Ці два жанри досить часто перетинаються, тому що зародились приблизно в один час і одній країні — Англії. Сувора була епоха, якщо породила історії про привидів і джентльменів, химери та манери, таємниці і скандали. Вмощуйтесь зручніше і поговоримо. Вам чай з молоком?
О, Вікторія!
Вікторіанська доба – друга половина ХІХ століття – вельми смачний період в літературі (і не тільки в англійській), який отримав назву завдяки королеві Вікторії, певна річ. Божевільні були часи: індустріалізація, лібералізація, якісь зародки демократії. І перші автомобілі – справжній вікторіанський письменник Джон Голсуорсі у «Сазі про Форсайтів» зображає ревучі машини з фантастичною швидкістю (20 км/год?) як справжнє жахіття.
Це пора клубів і джентльменів, прекрасних дам (ой, та то будь-яка доба, красивих жінок люблять завжди) і чайних церемоній. І в той же час вікторіанська література – це висміювання нудних англійських аристократів, які «у грудях не серденько, а лиш камінь мають». І сюди б я віднесла тонкий, злегка з гірчинкою гумор.
Шарлотта Бронте «Джейн Ейр»
Мабуть, найвідоміший вікторіанський роман у світі. Ще й з такою немаленькою домішкою готики від найтитулованішої з сестер Бронте. «Джейн Ейр» — історія дівчини-сироти, яка дорослішає і шукає свого місця у світі. На її шляху випадає чимало перешкод, та вона ніколи не опускає голову.
Джейн Ейр — своєрідна борчиня за справедливість, їй постійно доводиться стикатись з обманом, нещирістю. Та, на щастя, вона не помиляється у виборі чоловіка, у якого закохатись. Як бачимо, Шарлотта досягла неймовірної майстерності у терзанні героїв, але все ж дарує їм бажане. Цікаво, чи вцілів ще той готичний маєток, з якого Шарлотта списала Торнфільд. Дуже вже він атмосферний.
Джейн Остін «Нортенгерське абатство»
Чудовий варіант для знайомства з гострою на язик Джейн Остін. Ця книга менш відома, ніж її «Гордість і упередження», але це зовсім не привід залишати її без уваги. Швидше навпаки, бо де ж іще ви намилуєтесь пихою генерала-картяра і його бажанням понад все повернути собі статок. Хоча б через багату наречену для сина.
Та тут не тільки жадоба наживи, а й справжні ніжні почуття, які не просто зворушують, а змушують хвилюватись через кохання героїв, які ще занадто юні, щоб зачерствіти і сприймати шлюб винятково як спосіб збагачення.
Емілі Бронте «Буремний перевал»
У цієї з сестер тільки один роман, зате який! Практично сімейна сага, адже розплутати клубок родинних пристрастей Ерншоу та Лінтонів заїжджому Локвуду не так просто. Але йому дуже хочеться знати історію таємничого Гіткліфа. Мабуть, щоб знайти у ньому щось людське.
«Буремний перевал» не схожий ні на що інше – тут вікторіанська доба органічно переплітається з готичними елементами. Хоча найбільше смакують вишукані і водночас дуже гострі діалоги персонажів – справдешня насолода.
Елізабет Гаскел «Північ і Південь»
Роман випустив у світ сам Чарльз Діккенс у журналі «Домашнє читання». Авторка проводить паралелі між життям на розміреному півдні та динамікою індустріальної півночі. Головна героїня Маргарет Хейл вимушена переїхати, коли так вирішує її батько.
Дівчині на новому місці живеться несолодко, спочатку вона ніяк не може звикнути, але потім товаришує з працівниками фабрики, які зрештою зчиняють бунт проти власника Джона Торнтона. Так, це той самий Торнтон. І Маргарет його рятує – саме це стає початком прекрасного кохання, на шляху якого, певна річ, трапляється безліч перешкод.
Чарльз Діккенс «Пригоди Олівера Твіста»
Другий роман Чарльза Діккенса глибоко трагічний і показує виживання сироти Олівера Твіста. Хлопець борсається у життєвому морі, яке спочатку кидає його до робітного дому (хоч в Англії ніби не було рабства), де доводиться заробляти на хліб важкою працею, то виштовхує на вулицю, де він вдається до крадіжок. От тільки автор геть не звинувачує Олівера, який став жертвою байдужого суспільства.
«Олівер Твіст» – яскравий приклад виховного роману, своєрідний сплеск ідеалізму молодого Діккенса, який хоче боротись з системою, яка не дає знедоленим шансу на нормальне життя. Він вірить у добро в основі людського я.
