкрити книгарню-кав’ярню з дитячою кімнатою. Мотиваційна література для батьків, дитліт; книги для бізнесу та саморозвитку, історичні романи завжди знайдуться на моїх поличках і сторінках блогу.

226 thoughts on “12 цитат о Поколении Х и их родителях. А вы себя узнали?

    Добавить комментарий