Неймовірні мандри геніального та заздрісного соціопата-вбивці

Що робити, якщо вас тягне до розкішного життя, але не має можливості отримати його тут і зараз? Шукати тих, у кого воно вже є.


Ця книга спокусила з кількох причин. По-перше, мінімалістичною обкладинкою з кривавим човном серед суцільної синяви, яка дуже вирізнялася серед решти книг «Клубу Сімейного Дозвілля» на Форумі видавців у Львові. По-друге, знайомою назвою екранізації з Меттом Деймоном та Джудом Лоу. І, по-третє, хотілося дізнатися, хто такий цей Ріплі і в чому він талановитий.

Думаю, ви вже зрозуміли, про який роман йде мова. Це найвідоміший серед понад 20 романів Патриції Гайсміт, яка потім написала ще чотири продовження. Письменниця видала його у 34 роки. «Талановитий містер Ріплі» став її четвертою книгою. Сама ж Гайсміт була далеко не подарунком — її біограф стверджує, що та страждала на алкоголізм, ніколи не мала серйозних стосунків і дітей. Її жорстокість межувала із ненавистю до людей.

Можливо, остання риса і допомогла їй створити одного з найгеніальніших злочинців у світовій літературі ХХ століття. Її Том Ріплі — моральна потвора, якому все таки хочеться симпатизувати.


За сюжетом, бідний аферист Ріплі отримує ділову пропозицію від мільйонера Герберта Ґрінліфа. Том має поїхати до Італії, щоб вмовити сина багатія Дікі повернутися назад до Америки. Недовго думаючи, Ріплі погоджується і вирушає у подорож. Але богемне життя на італійському узбережжі наскільки подобається бідному американцю, що він робить все можливе, щоб не відмовлятися від нього. Аж до вбивства тих, хто стоятиме на шляху.

Окрім сюжету, де, здається, на кожній сторінці головний герой балансує по тонкій мотузці, книгу можна розглядати як збірник завдань на логіку.

Головна ціль читача — разом з Ріплі не потрапити в руки поліції і не викликати підозри у численних героїв: друзів, знайомих, готельних та банківських працівників, таксистів. У деяких моментах можна так вжитися в роль Тома, що серце починає калатати, ніби ловлять тебе.


Текст просякнутий атмосферою нуару: тусовками, алкоголем, таємничістю. Мій знайомий, який теж читав цю книгу, говорить, що в ній замало динаміки. Я не зовсім згоден щодо потреби у цьому. Від книги 1955 року не варто вимагати вибухів, перестрілок та змін декорацій. Великою перевагою тут якраз і є ця атмосфера: неспішне життя представника «золотої молоді», до якого так прагнув Ріплі і яке врешті-решт отримав.


Книга зацікавить любителів детективів та трилерів. Також роман сподобається тим, хто в глибині душі хоче вести богемний спосіб життя чи дауншифтнутися, але не має змоги.

До речі, гадаю, що роман стане корисним професійним криміналістам та слідчим. Текст можна сприймати як виклик: на якому б етапі, будучи італійськими поліцейськими, вони б зрозуміли, хто злочинець? І чи можна було на місці Тома Ріплі замітати і заплутувати свої сліди краще?


Схожі книги: інші романи Патриції Гайсміт з циклу «Ріпліада» та «Великий Ґетсбі» Френсіса Скотта Фіцджеральда.


Роман Повзик

(Visited 146 times, 1 visits today)
Роман Повзик
Роман Повзик
Запійний читач. Закінчив технічний університет, але замість дисертації з геомеханіки зайнявся медіакомунікаціями і консалтингом. Учасник незалежного мистецького об’єднання «Magnum Opus», яке організовує у Полтаві літературні заходи, зокрема презентації письменників (Іздрика, Кідрука, Жадана тощо). Намагається щодня писати по 1000 слів.
http://facebook.com/povzyk.roman