Джордж Еліот «Мідлмарч»
Джордж Еліот (Мері Енн Еванс) інколи називають англійською Жорж Санд, оскільки її твори незашорені і демонструють широту поглядів. «Мідлмарч» розповідає про життя однойменного провінційного містечка Мідлмарч. У ньому багато сюжетних ліній та ще більше колоритних персонажів.
Здається, там є все і всі: невдалі шлюби і міцні сім’я, щирі лікарі та лицемірні банкіри, скоробагатьки і ті, хто воює за спадщину. Мідлмарч показує повну палітру людських гріхів та чеснот, книга, яка розкриває дух епохи.
Вілкі Коллінз «Жінка в білому»
Цього англійського автора називають одним із зачинателів детективу поряд з Артуром Конан Дойлем та Гілбертом Кітом Честертоном. Я б назвала його «Жінку в білому» та «Місячний камінь» такими собі лайтовими варіантами, вони навіть для дітей годяться (вперше читала їх у класі четвертому-п’ятому), хоч і мають елементи готики і навіть виховного роману.
І що ж ми маємо: зажерливого чоловіка, який запроторює дружину у божевільню, щоб розпоряджатись грошиками. Та, певна річ, з часом його ниці вчинки перестають бути таємницею. Жінка в білому – примара справедливості, яка прийшла, що отримати своє.
Льюїс Керрол «Пригоди Аліси у Дивокраї»
Кажуть, щоб повністю осягнути та зрозуміти цю книгу, треба бути дуже маленьким (те саме з «Мумі Тролями»), тоді мозок достатньо гнучкий, щоб встигати за всіма натяками та закрутами сюжету, і може бачити сенс у мандрівці за білим кроликом, не мати страху випити невідому речовину з підозрілої склянки і вдивлятись в усмішку кота без самого кота.
Попри свою химерну структуру, ця книга дуже вікторіанська і подарує справжнє чаювання, хоч і божевільне. А ви знаєте, що капелюшники у ті часи справді часто божеволіли, оскільки працювали з отруйними випарами свинцю? Варто хоч раз прочитати книгу, яка породила стільки екранізацій, а ще заклала фундамент для фентезі.
Готика 3.0
Готичний роман, як і готична архітектура, похмурий і прагне до неба. У ньому часто фігурують потойбічні почвари, божевільні персони і всіляка наприродна нечисть, а ще він оповитий імлою таємниці. А що ви хотіли в дідуся детективів і саспенсу?
Першим готичним романом вважають «Замок Отранто» Горація Волпола – до речі, замок – це чи не найпопулярніша фішка такої літератури. Можна ще цвинтар, але вікові твердині перемагають. В українській літературі теж відчувається вплив готики, але у нас вона трансформувалась у химерний роман, який, як на мене, найяскравіше проявляється у чортівні від Олекси Стороженка.
Мері Шеллі «Франкенштейн»
Твір, який на початку був всього лиш частиною літературної гри від лорда Байрона, став одним із перших готичних романів і, як не дивно, першим зразком наукової фантастики. А його герої – Віктор Франкенштейн та створене ним жахіття – помандрували світами у нових личинах. Ви ж дивились Penny Dreadful?
«Франкенштейн або Сучасний Прометей» – моторошна історія монстра з душею, якого не полишають докори сумління за скоєне. Він – звір і створений для звірств, та зрештою розуміє, що не може жити з цим (якщо вважати це життям). Не може нищити життя. У якийсь момент людського у ньому більше, ніж у його творця Віктора.
Брем Стокер «Дракула»
Дуже популярний персонаж, який вийшов з-під пера ірландського автора. Починається все з молодого юриста, якому довелось поїхати владнати паперову тяганину з продажем сумнівної нерухомості в Лондоні. Ось так він і організував зручний трансфер для «кравасісі» з Румунії. І наразив на неймовірну небезпеку кохану Міну і весь Лондон.
Вампір-аристократ, який понад все прагне єднання з Міною, яку одурманює своїми вампірськими штучками. А ще тут з’являється персонаж Ван Хелсінг — не екіпірований всією можливою антивампірною зброєю як герой однойменного фільму, — але не менш небезпечний. Прочитайте, а потім подивіться класичну екранізацію 1932 року — вона прекрасна.
Роберт Льюїс Стівенсон «Химерна пригода з доктором Джекілом та містером Гайдом»
Ось ця парочка протилежностей зажила кінослави значно більшої, ніж книжкової. Їх малювали і продовжують малювати у коміксах, саме вони стали прообразом знаменитого Халка. Тож повернемось до витоків?
