Петер Гюс «Лінія часу»: візуальна всесвітня історія

Мабуть, кожному в дитинстві окрім казок дорослі купували енциклопедії. Великі, з цікавими ілюстраціями, які можна було година розглядати, пізнавати й впізнавати у них реальність, досліджувати її. Дивно, що досі ще не перехрестили енциклопедії розвиваючими книжками (і слава Богу!). Діти, дитинство яких вирувало ще у радянські часи чи в період початків незалежної України, можливо, таких енциклопедій мали обмаль. Це зараз книжковий ринок почав стрімко набирати обертів, розростаючись якісними вітчизняними і перекладними виданнями. Зокрема й дитячим нон-фікшном. Про одну з них ми й поговоримо. Не прагнучи навіть доводити важливість такого штибу книг.


Петер Гюс є ілюстратором книжки і саме його ім’я винесено на обкладинці «Лінії часу». Адже це все-таки «Візуальна історія світу». Петер Гюс живе і працює в Бельгії фрілансером як ілюстратор, графічний дизайнер та аніматор. Більш детальніше дізнатися про Гюса можна на його сайті www.petergoes.com або знайти його у Фейсбуці (до речі, Гюс дуже відкрита людина, мала нагоду поспілкуватися з автором у соц.мережі, але про це згодом детальніше). Проте приглянувшись уважно до бібліографічних даних вкінці книжки можна побачити, що насправді текстом опікувалася Сильвія Ванден Хейде, відома дитяча бельгійська письменниця.


Вивчати історію можна з відкритим ротом


«Лінія часу», яка вийшла у світ лише два роки тому, вже перекладена 20-ма мовами та здобула чимало поважних міжнародних нагород як книга року чи найкраща дитяча книжка. Тож чим же вирізняється це видання на фоні інших? Найперше, своєю візуальною частиною. Починаючи від Великого вибуху протягом усіх епох тобто сторінок книги тягнеться чорна лінія, лінія часу, котра щораз більше наповнюється подіями, винаходами, здобутками, а також… війнами.

2017-08-25 12.25.28 1

Зародження життя, динозаври та перші люди, Месопотамія і Єгипет, Греція, Рим і Візантія, Середньовіччя і новітні часи… Перша і Друга світові війни, 1990-і, 2000-і й врешті 2010 роки. Кілька розгорток, наче ліричний відступ, зосереджуються на окремих темах: дослідники всіх часів і космічна мандрівка.

2017-08-25 12.25.31 1

Якщо витягнути з книжки текстову частину, вона нагадуватиме хронологічну таблицю з іменами і датами. Те, що кожен школяр найменше обожнює, але найбільше вивчає задля іспиту. Але це видання показало, що хронологія (до речі, російське видання саме так переклало назву) може бути цікавою і захопливою — якщо її звіалізувати. У часи графічного дизайну та повсюдної інфографіки це видання виглядає якраз вчасним чи навіть породженням нашого часу. І хоча ілюстрації стилізовані під ретро, але вони напрочуд сучасні, стильні та динамічні. Так, вони детально промальовані, чим і приваблюють читача, магнетично притягують. Але не втомлюють, бо деталей не забагато. Зрештою й текст, ота гола хронологія, слугує додатком, лаконічним доповненням.


Десертна ложка дьогтю у величезній бочці меду


Перевіряти усі історичні факти, подані в книжці, залишмо істориками. Але в око впав один цікавий фрагмент на останній сторінці, присвяченій 2010-м рокам. Наведу лише той фрагмент, перекладений (а чи дописаний) у різних виданнях. Подаю хронологічно, як виходили у світ ці перекладні версії книжки.

Отже, в оригіналі нідерландською та точному перекладі англійською (якщо вірити самому Петерю Гюсу, з яким про це спілкувалася приватно), маємо такий фрагмент:

In 2014 the passenger airliner MH17 was shot down near the Russia-Ukraine border. All the passengers, most of whom were Dutch or Malaysian died.

Російське видавництво МИФ переклало цей фрагмент ось так:
Отношения между Россией и Украиной стали очень напряженными. В 2014 году полуостров Крым, принадлежавший Украине, вошел в состав России. В этом же году над русско-украинской границей был сбит пассажирский самолет.

Польською читаємо цей фрагмент у такій ферсії:
W 2014 r. wybuchl konflikt rosiysko-ukrainski. Rosja zajela Krym, a na wschodzie Ukrainy wspierani przez Rosje separatysci rozpoczeli wojne domowa. W czasie walk zestrzelono malezujski samolot pasazerski z 298 osobami na pokladzie.

А українське видавництво “Віват” надрукувало такий текст:
2014 року поблизу кордону між Росією та Україною було збито пасажирський лайнер МН17, всі пасажири якого (здебільшого громадяни Нідерландів) загинули. Це стало поштовхом до російсько-українського конфлікту.

Отже, в оригінальній версії нічого про російсько-український конфлікт та Крим не згадується. Натомість у польській, російській та українській версіях своя відмінна інтерпретація подій. Висновки робіть самі…

(* Видавництво “Віват” у приватному спілкуванні вже перепросило за таке неоднозначне вживання слова “поштовх”, запевняючи у своїй виключно проукраїнській позиції. Залишилось лише сподіватися, що у наступному накладі це слово замінять).


Читати та розглядати усім і кожному


Отже, як я вже говорила на початку, доводити актуальність та важливість цього видання зайве. Історію потрібно вчити та знати (любити вже не зобов’язані). Завдяки великому формату, якісному друку, прекрасній візуалізації історичних фактів ця книжка може слугувати хорошим доповненням у вивченні історії — не лише в школі, але й на дозвіллі. Звісно, ніхто ж добровільно не читатиме підручники з історії у вільний від навчання час. Але це видання, здається, розриває шаблони.

Рекомендувати її можна без перебільшення всім. Видавництво “Віват” вказує позначку 10+, що може натякати на безпосередню цільову авдиторію — школярів середньої школи, для яких курс вивчення історії є обов’язковим. Проте видання, передовсім візуально, буде цікаве навіть дошкільнятам. Перевірено на власних малюках.


Схожі книги: Вільям Грілл «Антарктична експедиція Шеклтона. Надзвичайна крижана пригода», Олександра та Даніель Мізелінські «Карти», «Під землею. Під водою».


Купити книжку в Yakaboo

(Visited 197 times, 1 visits today)
Христина Содомора
Христина Содомора
За дипломом філософ-богослов і філолог, за актуальним місцем праці редактор-журналіст. Але вище понад усе це — любов до книжки. Намагаюся читати усюди і часто, сама і зі своїми дітьми. А після прочитання вже стало рефлексом писати свої враження про прочитане — це як фінальний акорд мого читання. І чим більше читаю, тим більше непрочитаного залишається.
http://zhutext.wordpress.com/