#ДвіДумки про другий роман Поли Гоукінз «Глибоко під водою»

#ДвіДумки новий формат рецензій блогу. У цих книжкових відгуках буде не одна точка зору, а дві, як ви здогадалися. Два автори ділитимуться враженнями про книжку. Їхні погляди збігатимуться чи будуть суперечити один одному? Ми не знаємо, але впевнені – буде цікаво!


Першою книжкою у рубриці #ДвіДумки стала новинка Поли Гоукінз «Глибоко під водою». В Україні вона з’явилася уже через місяць після виходу в Англії та США! За що варто подякувати видавництво «Клуб Сімейного Дозвілля».

Ми обрали «Глибоко під водою» з двох причин. По-перше, це очікувана новинка після тріумфу «Дівчини у потягу». По-друге, книжка дуже важлива для авторки. Саме другий трилер Поли Гоукінз покаже чи й справді вона має потенціал, чи успіх першого роману випадковий.


Оглядачки


Безимени-1

Катерина Молочко: запійна читачка детективів. У будь-якій незрозумілій ситуації читає Аґату Крісті. У справжньому детективі, на думку Катерини, має бути понад усе: логіка (і трішки крові, можна не трішки)).

Катерина Толокольнікова: вірна шанувальниця не лише Джоан Ролінг, а й Роберта Гейлбрейта.Читає детективи рідко, але детективні сюжети любить шукати, навіть не в жанрових книжках.


Про що: Затон Утоплениць


Катерина Толокольнікова (далі КТ): Новий трилер від англійської письменниці Поли Гоукінз розповідає про життя провінційного англійського містечка Бекфорда, головною загадкою та заодно туристичною принадою якого є містичний Затон Утопленниць. Саме тут впродовж кількох століть за загадкових обставин помирали місцеві жінки. Дівчинку-підлітка Ліббі втопили за підозрою в тому, що вона відьма, а зовсім недавно самогубство вчинила її ровесниця Кейті… Проте сюжет розпочинається з історії останньої «жертви» Затону. Зав’язкою роману стала знахідка тіла письменниці та фотографа Нелл Еббот, яка впродовж кількох років описувала жінок, що там загинули, для своєї книжки. Невже вона вирішила стати героїнею власного проекту й стрибнула на зустріч смерті? Донька Нелл — Ліна, яка всі роки була поряд, впевнена, що так. А сестра Джулс, із якою Нелл не спілкувалася довгий час, сумнівається. Усе містечко шокувала ця смерть, так схожа на іронію долі. Поліція розслідує справу, проте наче й не сподівається знайти відповідь. У випадку зі смертю улюблениці батьків, в усьому найкращої Кейті, її за кілька місяців так і не знайшли. А чи виникали підозри у тебе?

Катерина Молочко (далі КМ): У мене були підозри тільки в психічному здоров’ї Джулс. То вона у власних думках постійно звертається до мертвої сестри, то підозрює її 15-річну (!) дочку в усіх бідах. Вона одразу нагадала Рейчел («Дівчина у потягу»), але та була хронічна алкоголічка, а ця? Ні, ця не п’є. Ба більше — не їсть. У дитинстві Джулс була товстухою й невдахою. Вона особливо виділялася на фоні ідеально стрункої та успішної Нелл. Тому перенесла у своє доросле життя ще більше дитячих травм, ніж просто товста дівчинка.

Наприкінці книги Пола Гоукінз пише: «раз у раз повертаюсь до тем і предметів, які мене захоплюють: місце жінки у світі, стосунки жінок між собою…».

У реальності виходить дивна річ:

  • понівечені жіночі головні герої (Рейчел, Джулс);
  • трагедії у відносинах (Анна, яка вкрала у Рейчел чоловіка; Джулс, яка не без причини усе життя не спілкувалась з Нелл).

На прикладі причини ворожості сестер можна показати всі інтриги книги. От вам цікаво, чому дві рідні людини не спілкуються? Тим паче, що одна дуже цього прагне й постійно телефонує, а інша просто ігнорує її. Навіть, якщо відповідь «ні», Пола додасть ще пікантних моментів і вам стане цікаво. Але… Коли ви дізнаєтесь причину. Звісно, я не знаю, якою буде ваша реакція, тож… Коли я дізналася причину, виникла лише одна думка – а хіба могло бути інакше? ніі, інакше й бути не могло! Тому моє загальне враження про сюжет – авторка віртуозно закрутила таємниці, але так і не змогла їх цікаво розмотати.