Творець «Острова скарбів» розмірковував над двоїстістю людської душі, та так палко, що сюжет йому наснився. Так народився доктор Джекіл – одержимий наукою інтелігент і його перехняблене і невиховане альтер-его Хайд. Вони живуть в одному будинку, але їх ніколи не бачать разом. Вчений хоче взяти під контроль зло, яке розбудив, та одного дня розуміє, що воно може поглинути його навіки.
Ґастон Леру «Привид опери»
Саунтрек всіх часів та народів вінчає готичний за всіма канонами роман, який оповідає про привида, який причаївся за кулісами паризької опери. Він любить дивитись вистави з п’ятої ложі та цілком мирно співіснує з театром за певними правилами. Та з’являються нові власники, які вважають це все забобонами і починають робити по-своєму. Вони гнівають закоханого привида, який готовий на все заради своєї прими. Шкода, що та не поділяє його почуттів.
Ця історія повна ілюзій та не раз змусить здригатись, а ще в ній дуже багато любові, яка межує з одержимістю. Та чого хотіти від привида? Йому ж нічого втрачати.
Елізабет Костова «Історик»
Воістину класний дебют, що змусить повірити у вампірів. І знову в центрі сюжету наш любий друг і улюблений персонаж авторки – граф Дракула (уявляю його таким же харизматичним, як в екранізації 1932 року). Пробудилось древнє зло, а все через цікавість молодого історика.
«Історика» складно віднести до одного жанру, оскільки він поєднує у собі і готику, і детектив, і пригоди, а ще має вкраплення тревелога та епістолярного роману… і навіть сімейної саги (тобто підходить мінімум на три завдання осіннього бінґо – читайте).
Говард Філіпс Лавкрафт «Повне зібрання прозових творів»
Лавкрафт – продовжувач моторошної традиції Едгара Алана По (який обов’язково був би у цьому списку, якби мав хоча б один роман), майстер описів та душевних метань, а як автор діалогів не дуже, якщо вірити Стівену Кінгу. Та у його доробку є три дуже готичні, дуже моторошні романи з купою нечисті.
«Справа Чарльза Декстера Ворда» – найбільший із них і починається він з втечі з божевільні. Тут є і таємні ритуали, і окультизм, і зашифрований щоденник далекого таємничого предка, якого, мабуть, все ж не треба було розгортати. Але вже надто пізно…
Артур Конан Дойль «Собака Баскервілів»
Додамо трохи виття, болотної сирості та імли – і готична атмосфера від сера Артура Конан Дойля готова. Улюблені герої – Шерлок Холмс та Джон Ватсон готові розслідувати появу дивної прояви, яка світиться зеленим і лякає нещасних Баскервілів до смерті. Буквально.
– … Що залишається вам? – … Ампула кокаїну
Детективам потрібно врятувати від страшного пса-привида останнього з роду Баскервілів, от тільки легенда дуже страшна і якось аж надто схожа на правду. Бо величезний собацюра виглядає геть реальним. То ж звідки він взявся і чому прийшов?
Стівен Кінг, Пітер Страуб «Чорний дім»
У Короля жаху є кілька романів, які впевнено можна назвати готичними: «Керрі» та «Чорний дім». «Чорний дім» у моєму особистому рейтингу перемагає, оскільки у ньому ще є готична архітектура, яка гротескно міняє форму, щоб заблукати тих, хто прийшов без дозволу.
Тут є і таємниця, і божевільний надприродний викрадач дітей, моторошний ворон і купа нечисті, яку доводиться здолати, щоб повернути додому хлопчика якого дуже люблять батьки. Та чорний дім просто так не відпускає те, що запланував поглинути.
Карлос Руїс Сафон «Тінь вітру»
Магічний реалізм з готичними елементами — якось так коротко можна було б описати «Тінь вітру». Ви хотіли б потрапити до містичної Барселони і знайти там «Цвинтар забутих книжок» — Карлос Сафон пропонує таку можливість. Разом з Даніелем ми шукатимемо забуті книги Джуліана Каракса і не знаходитимемо, оскільки хтось тихенько їх знищуватиме, і разом з тим нас закрутить у вирі післявоєнної Європи.
Як не заблукати у лабіринті-цвинтарі забутих книжок
Ця історія про те, як одна книжка може повністю змінити світосприйняття і назавжди змінити самого читача. Можливо, автор писав про власну «Тінь вітру»…?
То ви вже вибрали: готичний чи вікторіанський? Чи спробуєте прекрасне комбо?
1 464 thoughts on “Готичний чи вікторіанський — який роман виберете ви?”