Полювання на іншопланетянина за методом Кінга

Якщо вас збила машина, а ви хочете повернутися до нормального життя, то що варто робити? Писати роман про захоплення нашої планети.


Прочитати «Ловця снів» змусив видавничий маркетинг. Спочатку «Клуб Сімейного Дозвілля» оголосив конкурс на кращу обкладинку до українського перекладу цієї книги. А вже поглянувши на роботу переможця (силует людини серед сніжного лісу) дуже захотілося прочитати роман напередодні зими.

Представляти американського письменника Стівена Кінга немає сенсу: вже понад 40 років він видає романи, повісті та оповідання, за які із задоволенням хапаються режисери. І якщо у 2016 році фанати чекали на екранізацію «11/22/63» про вбивство Кеннеді та подорожі в часі, то тепер у думках кінгоманів «Темна вежа», головна епопея Майстра.

Читати: Вітаємо короля: 10 найпопулярніших книг Стівена Кінга

З «Ловцем снів» пов’язаний нещасний випадок, який додав йому трохи містики, а видавцям — історію для обкладинки. У червні 1999 року читаючого по дорозі Стівена збив мікроавтобус. Довгий шлях видужування детально показаний автором у «Як писати книги», яку у наступному році КСД обіцяє видати українською. «Ловець снів» і з’явився як спроба Кінга повернутися до системної літературної роботи. Автор писав її ручкою.


За сюжетом, четверо друзів на кілька днів відправляються на полювання. Цієї традиції вони дотримуються уже 25 років. Кожен з них носить в собі розчарування — роботою, подружнім життям, клієнтами. Але саме тут на кілька днів вони стають самими собою і набираються сил на весь подальший рік.

Проте цього разу у лісі з’являються гості. Вони зруйнують мисливську ідилію чотирьох друзів і змусять згадати про п’ятого — чоловіка з синдромом Дауна, але унікальними здібностями, які можуть допомогти у боротьбі.

Важко розповісти більше, щоб не вдатися до спойлеру, адже у цьому романі сюжет змінюються дуже швидко. Кінг показує нам реальність очима різних героїв і від таких стрибків інколи можна просто загубитися.


Крім того, роман наповнений спогадами. Якщо спочатку ви доволі мало знаєте про друзів-мисливців, то згодом бачитимете навіть деталі з їхнього минулого, які вони намагалися приховати від себе самих.

У книзі Кінг робить прийом, за який читачі сварять Джорджа Мартіна — викликає до героя симпатію, а потім з легкістю видаляє його з розповіді.

Роман читається не досить легко — автор постійно водить тебе спогадами, військовими базами, підсвідомістю, закинутими територіями. При цьому важко відкласти цю 664-сторінкову цеглину — весь час хочеться знати: «А що ж далі?».


Ця книга трохи руйнує шаблон. Якщо на початку вона нагадує «Чужого» (навіть грибок у ній називається Ріплі), то далі від гостей з іншою планети не тікають — навпаки намагаються наздогнати. Останні сцени нагадують іншу книгу цього автора — «Містер Мерседес».
«Ловець снів» варто читати фанам Короля жахів (хоча тут хорору небагато), тим, хто любить тему прибульців і зараження, а також людям, які темного зимового вечора хочуть відчути ізоляцію. Ефект гарантовано.


До речі, екранізація книги 2003 року була провальною, не зважаючи на зіркового Моргана Фрімена. Її режисер Лоуренс Кездан після цього взяв довгу паузу у роботі. Але згодом успішно повернувся (він був одним зі сценаристів минулорічних «Зоряних війн»).


Схожі книги: «Містер Мерседес» та «Протистояння» Стівена Кінга, «Чужий» Алана Дін Фостера.


Роман Повзик

(Visited 239 times, 1 visits today)