Напевне, немає жодної людини, котрої б не торкнулась тема війни, сьогоденної чи давно минулої. Кожному є що згадати або розповісти. Особисто для мене це розповіді бабусі про війну, її спогади стали частиною і мого дитинства. Тому до «Всього того незримого світла» моє ставлення було дуже неоднозначне і обережне. Чи може бути книга про війну світла і оптимістична? Невже все закінчиться так, як би того хотілося, і всі будуть щасливими? Про яке ж світло говорить автор?
Про Ентоні Дорра
Американський письменник Ентоні Дорр народився і виріс в Клівленді. В коледжі він спеціалізувався на історії, а після закінчення університету отримав ступінь магістра з образотворчого мистецтва.
Одного разу Ентоні Дорр спостерігав у потязі за чоловіком, у якого не працював телефон. Той дуже нервувався через це. Саме тоді у автора і з’явилась ідея написати книгу, в якій можна було б підкреслити значення технологій в сучасному житті. Адже це сьогодні одним натисканням кнопки ми можемо зв’язатися з людиною, яка знаходиться будь-де, навіть на іншому континенті. А раніше почути чийсь голос по радіо було справжнім дивом. Це і стало початком неймовірно проникливої та захоплюючої історії.
В 2015 році Ентоні Дорр отримав за роман «Все те незриме світло» Пулітцерівську премію та Медаль Ендрю Карнегі.
Одночасність миттєвостей
В німецькому шахтарському містечку хлопчик ремонтує старе радіо і слухає французьку науково-популярну передачу. Він сирота і не має іншого шляху крім роботи на шахті, на якій загинув його батько. Але бажання вибратись з цього замкненого кола перемагає все. Через кілька років він, завдяки його знанням і здібностям, потрапляє до нацистської школи, а потім на фронт.
Читати: Про світло у пітьмі війни
В той час в Парижі сліпа дівчинка читає книги Жуля Верна, набрані шрифтом Брайля, і мріє про далекі країни і пригоди. Вона не завжди була сліпа. Але хто більше сліпий, той, що втратив зір, чи той, хто просто не хоче бачити реальний світ?
Здається, між цими двома дітьми немає нічого спільного…
Читати: Гірка правда: п’ять нетипових книг про війну
Книга не має чіткої хронології. Події переплітаються, змінюються дні, роки. З перших сторінок книги ми знаємо наперед, що має відбутися. А потім знову і знову повертаємось до попередніх подій. Спочатку не дуже легко сприймати такі повороти сюжету, але потім все стає на свої місця. І ми розуміємо, що саме так і потрібно. Саме ця заплутана павутина і веде нас до того світла, про яке говорить автор.
Не обов’язково бачити світло, важливо відчувати його в собі. Бо саме завдяки нашому внутрішньому світлу ми все ще залишаємось людьми. Не важливо, коли ми живемо, і що відбувається навколо нас. Головне вчасно розплющити очі.
Роман «Все те незриме світло» не тільки про людяність, світло і віру в краще. Це історія про понівечене покоління. І йдеться не про тих, хто загинув. Що ж відбувається з тим, хто залишився живим? Не має значення, хто ви – німецький сирота, син впливових батьків, любляча дружина і мама, чи солдат-переможець. Не померли, але й не видужали.
Читати: Який сенс можна знайти у концтаборі?
“Все те незриме світло” для тих, хто цікавиться історією. Автору в дрібницях вдалося передати дух того часу. А ще роман з іншого боку є пригодницьким і містить багато наукових фактів.
Пряма мова
Звісно, мозок замкнутий у суцільній темряві, діти, – каже голос. – У черепі він плаває у прозорій рідині, але світла не бачить. Проте світ, який він конструює в уяві, усе одно залитий світлом. Його переповнюють кольори й рухи. Отож, як, діти, вдається мозкові, що живе без дрібки світла, створити для нас осяяний світ?
Усі ми народжуємося з єдиної клітини, меншої за пилинку. Набагато меншої. Ділення. Множення. Додавання й віднімання. Матерія переходить із рук у руки, атоми міняються місцями, молекули обертаються, склеюються білки, пластосоми віддають накази про окиснення; ми зароджуємося з мікроскопічного електричного рою. Легені, мозок, серце. Через сорок тижнів шість трильйонів клітин стискаються в материнських родових шляхах, і ми заходимося криком. А тоді за нас береться світ.
Схожі книги: Маркус Зузак “Крадійка книжок”
Ольга Галай
17 thoughts on “Головне вчасно розплющити очі”