Книги про книги завжди цікаві. Навіть якщо ти не знає подробиць. Просто не можеш не прочитати. Так сталося із «Читцем у ранковому експресі». І ви теж не повинні пропустити її.
Про Жана-Поля Дідьєлорана
Французький письменник Жан-Поль Дідьєлоран народився 2 березня 1962 року, навчався в Нансі, деякий час працював в Парижі, зараз проживає в Воґезах. Його ім’я не дуже відоме не тільки українському читачеві. В його доробку тільки два романи, навіть у Франції він не дуже відомий.
Фото: LaPresse.ca
З 1997 року письменник приймає участь в багатьох конкурсах, має кілька нагород, є двічі лауреатом премії Хемінгуея. «Читець у ранковому експресі», перший роман автора, став бестселером у Франції та був виданий у 29 країнах.
Чи можливо позбутися самотності?
Ґілен Віньоль працює на заводі з утилізації книжок. Він ненавидить свою роботу – начальника, колег, навіть машину з переробки паперу. Після завершення зміни йому вдається непомітно рятувати кілька сторінок знищених книг, щоб кожного ранку читати ці уривки у потязі, читати вголос для пасажирів. Як не дивно, пасажирам це подобається, і одного разу дві пані навіть запрошують його почитати в них вдома.
Життя Ґілена обертається по колу «дім-робота-дім», він має лише одного друга та золоту рибку. Раз на тиждень телефонує мамі, яка вважає його успішним і щасливим. Але насправді це зовсім не так.
Одного дня Ґілен знаходить в потягу флешку, на якій виявляє щоденник дівчини на ім’я Жулі. Вона працює прибиральницею в туалеті торгівельного центру, спостерігає за відвідувачами, і досить цікаво та з подробицями описує свою роботу, а ще чекає на чарівного принца, який колись завітає до її туалету.
Тепер Ґілен читає лише її щоденник. Більш того, він хоче познайомитись з нею. І тут сумна історія перетворюється на цікаву і навіть романтичну. Хоча на перший погляд обоє знаходяться в не дуже романтичному оточенні. Інколи навіть в огидному. Але кожен має мрію і вірить в диво. Хоча самотність так міцно тримає їх в своїх обіймах.
Читати: 12 книжок для відчайдушних книголюбів
З реальності в казку
Прочитавши кілька перших сторінок, можна заплутатись і не відразу зрозуміти, в якому часі відбуваються події. Навіть в їх реальності можна засумніватись. Складається враження, що ми потрапили у вигаданий світ, такий, наприклад, як у «451º за Фаренгейтом», настільки з розпачем і безвихіддю описане і життя головного героя і особливо завод, де він працює. Ґілен навіть дає ім’я машині по знищенню книжок – Ненажера, відчуваючи до неї страх і відразу.
Навіть не віриться, що в цій історії можливий щасливий кінець. І тому я навіть дещо була здивована фіналом. Бо інколи ми самі перестаємо вірити в щасливі фінали, як і в книжках, так і в житті. А даремно. От головні герої вірили і диво таки трапилось. Для них обох. Перше, що спало на думку після закінчення читання – це історія про пурпурові вітрила. Ніяких вітрил і моря в романі немає й приблизно, але Ґілен змінює життя Жулі так як це зробив Грей для Асоль.
В тексті зустрічається кілька замаскованих казкових персонажів і можна провести паралелі з іншими історіями. Ця книга буде цікавою шанувальникам сучасної прози та романтичних історій і тим, хто любить книги про книги.
Читати: 13 захопливих книг про письменників, письменництво і книжки
Пряма мова
Потяг зупинився, скрегочучи гальмами. Ґілен відірвався від білої лінії й зайшов у вагон. Праворуч від дверей його чекав вузенький відкидний стілець. Йому подобалося це тверде сидіння, а не м’які помаранчеві лавки. З часом відкидання сидіння стало для нього символічним, дечим таким, що навіювало спокій.
Для Ґілена зміст не мав значення. Для нього був важливим власне читання як процес. Він однаково старанно й фанатично декламував усі тексти. І щоразу спрацьовувала велична магія слова. Вилітаючи з його вуст, слова несли з собою частину тієї відрази, що здавлювала горло, щойно він наближався до заводу.
Ґілен усміхнувся, згадавши, як уперше читав документ за номером сімдесят. Десять хвилин читання для нього було, як очікування гільйотини. справжній сеанс російської рулетки, коли будь-якої миті чекаєш, тремтячи від страху, що із семизарядного револьвера з’явиться казковий принц і вистрілить їй у серце. Зітхнувши з полегшенням, він закінчив читати.
Схожі книжки: «451º за Фаренгейтом» Рея Бредбері, «Маленька паризька книгарня» Ніни Джордж, «Цілодобова книгарня містера Пенумбри» Робіна Слоуна.
11 thoughts on “Говоріть про свої мрії! Хтось може їх здійснити”