Головні герої – нарешті вони є


КМ: Після прочитання «Дівчини в потягу» в мене було одне питання – де персонажі? Мабуть, не тільки в мене, тож Пола Гоукінз у «Глибоко під водою» виправляє цей момент. Тут ми маємо:

  • дві жертви (як уже розповіла Катя): Нелл та Кейті;
  • їхні сім’ї (Ліну, Джулс, Алека, Луїзу, Джоша);
  • ще 5-6 персонажів, від імені яких є розділи;
  • низка випадкових персонажів.

Разом із персонажами з’явились і мотиви. Кожна утоплениця пов’язана з іншими героями. Тут уже не так очевидно, хто що натворив. Це 100% плюс книги. Хоча я бачила негативні відгуки саме через персонажів. Читачі скаржились, що губились у них і не розуміли, хто є хто. А для тебе розмаїття персонажів стало перевагою чи недоліком «Глибоко під водою»?

КТ: Мені тут персонажі здалися не так добре виписаними, як в «Дівчині в потязі». Можливо, через те, що їх так багато. Я зазвичай добре запам’ятовую імена, але й розумію, чому було важко деяким читачам зорієнтуватися. Деякі діяли природно, деякі не дуже, риси декого здавалися занадто гіперболізованими… Ну й розв’язка здивувала: коли дізнаєшся, хто винен в смерті Нелл, – це велика несподіванка. Починаєш згадувати моменти, в яких насторожили інші персонажі, і дещо здається геть нелогічним. Хоча оцей конфлікт між сестрами, їх непорозуміння, яке зламало стосунки на все життя, мені здався доволі сильним ходом.


Від розповіді-щоденника до “каші”


КТ: Як і перший трилер Поли Гоукінз «Дівчина в потягу», який став світовим бестселером, цей також частково написаний від перших осіб. Проте є в ньому й окремі переказані авторкою історії – уривки із «книжки» Нелл Еббот про смерть кожної із жінок Затону. Які «звучать» в кількох варіаціях, тож що насправді сталося в більшості випадків читач дізнається тільки наприкінці роману. Авторка намагається оригінально подати думки кожного героя (саме так, це не щоденник, а наче записаний потік свідомості героїв). Інколи виписаний більш детально (як у випадку із Ліною чи Джулс), іноді лаконічно (Марк та Патрік). У цьому романі Пола Гоукінз не гребує нецензурною лексикою, яка, проте, в вустах підлітка звучить достатньо природно.

Як і попередня книжка, «Глибоко під водою» – це історія насамперед про жіноцтво, а його – нехай умовним – катом виявляються не обставини, а чоловіки.

Письменниці вдається більш-менш заінтригувати читача, проте моторошного відчуття, якого вона прагнула, у мене не з’явилося. А чи було тобі страшно й чому?

КМ: Ні, страшно точно не було 🙂 Було незрозуміло. Кожний розділ книги починається з імені персонажу «який розповідає», але:

  • є 8 розділів, які повторюються. Типу цей розділ Джулс і наступний Джулс. Я так і не зрозуміла, що це. Якась невдала задумка? Неуважність? Чи помилка перекладу?
  • усі розділи написано по-різному. То від першої особи, то від третьої. Можна було б це пояснити важливістю персонажів, але ні.

Розділ Джош: Щось мене розбудило. Я сів на ліжку і помітив, що кімната…
Розділ Нікі: Нікі не раз бачила її у тих місцях після цього…

  • той факт, що Пола Гоукінз додала купу персонажів і залишила формат розповіді-щоденника заплутує. Другорядних персонажів можна було просто вплести у потік свідомості головних героїв. Як на мене, формат розповіді – це єдине, що у «Дівчини в потягу» було краще. Там дійсно було три погляди на одну ситуацію, три історії. У книзі «Глибоко під водою» не вийшло такого ефекту, вийшла каша.

