Місто таємниць: книжки про київські, львівські та харківські секрети

Розслідування, містика, міфи, пригоди та пошук сенсу життя в захопливих романах, присвячених українським містам.

Олег Поляков «Хроніки туманної Трої»


Олег Поляков хоч і народився в Павлограді, більшу частину життя прожив у Києві. І саме це місто стало одним з головних героїв його книг.

Другий роман Полякова «Хроніки туманною Трої» присвячений Троєщині – району з особливим іміджем і мріями про метро, які вже переросли в міф. У центрі історії дівчина на ім’я Мавра. Її квартиранти померли від таємничої отрути. Всі підозри падають на неї, сама вона безслідно зникає. Чому у героїні таке дивне ім’я і що насправді відбулося – ось в чому інтрига.

1

Майже всі персонажі роману проживають у висотці на Троєщині. Це старі та божевільні, бездомні й будівельники, співробітники офісів і кафе. Вони їздять на маршрутках, обідають в фастфудах, прогулюються центром міста і потрапляють у неприємні ситуації на вокзалі. Київ Полякова постає перед читачем як є, без прикрас і казкового сяйва, при цьому він сповнений таємниць і навіть містики.

Читати: Місто пам’яті: книги про важливі історичні епохи Києва

Цитата:  “Світає. Я виходжу на балкон. Густий молочний туман заливає цю нікчемно-величну Трою, підступаючи впритул до мене. Він скрашає архітектурну убогість будинків навпроти, розмиває лінії, контури, кольори, а відтак вони здаються гігантськими океанськими лайнерами, що пливуть своїми, тільки ними знаними, маршрутами. Для цих махін суттєвим є лише тверда матерія, що їх наповнює, лише буття нейтронів і протонів, їхні цикли, їхня строгість і вірність законам світу”.

Марія Галіна “Автохтони”


У 2015 році роман «Автохтони» однієї з найвідоміших українських письменниць-фантастів Марії Галіної став літературною подією номер один. Цього року історія про місто ожилих примар вийшла в українському перекладі.

Головний герой цього містичного роману – місто без назви, але в описах і атмосфері легко впізнається Львів. Це історія про людину, яка потрапляє в місто, щоб написати статтю про оперу столітньої давності.

2

Місто ж наповнюється примарами: відома оперна співачка оживає в тілі своєї збожеволілої правнучки, офіціантка в кафе стверджує, що працює тут близько двохсот років, а старий-консультант, схоже, живе цілу вічність.

Читати: «ЧЧ: Читати. Четвер» з Дмитром Бунецьким: про роман «Автохтони» Марії Галіної

Цитата: “— Ринок, Собор, Театр, Старий Ринок… Це зупинки так називаються. До речі, бачите он той сірий будинок, де дріада на фронтоні? Коли дощ іде, вона плаче. А легенду про неї знаєте?
— У архітектора померла від чахотки донька, — припустив він.
— Припустимо, у власника. А архітектор…
— Був її нареченим.
— Це ж треба, — здивувався старий. — Ви таки читали той путівник!”

Юрій Винничук “Цензор снів”


Львівського письменника Юрія Винничука можна сміливо назвати відповідальним за створення львівського міфу. Власне, всі книжки Винничука в якомусь сенсі про місто Лева.

Не став винятком і його новий роман «Цензор снів». У центрі історії маргінальне життя Львова починаючи з 1936 року: казино, зіткнення між власниками, пограбування єврейських квартир. Активний учасник цих подій – Андрій Попель. Він співпрацює з нацистами, здає євреїв, заробляє чималі гроші. А після війни стає літературним цензором.

3

«Цензор снів» – роман-авантюра, в якому неодноразово можна зустріти знайомі львівські кнайпи й бари (такими, як вони були сто років тому), а також вивчити кілька виключно львівських слівець і чимало батярських приказок (на щастя, в книзі є словник).

Читати: “Цензор” або “Вартовий слів”: фрагмент нового роману Юрія Винничука

Цитата: “Востаннє він з’явився перед нами в 1996-му у Львові, місті своєї молодості. Він буде ходити вулицями, якими снив, обмацуючи поглядом знайомі будинки, часто зупиняючись і мружачи очі, шукатиме власні сліди, але не побачить нічого з того, що залишив понад п’ятдесят років тому, бо все зазнало змін або назавше зникло”.

Євгенія Кононенко “Ностальгія”


Євгенія Кононенко, відома не в останню чергу завдяки перекладам французьких бестселерів Мюріель Барбері та Анни Гавальди, розповідає історію «три в одному». У невеликій за обсягом «Ностальгії» поєднуються інтелектуальний детектив, роман про старий Київ і історія кохання з щирою ностальгією.

4%d0%b0

Розслідування вбивства двадцятирічної давності з’єднує двох людей, які заблукали в атмосфері післявоєнного міста, десь між Щекавицею і Юрковицею. В цілому це історія про пошуки минулого, таємниці якого нам так хочеться знати.

Читати: Темні, солодкі, моторошні і сумні таємниці

Цитата: “Літнє подружжя мешканців тієї хрущовської квартири вкрай рідко зупинялося поговорити з сусідами. Зазвичай тільки віталися й рушали далі — додому чи з дому. Те, що їх давно не бачили, було би помічено ще нескоро, якби не їхні тривожні болючі вікна. Ні, там не рятуються від густої мряки пізньої осені. І не мучаться від нестерпного безсоння. Там сталося щось страшніше”.

Сергій Жадан “Месопотамія”


Герої роману Сергія Жадана живуть в Харкові – в місті між двома річками, сучасній Месопотамії, втеча з якої практично неможлива.

Історія починається з похорону ключового героя – Марата, але чим далі, тим більше в ній його життя. Як завжди у Жадана, в романі переплітаються життя і смерть, бізнес і любов, пошуки сенсу й усвідомлення того, що відбувається навколо.

5

У 2015 році «Месопотамія» отримала престижну європейську премію «Ангелус». Це вже друге видання книги, в цей раз з ілюстраціями художниці Марії Фої.

Читати: Тамплієри Жадана: Темрява лише окреслює світло

Цитата:  “Марат жив лише за кілька кварталів від мене, ближче до ріки. Три хвилини пішки. Тут узагалі все було під боком: пологовий будинок, дитячий садок, музична школа, військкомат, магазини, аптеки, лікарні, цвинтарі. Можна було прожити життя, не виходячи до найближчої станції метро. Ми так і жили”.


Матеріал підготовлено в межах спецпроекту з виданням Наш Киев.

(Visited 350 times, 1 visits today)
Ксеня Різник
Ксеня Різник
Редакторка blog.yakaboo.ua, блогерка в Етажерка. 10 років пишу про книжки (OpenStudy, газета День, gazeta.ua, MediaOsvita, власний блог та блог Yakaboo). Природний для мене стан: читати, розповідати та писати про книжки. Трішки схиблена на сучасній британській літературі, шпигую за лауреатами усіляких премій, найкращих додаю у список "читати негайно"). У вільний від книжок час знайомлюсь із птахами, марную фарби та олівці.
http://ksenyak.wordpress.com