Роман-прозріння від Жозе Сарамаго

Жозе Сарамаго – культовий письменник і драматург Португалії, який отримав Нобелівську премію з літератури в 1998 році. Автор працює в жанрі магічного реалізму, балансуючи між вигадкою та реальністю. Його фірмовий стиль (масивний і важкий текст, відсутність поділу на глави й виділення діалогів, нехтування знаками пунктуації та притчевість тем) – складова його частина.

Роман Жозе Сарамаго «Сліпота», написаний за три роки до отримання Нобелівської премії – візитна картка прозаїка, був неодноразово екранізований. Автор присвятив його своїй дружині Пілар.

«Сліпота» – це відповідь на питання: «Що буде, якщо всі люди осліпнуть?» Письменник дуже барвисто це описав. Роман-катастрофа, роман-апокаліпсис, роман-одкровення. Здається, що автор розкрутив колесо еволюції людини в зворотному напрямку і показав перетворення людини в тварину, а саме такими стали герої.

У безіменному місті безіменні герої сліпнуть один за одним без будь-яких симптомів і видимих причин. Світ занурюється в хаос. Спочатку, влада якось намагалася захистити незрячих, вбачаючи епідемічний характер хвороби, закривши їх в ізоляторі. Життя в такій карантинній зоні поступово набуло рис життя тварин в клітці, де не прибирають, де виживає найсильніший, де годують рідко і їжу доводиться відвойовувати або купувати, розплачуючись цінностями й власними тілами. Але все одно, попри вжиті заходи, осліпла вся країна. Сарамаго малює строкату картину деградації людини, її морального розкладання і перемоги інстинктів. Але серед незрячих є одна жінка, яка не втратила зір. Це дружина доктора-офтальмолога, якій доводиться найважче. Адже бути зрячою і спостерігати всі ці страшні картини розкладання людства – найгірше з покарань. Така страшна картина апокаліпсису, описана в книзі, лякає відвертістю зображуваної дійсності, жахає екзистенційним вибором, який доводиться робити героям, щоб вижити (вбити за їжу, відібрати теплі речі в померлого). Здається, страшніше нічого вже не прочитаєш. Але Сарамаго робить останній ривок, і світ застиг в такому ж непередбачуваному прозрінні. Картина руйнувань, гниття, розкладання тіл разом з розкладанням людських душ – ілюстрація до Страшного суду, до кінця Світу.

Найсильніший за емоційним напруженням роман автора. Він занурює на саме дно людської душі. Туди, де керують інстинкти, і людина нагадує тварину. Роман про зрячих сліпців, про людей які вміють бачити, але не можуть розглядати. Такий ось каламбур, але після прочитання цієї книги він уже не є каламбуром, а є істиною. Книга, яка нікого не залишить байдужим і назавжди залишиться в пам’яті найбільш «огидно-привабливою» плямою. Гарна проза. Рекомендую!

Оксана Басан

(Visited 151 times, 1 visits today)
Оксана Басан
Оксана Басан
Філолог за освітою, книжковий оглядач за покликанням. Перекладач з польської мови. Не уявляю себе без книг і читання. Вважаю, що книга повинна жити повноцінно, тому одразу після прочитання запускаю книжкову хвилю – передаю друзям. Люблю як світову класику так і сучасну літературу. Перевагу віддаю прозі, хоча інколи «смакую» поезію. Кредо: «У бідних великі телевізори, у заможних великі бібліотеки!».