Осінь винайшли для читання – книжкові поради кота Інжира

Ілюстрації: Олена Павлова

Осінь – це не пора року, а пора джазу. І книжечок – вважає кіт Інжир. Найпухнастіший книжковий блогер запевняє, що вересень, жовтень та листопад проектували спеціально для зручного і затишного читання. Тому заварюйте какао, вмощуйтеся зручніше і читайте котячі книжкові поради. І пам’ятайте, осінні книжечки – особливі, достиглі та найсоковитіші.


Осінь винайшли для читання. Подумайте самі. Опале листя – це набір закладок, а дощ за вікном – найкращий акомпанемент для читання улюбленої книжечки.

У вересні ми збираємо урожай, і це урожай книжковий. Курчат рахують восени, а книжечки – на форумі. Жовтень насправді назвали на честь пожовтілих сторінок старих книжок, які так приємно розгортати у жовтні. А у листопаді така погода навмисно, щоб читати.

Читати: 8 книжок для справжньої осені


Напевно, як і для вас, новий рік для мене починається не в січні, а восени – на форумі видавців у Львові. Львів тоді перетворюється на океан книжечок, і ми починаємо цей заплив, який неодмінно доведе нас до нових берегів. І навіть якщо ви пливли до Вест-Індії, не виключено, що ви відкриєте для себе щось нове цієї книжкової осені.


Цілу осінь мене супроводжує відчуття, що ніяк не можу надихатися – кидаюся читати то одну книжкову новинку, то другу, аж тут випливає третя, і всі хочеться дочитати, а коли ж мишей ловити? А потім настає жовтень, і надворі починається холоднеча – ну хіба не навмисне, щоб я не біг кудись щовечора, а загорнувся в клубочок із какао і подочитував почате? Осінь сповільнює темп і дозволяє звернути увагу на найважливіше – на книжки.

4A

Але кілька років тому з’явилася ще одна підступна загроза – соцмережі. І не раз себе ловив на тому, що тримаючи на колінах розгорнуту цікаву книжку, лапа все одно тягнеться до смартфона. Довго картав себе, чому так, чому я відриваюся від пречудової книжки на оту соцмережеву балаганщину. Розумію ще лайкати котиків, але решта – марнота марнот. Аж потім натрапив на чудовий аргумент – в інтернеті тисячі найкрутіших професіоналів працюють на те, щоб якомога довше утримати мою увагу саме на їхній сторінці. І тут мені стало образливо – хіба я так легко ведуся на маніпуляції? Чому я повинен розплачуватися своєю увагою, витрачаючи її на нісенітниці? Тепер щоразу, коли смартфон опиняється у лапах, я думаю про це. І відкладаю його та розгортаю якусь смачну книжечку. Адже цього року такий рясний урожай – подивіться лишень на довгий список книжки року BBC – я навіть вгадати не можу, хто переможе. Але якщо ви думаєте, що почитати цієї осені, то цей список я взяв би за орієнтир.

Читати: 28 книжок, які потрапили до Довгого списку Книги року ВВС-2017


Дещо вже прочитав. «Інтернат» Жадана – неймовірно. І хоч весь сюжет можна переказати двома-трьома реченнями, тут головне, як це написано. Кожним реченням насолоджуєешся, як масштабним живописним полотном в музеї. Хоча тема і атмосфера важкі. Це війна в усій своїй правді і кривді. Головний недолік для мене – багато про собак і зовсім нема про котів.

Читати «Землю загублених» Катерини Калитко – це як дивитися «Гру престолів». Вишукана проза. Старовинні фортеці, коштовна зброя, зради і секс, і смарагдові зелені очі.

Гострю кігтики на «Лютецію» Юрія Винничука, у нього завжди смачно. І не лише тому, що не забуває про їжу добре написати. Пан Юрко приправляє тексти соковими образами, гарячими сюжетними ходами та усіма багатими прянощами української мови.


А попереду Геловін і треба підготувати собі костюм якогось страховидла із готичної прози. А також смузі з гарбузів і горрору. І бувають такі захопливі книжечки, що я вже боюсь боятися. Найбільше я боюся, коли читаю Стівена Кінга. А найстрашніша його книжка для читачів-котів – звісно, «Кладовище домашніх тварин». Та якщо ви, як і я, теж боїтеся боятися – краще обмежитися смузі з гарбуза. Додайте туди вершки, родзинки, моркви та яблук.

5d

Читати: Стівену Кінгу 70! Про український флешмоб до річниці в Instagram


Та скільки книжок ти б не прочитав, найважливіші ті, які попереду. А ще попереду у нас зима, тому треба вчасно підготувати книжкові закрутки на зиму. Читацьке гніздечко варто облаштувати вдома поблизу батареї чи обігрівача. Також слід забезпечити безперервне какаопостачання й інколи тішити себе булочками з корицею або смаколиками з улюблених книжок. Я от все хочу скуштувати славетне тістечко мадленка з Прустівських «У пошуках втраченого часу», та й сам український переклад смачний, а книжка така довга, як вечори у листопаді. Читайте класику, вона правильно розставляє цінності.

22835551_10211865098236979_1787597735_n

Читати: Жовтневий must read: 10 осінніх затишних книжок для ескапістів


Пам’ятайте: байдуже, скільки років твоєму рюкзаку, якщо у ньому – нові книжечки. У захваті від нещодавно виданої українською книжки «Мислення швидке й повільне» психолога Деніела Канемана, лауреата Нобелівської премії з економіки 2002-го. Дуже круті задачки й експерименти. Проводили їх не на пацюках, а на студентах.


До речі, щодо експериментів, тільки вже літературних – прочитав першу в Україні збірку комікс-поезії «Ком-по», де зібрали сучасні вірші і вірші класиків і намалювали на них комікси. Тепер сам рвуся писати і малювати вірші. Бо осінь – це найкращий час для поезії. А для коміксів найкращий час – це завжди.


Записала Олена Павлова, особистий секретар кота Інжира

(Visited 411 times, 2 visits today)
Олена Павлова
Олена Павлова
Журналістка, редакторка, художниця, авторка кота Інжира – найкнижковішого комікс-котика України. Засновниця і координаторка конкурсу «Новела по-українськи» від журналу «Країна», де 6 років вела відділ «Культури». Захоплюється книжковою графікою, шрифтами, антропологією та урбаністикою, веде фотопроект «Шкіра міст» про стіни, які мають душі. Мріє про нові лоукости над мирним українським небом.
https://www.facebook.com/olena.pavlova