18 лютого популярна американська письменниця Сара Джіо святкуватиме свій 40 день народження! З такої нагоди online-книгарня Yakaboo дарує знижку -10% на книжки Сари Джіо від видавництва Vivat ? А ми продовжуємо розповідати про українські видання письменниці в рамках рубрики #ДвіДумки – у цій статі читайте подвійну рецензію про книжку «Остання камелія» Сари Джіо.
Попередні #ДвіДумки: Сара Джіо. Ожинова зима
Оглядачки
Тоня Старовойт: моє дитинство пройшло під егідою діснеївських мультиків про принцес та російських серіалів про пристрасть, зраду, нерозділене кохання та любовний трикутник – і все це було в одній серії ? Але з часом захоплення романтичним фаст-фудом перейшло на книжки та історії, які я можу відтворити у власній уяві на свій смак. Адже всі ми знаємо: книжка завжди кращий варіант.
Оксана Ласка: зачитувалась пристрасними жіночими романами в 15 років, зараз же найчастіше сміюсь над головними героїнями в них. Проте гідні сюжети та персонажів досі знаходжу в цьому жанрі, тому не припиняю читати книжки з милими обкладинками. Інколи навіть вмиваюсь сльозами над ними, переживаючи за долю закоханих ?
Жіночий роман із краплинкою детективних розслідувань
Оксана: «Остання камелія» Сари Джіо не буде сюрпризом для прихильників творчості авторки. Як зазвичай, ми зустрінемо дві сюжетні лінії – минуле й теперішнє, а також отримаємо трошки детективу.
Героїня сьогодення, Еддісон, відправляється з чоловіком до маєтку в Англії, який придбали його батьки. Була б воля Еддісон, вона б не покинула усталеного життя в Нью Йорку, але привиди минулого, про які невідомо її другій половині, раптово зринають. Тож жінка приймає імпульсивне рішення – вона втікає від проблем та таємниць минулого. Чудовий маєток, неймовірної краси сад (хоч і занедбаний)… але ж сімейна пара почувається тут чужою. Це враження підкріплює й економка маєтку, яка вперто не пускає Еддісон із чоловіком до окремих частин будинку. До того ж, головна героїня починає розуміти, що стіни Лівінгстон-Менору приховують не дуже світлі історії минулого. Та і хто гарантує, що власне не дістане тебе в іншій країні?..
Героїня минулого, Флора (так-так, Джіо хоча б одну героїню, але наділила ім’ям, пов’язаним з рослинами ?), у буремні сорокові роки минулого століття лишає рідний дім. Бажаючи допомогти батькам у фінансовій скруті, вона укладає угоду з квітковим злодієм – тепер завданням дівчини буде знайти в Лівінгстон-Менорі одну-єдину, проте рідкісну квітку. Наймаючись нянею в маєток, Флора не очікувала, що зіткнеться з таємницями та болем, що ховають його стіни. Крім того, вона знайде кохання та дружбу. Чи гарантує це безпеку дівчині? Навряд. Швидше, у пошуках рідкісної камелії вона розворушить таке осине гніздо, що і власне життя буде в небезпеці…
Тоню, як тобі зав’язка книги? Чи змогла авторка захопити сюжетом?
Тоня: Оксано, зізнаюся тобі чесно: події, що розгортаються у двох проміжках часу – мій улюблений сюжетний твіст. Коли я прочитала всі книжки улюбленої Джоджо Мойєс, то думала, що знайти гарний аналог стане неможливим для мене. Проте, на щастя, я помилилась.
Зав’язка дійсно дуже захоплює читачів: таємниці минулого героїні сьогодення, Едіссон, яка живе в постійному страху, та секрети старовинного маєтку Лівінгстон-Менорі, що час від часу змушували мене забути про повноцінний сон. Насправді, деякі епізоди змушували мені зітхнути з певним сумом, адже авторка зачіпає тут тему смерті та дитячого погляду на неї. До того ж, хочу додати, що сюжет дуже динамічний. Сара Джіо не витрачає зайвих сторінок на опис зовсім не потрібних речей. «Остання камелія» – суміш жіночого роману з краплинкою детективних розслідувань та живими персонажами.
