Привіт, це Чарлі. Уривок із підліткового роману Стівена Чбоскі

Фото: ReelRundown

Історію сором’язливого американського підлітка Чарлі багато хто вперше дізнався із фільму “Переваги сором’язливих” із Еммою Вотсон. Цього року відома книжка Стівена Чбоскі вийшла в українському перекладі “Привіт, це Чарлі, або Переваги сором’язливих” у видавництві Рідна мова. 


“Привіт, це Чарлі, або Переваги сором’язливих” — популярний бестселер жанру young adult, який сподобається як дорослим, так і підліткам. Критики порівнюють його із «Ловцем у житі» Джерома Д. Селінджера, називаючи сучасним романом дорослішання.

Знайомтеся, це Чарлі. Чарлі не з тих популярних хлопців, які із задоволенням ходять на вечірки, грають у футбольній команді та щотижня йдуть на побачення з новими дівчатами. Чарлі трохи інший.

Він із задоволенням читає книжки, які йому рекомендує вчитель з літератури. Він намагається розібратися в почуттях до сестри свого єдиного друга. Він дуже переживає через нервові зриви, які з ним часом трапляються.

Про все це він пише листи невідомому одержувачу, який його добре знає та зрозуміє…

«Привіт, це Чарлі, або Переваги сором’язливих» — збірка листів, в яких Чарлі розповість про свої переживання, враження, маленькі перемоги та засвоєні уроки, підкинуті життям.


Стівен Чбоскі (англ. Stephen Chbosky; рід. 25 січня 1970, Піттсбург) – американський режисер, письменник і сценарист. Став відомим після написання роману The Perks of Being a Wallflower («Привіт, це Чарлі, або Переваги сором’язливих»), а також зняв кіноверсію цієї ж книги з Логаном Лерманом, Еммою Уотсон, і Езрою Міллером. Автор сценарію для фільму Богема в 2005 році і співавтор, виконавчий продюсер і сценарист серіалу CBS Єрихон, який почав трансляцію в 2006 році.


Уривок із українського перекладу

«Привіт, це Чарлі, або Переваги сором’язливих»

Charlie

Вечір п’ятниці, після футбольного матчу, присвяченого зустрічі випускників, був сповнений такими враженнями, які я, напевно, ніколи не зможу описати; скажу лише, що погода була теплою. Сем і Патрик посадили мене посерединці в пікапі Сем, і ми разом поїхали на вечірку. Сем обожнює свій пікап, тому що він, як мені здалося, нагадує їй про батька. А щодо вражень, то мені закарбувався в пам’ять момент, коли Сем попросила Патрика відшукати якусь радіохвилю. А той щоразу натрапляв на рекламу. Саму суцільну рекламу. І ще на якусь вульгарну пісню про любов, у якій постійно звучало «бейбі-бейбі». А потім знов на рекламу. Нарешті він знайшов реально класну пісню про якогось хлопця, і ми втрьох затихли.

Сем пальцями відстукувала ритми на кермі. Патрик висунув руку у вікно й диригував. Я ж просто сидів між ними. Після того як пісня дограла, я сказав:

— Я відчуваю себе безмежним.

І тут Сем із Патриком витріщилися на мене так, ніби почули найдивовижніші слова в житті. Бо пісня була неймовірна, і слухали ми її дуже уважно. П’ять хвилин життя були прожиті недарма, і ми по-справжньому відчули нашу юність. Пізніше я придбав цю платівку й міг би сказати тобі її назву, але, чесно кажучи, враження будуть не тими, які були в мене, коли я їхав на першу в житті вечірку, сидів між двох гарних людей у пікапі, а на вулиці ледь починало дощити.

Ми доїхали до будинку, де проходила вечірка, і Патрик якось по-особливому постукав у двері. Описати цей стукіт на словах доволі важко. Двері трошки прочинилися, і хлопець з кучерявим волоссям виглянув до нас.

— Патрик, він же Патті, він же Ніяк?
— Привіт, Бобе.
Двері відчинилися повністю, і давні друзі обійнялися. Сем і Боб — також. По тім Сем сказала:
— Це наш друг, Чарлі.

Ти не повіриш. Боб і мене обійняв! Поки ми вішали куртки, Сем сказала мені на вушко, що Боб уже «у сраку обдовбаний». Вибач, я був вимушений процитувати, хоча знаю, що це лайливі слова.

Вечірка відбувалася в підвалі будинку. Він був наскрізь прокурений, а гості були значно старші за мене. Двоє дівчат хизувалися одна одній своїми тату й пірсингом у пупку. Я думаю, усі вони були випускники.

Один хлопець на ім’я Фрітц, об’їдався бісквітами «Твінкіз». Його подружка розповідала йому про права жінок, на що він повторював: «Так, я знаю, крихітко».

Сем і Патрик закурили. Почувши дзвінок у двері, Боб пішов до кухні. Назад він повернувся з пляшками пива «Мілуокі Бест» для кожного в кімнаті, а також із двома новими гостями. Однією з них була Меґґі, яка відразу побігла до вбиральні. Другим був Бред, квотербек збірної з футболу в старшій школі. Я не жартую!

Не знаю, чому це так зворушило мене. Просто, коли бачиш когось лише здалеку в шкільному коридорі чи на полі, приємно дізнатися, що ця людина справді існує.

До мене всі поставилися дуже тепло, багато розпитували про життя. Напевно, це тому, що я був найменшим, і вони не хотіли, щоб я почувався не у своїй тарілці, особливо після того, як відмовився від пива. Років у дванадцять я спробував випити пива разом із братом, та мені не сподобалося. Отак усе просто!


Читати: 9 книжок для підлітків українською мовою

Читати: Нетипові поганці. Уривок із зіркового янґ-адалту “Шістка воронів”

Читати:  Березневий must read: 7 книжок із весняним настроєм

Ксеня Різник
Редакторка blog.yakaboo.ua, блогерка в Етажерка. 10 років пишу про книжки (OpenStudy, газета День, gazeta.ua, MediaOsvita, власний блог та блог Yakaboo). Природний для мене стан: читати, розповідати та писати про книжки. Трішки схиблена на сучасній британській літературі, шпигую за лауреатами усіляких премій, найкращих додаю у список "читати негайно"). У вільний від книжок час знайомлюсь із птахами, марную фарби та олівці.
http://ksenyak.wordpress.com

24 thoughts on “Привіт, це Чарлі. Уривок із підліткового роману Стівена Чбоскі

    Залишити відповідь