Нобелівський дайджест тижня: все про Кадзуо Ішіґуро

Щороку тиждень в середині осені перетворюється на нобелівський. Шановне журі оголошує свої вердикти. Публіка схвалює, чи навпаки обурюється. Для книголюбів подією №1 звісно є Нобелівка з літератури. Цього року вона здивувала багатьох. Від премії, яку отримують дуже шановні письменники у віці, яких читає дуже маленька аудиторія, важко очікувати чогось конкретного. У 2017-му журі обрало визнаного автора бестселерів, британця Кадзуо Ішіґуро. Що думають з цього приводу оглядачі та критики, читайте далі. 


«Якщо недавня Світлана Алєксієвич відкрила дорогу для репортажної/документальної прози, і під питання потрапила базова теза про владу автора (ну от реально, Алексієвич в своїх зібраних з чужих інтерв’ю книжках, хто — письменниця чи редакторка?). Якщо минулорічний Боб Ділан „посунув“ уявлення про поетичну мову туди, де вона (за/по)чиналася — у пісню і „в люди“; а поезія, що звучить, заступила позиції елітарної поетичної мови. То була груба наочна робота з каноном: наче сокирою махали — тріски полетіли по всіх національних літературах. А-от цьогорічний Ішіґуро… Прийшов час для тонкого різьблення.»


«Нобелівська премія – безсумнівно, головна літературна нагорода року. Не така об’єктивна, як Букер, не така жанрова, як Г’юго, не така весела, як «Bad Sex in Fiction Award». Великою мірою вона досі лишається «рятувальним колом для тих, хто і так дістався берега», як справедливо помітив Бернард Шоу. Тобто нагороджують авторів, які й без допомоги безсмертних увійшли б у літературний канон. Однак крім решти важливих місій – офіційно поповнити цей канон, фінансово нагородити достойних письменників, розширити розуміння того, що таке художня література – Нобелівська премія ще й просто нагадує про важливість книжок у нашому житті


«Одним із перших цьогорічного лауреата привітав його давній друг Салман Рушді, якого теж вважають потенційним претендентом на здобуття Нобелівської премії: «Вітання моємі старому другові Ішу, твори якого я люблю і захоплююсь ними відтоді як прочитав «Там, де у димці пагорби».


«Виглядає на скучне рішення Комітету, бо після Боба Ділана уже б чекати на нобеліанта Марка Вейда щонайменш. А тут – британський автор повільних мудрих серйозних класичних романів. Тільки знаєте? Зовсім не скучно!»


«Не антиглобалист, не уроженец экзотического Белиза, не поющий поэт, не автор нон-фикшна, не борец за права животных, не беженец, не повстанец и даже не экспериментатор — просто исключительно хороший писатель, любимый и ценимый во всем мире.»


«Для Исигуро важно все, что важно для нас. У каждого из нас жизнь конечна и подвержена всевозможному влиянию окружающего мира, чаще отрицательному. [Его волнует], какие базовые элементы в человеческой жизни могут противостоять, во-первых, смерти, а во-вторых — жестокости или жесткости условий, накладываемых социумом. Конечно, вечные вещи — дружба, любовь, верность — насколько эти чувства могут противостоять предательству»


«Исигуро соединил несоединимое: японскую литературную традицию, которой были проникнуты его ранние произведения, с кропотливым изучением темных вод английской души, сплетая элементы «я-романа» с тонким психологизмом.»



 

(Visited 289 times, 1 visits today)
Ксеня Різник
Ксеня Різник
Редакторка blog.yakaboo.ua, блогерка в Етажерка. 10 років пишу про книжки (OpenStudy, газета День, gazeta.ua, MediaOsvita, власний блог та блог Yakaboo). Природний для мене стан: читати, розповідати та писати про книжки. Трішки схиблена на сучасній британській літературі, шпигую за лауреатами усіляких премій, найкращих додаю у список "читати негайно"). У вільний від книжок час знайомлюсь із птахами, марную фарби та олівці.
http://ksenyak.wordpress.com