(Не)звичайні львівські принади

Фото: Nestor

У холодні осінні дні кожен по-своєму шукає затишку. Неспішне кавування і неземне кохання – це ті принади, за якими їдуть до затишного і гостинного Львова невиправні романтики. Аби розгортають книжку, яка обіцяє передчуття цих насолод. І хоч про каву-й-кохання у Львові знаю не з розповідей, та все ж було цікаво, якими їх бачать авторки цих оповідань.

10 письменниць, закоханих у Львів


Оповідання до збірки “Львів. Кава. Любов” написали 10 письменниць, які люблять місто Лева. Любов їхня дуже різна – звісно, як і вони самі. Це і добре мені відомі імена – елегантна і в житті, і в текстах Галина Вдовиченко, авторка «кавового» роману Наталя Гурницька, містичні Вікторія Гранецька та Дара Корній, Любов Долик (більше знана як поетеса), і ті, з чиєю творчістю я зустрілася вперше – українка-в-Італії Леся Олендій, галичанки Ірина Хомин, Ольга Деркачова. Упорядницею збірки стала кількаразова лауреатка «Коронації слова» Ніка Нікалео (під цим псевдонімом «сховалася» львівська письменниця Вероніка Хідченко).

Віднайдене і втрачене кохання у львівських декораціях


Три обіцяні основні компоненти літераторки змішують по-різному, але переважно на основі кохання. Львів грає першу скрипку лише у деяких оповіданнях. Кава ж додає ароматності оповіді, та й то не кожній. В окремих історіях її наче й немає – і, мабуть, не треба, бо деяким історіям кохання і без кави гіркоти вистачає.

Адже кохання тут не лише щасливе, приємне, романтичне. Трапляється звісно і таке, раптове, як тепла літня гроза. Пристрасне, сильне, справжнє. Але є тут і нагло обірване. Або вигоріле, згіркле, як торішнє листя. Незвичайне, якому віриш. І підсолоджено-банальне, наче з журналу «Життєві історії», в яке повірити ніяк не можеш, бо надто по-журнальному воно складається. Втім, як серед кавоманок є ті, які прискіпливо змішують-мелють зерна, і ті, які задовольняються розчинною «Галкою», так і серед любительок лав-сторі знайдуться такі, що вподобають невибагливі історії, тоді як інші вкотре перечитуватимуть більш химерні оповідання.

Ще однією традиційною принадою міста Лева давно стала львівська богема, тож не дивно, що на сторінках цієї книги майже немає «звичайних» львів’янок. Зате зустрічаємо реставраторку і ткалю, піаністку і скрипальку, музу художника і майбутню журналістку. Емоційні, імпульсивні, відчайдушні – вони додають шарму оповідям більше, ніж кава.

Химерно, просто, контрастно


Оповідання дуже різняться за стилем, настроєм, рівнем письменницької майстерності. Якщо Галина Вдовиченко випроваджує читача у паралельний Львів, Вікторія Гранецька до мурашок на шкірі лякає іграми з часом, а Ірина Хомич проводить несподівані паралелі між Львовом і Сингапуром, то Наталія Гурницька, Леся Олендій та Ніка Нікалео частують нас більш чи менш простими романтичними лав-сторі. Окремо стоять радше психологічні замальовки про кохання, з яким розпрощалися назавжди, від Дари Корній та Любові Долик. А також – пронизливе-вразливе «Серце зі Львова» Ольги Деркачової.

В окремих оповідках з’являються складніші теми – повернення з АТО і втрати там, еміграція, відчуття меншовартості, яке в українських жінках культивують російські чоловіки. Інколи в тексти вплітається чарівна галицька говірка. Проте її, либонь, замало – як на книжку, написану про Львів.

Побудована на таких контрастах – від химерного, закрученого, добре виписаного до простого і трішки банального, збірка читається дуже динамічно. Хоча, зізнаюся чесно, деякі оповідання кортіло швиденько прогортати.

Для романтиків і львоволюбів


Книжка буде цікава тим, хто мріє зустріти справжнє кохання в найромантичнішому місті країни, любить львівські кнайпи (але не дуже часто там буває) і вірить у дива.

Пряма мова


«Ти, напевне, вважав би мене божевільною, якби почув,що я бачила на власні очі, як Львів своїми сльозами розчісує кам’яні гриви старим левам, що дрімають біля порохової вежі? І як біля Домініканського собору Єпифаній Дровняк дружньо підморгує мені та промовляє: «Вільним фальшиве небо не потрібне»? І я йому вірю, вірю місту, але не тобі…»  (“Муза плакала” Дари Корній)

Схожі книги


«Мелодія кави у тональність кардамону» Наталія Гурницька, «Львів. Різдво. Смаколики», «Теплі історії до кави» Надійка Гербіш.

Віталіна Макарик

Купити книжку в Yakaboo.ua

Віталіна Макарик
Журналістка, редакторка, блогерка і пристрасна читачка і мама двох дітей. Люблю каву, цікаві тексти різних жанрів і підліткову літературу. Мрію про те, щоб у добі було більше годин, щоб встигнути написати і прочитати усе, що хочеться. Але коли кількість непрочитаних книжок у «списку очікування» скорочується до п’яти, починаю панікувати. Поки збираюся написати свій роман, з насолодою читаю чужі і обожнюю про них говорити.
http://vityska.pp.ua/

10 thoughts on “(Не)звичайні львівські принади

    Залишити відповідь