Фантастичні пригоди людини з марсіанською пропискою

Якби Редьярд Кіплінг народився на 50 років пізніше, його б звали Роберт Гайнлайн. А замість Мауглі з’явився б марсіанин Майк Валентин Сміт.

Український читач не особливо розбалуваний перекладами творів Роберта Гайнлайна нашою мовою. Тому коли у видавництві «Клуб сімейного дозвілля» з’явився роман «Чужинець на чужій земля», я зрозумів, що маю його прочитати.

Фото: New Republic
Фото: New Republic

Гайнлайн — найголовніший з «Великої трійки» фантастів ХХ століття (інші двоє — Артур Кларк та Айзек Азімов беззаперечно визнавали «царя гори»). Його «Чужинець на чужій землі» вийшов у 1961 році, вже через рік отримав «Г’юго» — одну з головних нагород у цьому жанрі.


Задум книги виник ще у 1948 році. Тоді Роберт мав написати оповідання із назвою, яку придумали читачі журналу «Приголомшлива наукова фантастика» — «Безодня». Під час «мозкового штурму» дружина письменника Вірджинія запропонувала історію про немовля, яке виховали інопланетяни. Гайнлайн зберіг ідею і кілька років робив нотатки. Зрештою, вийшла книга, яку, на прохання видавців, довелося скоротити майже на 30%. Український переклад роману містить повну версію на 230 000 слів.


За сюжетом, перша подорож астронавтів на Марс виявилася м’яко кажучи, невдалою — екіпаж загинув. Проте у однієї з пар там народилася дитина, яку згодом виховали марсіани. Потрапивши на Землю, Майк Валентин Сміт стикається з багатьма проявами людської нераціональності, агресивності та недосконалості. Тому він вирішує змінити суспільство з допомогою власної філософії, яка кидає виклик консервативності та страху перед новим нашого суспільства.


717-сторінкова книга для мене спочатку читалася важко. Гайнлайн намагається детально пояснювати кожен крок, нікуди особливо не поспішаючи. З кожним розділом надлюдина Майк відкриває для читача своє бачення світу. У нього зовсім інше розуміння надприродного, філософії, знання, смерті. Це не те, що дивує, але змушує задуматися — чи всі ті правила, яку суспільство нав’язує своїм представникам аж такі корисні й необхідні?

Зрозуміло, що для початку 60-х років, коли вийшла книга, вона була дуже провокативною. Сміт пропагує сексуальну свободу і є свого роду гіппі, тільки з набагато серйознішою філософською базу і незвичним походженням.

Якщо порівнювати «Чужинця…» зі знайомими книгами, то у чомусь роман перегукується з «Кодом да Вінчі» (прихисток у багатого, але вже літнього самовпевненого в собі чоловіка), але ще більше нагадує «Вартових» Алана Мура. Адже цей марсіанин дуже схожий на Доктора Мангеттена — як за певною відстороненістю від людських проблем, так і через надлюдські можливості.

Поєднання наукової фантастики і релігії наводить, що за образ головного героя Роберт взяв свого колегу Рона Хаббарда, який у 1954 році створив Церкву Саєнтології. Щоправда, цей засновник все таки був із Землі.


«Чужинець на чужій землі» вартий уваги і як класика наукової фантастики від Майстра, і взагалі як книга, що кидає виклик суспільній моралі. Крім того, цікаво слідкувати за самим розвитком сюжету — як же сприйме наша планета цього «космічного Мауглі» і чи зможе він змінити рух цивілізації назавжди?


Схожі книги: «Код да Вінчі» Дена Брауна, «Вартові»  Алана Мура.


Роман Повзик

(Visited 197 times, 1 visits today)
Роман Повзик
Роман Повзик
Запійний читач. Закінчив технічний університет, але замість дисертації з геомеханіки зайнявся медіакомунікаціями і консалтингом. Учасник незалежного мистецького об’єднання «Magnum Opus», яке організовує у Полтаві літературні заходи, зокрема презентації письменників (Іздрика, Кідрука, Жадана тощо). Намагається щодня писати по 1000 слів.
http://facebook.com/povzyk.roman