«Oh, boy!»: 33 нещастя Морлеванів

Здивування, сум, захоплення – що стоїть за цим вигуком, яким названа новинка із «янг-адалтівської» серії видавництва «Рідна мова»? А може, усі ці емоції складаються у книзі у вигадливий коктейль, здатний зачепити і захопити кожного? Я взялася відшукати відповідь на це запитання – і от що із цього вийшло.


Французька письменниця, яку вивчають у школі


Марі-Од Мюрай народилася у Гаврі, навчалася у Сорбонні, де вивчала можливість адаптації класичних романів для дитячої аудиторії, а свій літературний шлях, як і більшість дитячих письменників, почала з «дорослих» книжок. Але за майже 20 років літтворчості створила 30 романів і багато повістей, новел та оповідань для дітей. Її твори рекомендовані до читання у школі міністерствами освіти Франції, Бельгії, Швейцарії та Канади. Але в Україна її ім’я було практично невідоме – до цього часу.

Myuray-13-600x432

Фото: Марина Вікто

Роман «Oh, boy!» — найбільш титуловане і найпопулярніше «дітище» Марі-Од Мюрай. Він здобув три десятки літературних нагород і перекладений на багато мов.


33 нещастя Морлеванів


Якщо ви читали/бачили фільм/серіал про Лемоні Снікета і 33 нещастя, то сюжет цієї книги вам здасться підозріло знайомим. І справді, на перших сторінках ми зустрічаємо трьох щойно осиротілих дітей, на яких падає лавина халеп, бід і випробовувань, супроводжуваних намаганнями знайти для сиріт опікуна. У сімейства Морлеванів справді багато спільного із сімейством Бодлерів – вони обдаровані, винахідливі й відважні і намагаються брати долю у свої руки.

Але різниця між цими книгами є, і то разюча. Замість похмурої стімпанківської Америки – сучасний сонячний Париж, замість підступного Графа Олафа – багацько небайдужих людей, які щиро прагнуть «причинити добро» сиротам, а замість концентрованого чорного гумору – доброзичлива іронія і милий абсурд, який допомагає сміятися навіть там, де ситуація вимагає сліз.

Отож, нарешті знайомтеся – Сімеон, Морґана і Веніза Морлевани. Перші двоє – дуже розумні (Сімеон так і взагалі юний геній), але обділені вродою, а от найменшенька сестричка має ангельську зовнішність, милий характер і з дитячою безпосередністю малює усім, кого любить, сердечка, а тим, хто її засмутив, – чортенят. Їхній тато десь повіявся кілька років тому, а мама врешті наклала на себе руки. І ось поки соціальна працівниця Бенедикт Оро і суддя Лоранс думають, куди б цих дітей прилаштувати, братик із сестричками шукають вихід із цієї ситуації, який би не зруйнував їхнє братерство. «Морлевани або смерть», – присягають вони, і зрештою доведуть, що коли Морлевани збираються укупі, то навіть смерть відступає.


Заможна снобка проти інфантильного гея


Отож, таки знаходяться двоє старших Морлеванів, які могли б стати опікунами сиріт, – старша названа сестра і старший брат по батьку. От тільки халепа в тому, що спершу молодші Морлевани нікому із них не потрібні, а згодом навпаки – кожен намагається вибити право опіки для себе. І кому віддасть перевагу суддя, якщо сестра – успішна лікарка-офтальмолог Жозіана, яка мешкає у власному просторому домі і міцно стоїть на ногах, а брат – інфантильний і непостійний хлопчина Барт, який змінює роботи майже так само часто, як і коханців, і зовсім не приховує своєї орієнтації?

Відповідь, здавалося б, очевидна. Але суддя симпатизує щирому і відвертому Барту і враховує те, як переймається він долями сестричок і брата, як прагне їм допомогти – так, нехай у свій спосіб, повсякчас долаючи сильну спокусу ухилитися від відповідальності. «Перетягування каната» між братом і сестрою триває добру половину повісті. І Барт, якому вдається суттєво вирости не лише в очах близьких і знайомих, а й у своїх власних, зрештою виграє – нехай і не формально, зате в душі – точно.


Як сміятися із хвороби і смерті?


Хтось назве це блюзнірством, а я назву талантом. Адже написати про смерть, зраду батька, лейкемію, сприйняття у суспільстві гомосексуалістів, самогубство, насильство у сім’ї й інші безрадісні речі так, аби викликати не сльози, а сміх, – треба уміти. Сміх, як відомо, має терапевтичний ефект, а вміння вміру посміятися зі своїх бід допомагає не скотитися у безодні депресії. І Морлевани, яким незграбність і простодушність новонабутого братика Барта забезпечує чимало комічних моментів, усміхаються навіть тоді, коли хочеться плакати.

Разом із тим, цей комізм чудово відтіняє проблеми і підкреслює їх. Він не знущальний, а добрий, гуманістичний. І не заважає вийти на перший план благородним прагненням.

Саме тому хлопець, який, здавалося б, несерйозно ставився до того, що його сусідку постійно лупцює чоловік, у критичний момент рятує їй життя. Саме тому підлітки, які посміювалися із «дуже обдарованого» хлопця, щиро переживають за те, щоб він успішно склав випускні іспити. Саме тому Морлевани тримаються до кінця – до кінця цієї книги, маю на увазі. А поза межами історії, не сумніваюся, на них чекає ще довге, щасливе і веселе життя – такими життєздатними зробила свої персонажів авторка, що в це мимоволі віриш.


Якщо ви не цураєтеся доброго гумору…


…не любите сльозливих текстів, але не боїтеся складних історій, то ця книга точно для вас! А ще вона для тих, хто любить хеппі-енди, шукає позитивних історій про боротьбу із лейкемією, не помічає за собою гомофобських настроїв, не боїться, попри все, поплакати й обожнює книги із «живими» персонажами. А також для підлітків, яких цікавлять усі ці непрості й непопулярні теми (і для дорослих, які ними цікавляться, – теж).


Пряма мова


«Барт і Веніза гиркалися у вітальні через Чарівного принца. Морґана й Сімеон узялися читати, вона – «Подорож до центру Землі», він – «Буття і Небуття». Немовби Жозіани взагалі не існувало. Її серце стиснулося, жінка зрозуміла: у цій вітальні витає вітер Морлеванів. Бриз чи буря – залежало від обставин. Ці четверо були дітьми чоловіка, який спустошив її дитинство. Їх об’єднувало щось таке, що для неї геть недоступне. І, можливо, щоб не розбити собі серце, їй треба з цим змиритися»


Схожі книги: «Привіт, це Чарлі! або Переваги сором’язливих» Стівен Чбоскі, «Буба» Барбара Космовська.


Читати: Непрості дитячі книжки: про війну, втрату, безпритульність, секс і любов без обмежень

(Visited 160 times, 1 visits today)
Віталіна Макарик
Віталіна Макарик
Журналістка, редакторка, блогерка і пристрасна читачка і мама двох дітей. Люблю каву, цікаві тексти різних жанрів і підліткову літературу. Мрію про те, щоб у добі було більше годин, щоб встигнути написати і прочитати усе, що хочеться. Але коли кількість непрочитаних книжок у «списку очікування» скорочується до п’яти, починаю панікувати. Поки збираюся написати свій роман, з насолодою читаю чужі і обожнюю про них говорити.
http://vityska.pp.ua/