Суто англійські вбивства від Поли Гоукінз 


КМ: Уже на самому початку історії стало зрозуміло – персонажів багатенько і книга обіцяє бути цікавішою за попередню. Потім виникло відчуття, що я дивлюсь серію «Суто англійських убивств». Здивуванню не було меж після 108 сторінки, коли

Серйозно: як хтось може встежити тут кількістю трупів? Це схоже на детектив «Суто англійські убивства» – тільки тут люди не падають у грязюку чи б’ють один одного по голові, а…

Нуу, якщо авторка сама порівнює книгу із серіалом, то цікаво, кого ж вважає цікавішим? Віддаю свій голос серії «Суто англійських убивств». Секретів, убивств та WOW-ефектів там завжди вдосталь. Чого не вистачило у «Глибоко під водою». Хоча ця книга мені сподобалася більше, ніж «Дівчина в потягу». Катя, а тобі?

КТ: Звісно, цей роман має чимало спільного із «Дівчиною в потязі»: це теж історія про внутрішні страхи й «надломленості», про панівну позицію чоловіків над жінками, про метаморфози людської пам’яті . Головна ж відмінність полягає в містичному забарвленні нової книжки й її більшому розмаху – якщо в «Дівчині в потязі» розповідається історія двох родин, то тут – щонайменше п’яти. У «Глибоко під водою» в цілому більше персонажів та конфліктів, йдеться про епізоди різних років, об’єднані місцем дії – Затоном утоплениць. Але не можна сказати, що це книжці на краще.

Другий трилер Поли Гоукінз мені усе ж здався помітно слабшим за «Дівчину в потязі». Попри свій більший масштаб і кількох справді цікавих, нестандартних героїв (Гелен, Шон, Нікі), він поступається за психологічним зануренням в історію кожного персонажа й значно менше вражає. Однак «Глибоко під водою» – це, безперечно, захопливе читання. Цей трилер не викликає переляку до мурашок, а радже інтригує, як же врешті авторка сплете ниточки історії кожного героя в один голебен. І врешті головна загадка розкривається геть несподіваним чином.


Кому варто прочитати


КТ: Варто прочитати тим, кому сподобалася книжка «Дівчина в потязі», бо у них все ж чимало спільного. А ще тим, хто любить містичні трилери та історії про «загадкові провінційні містечка». Це хороша книжка в дорогу чи на один довгий вільний вечір, коли хочеться поринути в сюжет роману й випірнути (вибачте за каламбур), тільки дочитавши останню сторінку.

Але попередження, ні в якому разі не читайте останню сторінку заздалегідь! (і речення). Ця звичка деяких може виявитися “фатальною” в цьому випадку :)))

КМ: Можу додати, що ця книга для поціновувачів детективів-новинок. Читається дуже легко – тут нема ніяких відступів від основної розповіді чи нудних описів.


Кому не варто читати


КМ: Тут буде трохи протиріччя. Вважаю, що «Глибоко під водою» не варто читати тим, хто шукає історію про купу вбивств якогось серійного маніяка (щось таке підказує анотація) або містику.

КТ: Тим, хто шукає глибокого психологізму чи достовірності, а також прибічникам патріархальних цінностей та палким антифеміністам.


Схожі книжки


КТ: Одна з історій книжки дуже схожа на фабулу психологічного роману з елементами трилеру та детективу «Несказане» Селесте Інґ. Тут дівчину-підлітка також знаходять мертвою в водоймі, й схожим чином описані переживання батьків і їх спроба зрозуміти, що й коли пішло не так, а врешті виявляється те ж саме – що вони погано знали свою дитину. Повторюється й загальний настрій та думка про те, як вчасно не обговорена ситуація може стати непоправною, а власне уявлення про минуле геть не таким, яким воно було насправді. Цікаво, що письменниці, схоже, писали свої романи одночасно, й ніхто ні в кого не підгледів цю тему.

КМ: «Дівчина у потягу», «Книга дзеркал» (по темі копання у минулому), «Гострі предмети».


ЧитатиДетективи Ролінґ-Ґелбрейт: як, про що, кому читати
ЧитатиЇх виховав Конан Дойл: топ-15 найпопулярніших детективів
ЧитатиЧитати і дивитися: 10 атмосферних книжок та їхні серіальні адаптації

(Visited 786 times, 2 visits today)
Yakaboo
Yakaboo
Найбільша online-книгарня України. Любимо книжки понад усе:)