Надія на щасливий фінал
Тоня: я дуже ціную жіночі романи за той оптимізм, яким вони заряджають читачів. Ну, справді: як би погано все не було, тобі дають надію на щасливий фінал. Романи Джіо – прекрасні ліки від самотніх вечорів та поганого настрою. Окремих оплесків заслуговує переклад Тетяни Скрипник! Зазвичай я помічаю десь приблизно 10-20 помилок у книжках, проте тут мені, прискіпливому читачеві, навіть нема було до чого «причіпитись» ? До того ж, сам сюжет легкий, мов та пір’їна, тому загалом я витратила півтора дні на роман, насолоджуючись історією по-повній!
А як тобі, Оксано, переклади від видавництва Віват? Чи отримала ти задоволення від читання?
Оксана: я також вкотре аплодую стоячи видавництву Віват за якісний переклад. Жива, багата мова, книга так і ковтається сторінка за сторінкою, а текст чудово відредагований та вичитаний. Одна радість читати! Ну, а «фішка» Джіо – невеликі розділи, кожен у своєму часовому відрізку – не дає відкласти книжку, доки не перегорнеш останню сторінку. До речі, це й гарний хід автора – прискіпливі читачі можуть звертати увагу на нелогічність у діях героїв, проте вона не дає на собі зупинятись – розділ закінчується, часовий проміжок змінюється, поки повернешся до іншого, уже забуваєш, що могло викликати невдоволення ?
Як і «Ожинову зиму», я прочитала «Останню камелію» за два дні, легко та невимушено. Втім, поринувши в історію, її можна ковтнути й за день – занудьгувати ви не встигнете, це точно.
Тікаємо від буденності
Оксана: романи Сари Джіо – чудовий відпочинок від реального світу. Так, за бажанням можна знайти, до чого прискіпуватися, героїні досить шаблонні, а події часом ну аж надто казкові, проте відрази під час читання немає ніколи. Може бути присутнє дивування вчинкам героїнь, проте цільова аудиторія жіночих романів, впевнена, буде задоволена книгами авторки.
«Остання камелія» ідеально підійде як книга для відпустки або ж книга-перезарядка після важкої, морально вимотуючої літератури. Ви отримаєте легке, швидке читання та стрімкий розвиток подій. Додайте сюди кохання, трошки детективу та оповиті таємними історіями маєтки – маєте роман Джіо та відпочинок для душі на декілька годин. Усім нам час від часу потрібне таке от «перезавантаження», і мені романи Сари завжди його дають. А ти відпочиваєш за її книгами, Тоню?
Тоня: ще й як! Я зберігаю книги Джіо на «чорний день», коли мені все набридає у світі, а київські реалії вже просто остогидлі. Як на мене, ідеальна формула успіху жіночого роману: цікавий динамічний сюжет, який обов’язково міститиме якусь таємницю, романтична лінія (бо дівчатка такі дівчатка) та невеличка щіпка детективу, щоб читач навіть не думав відволікатися від книги. Так ось, усе це – головні компоненти «Останньої камелії». Я згодна з тобою, Оксано, що часом вчинки героїнь здаються ну дуже нелогічними та беззмістовними, проте слід пам’ятати, що ми тримаємо в руках не роман Агати Крісті, сповнений раціоналізму та чіткості, тому, думаю, Джіо можна це пробачити.
«Остання камелія» – це книга, яка дарує відпочинок та втечу від буденності. А інколи так хочеться перенестись у старовинний маєток, сповнений таємниць, щоб розплутувати загадки та закохуватись у майже прекрасних принців!
Кому варто прочитати
Тоня: мрійливим натурам, які прагнуть вирватись із рутинного кола та поринути у світ чуйності та добра з присмаком детективу.
Оксана: тим, хто прагне відпочити думками та душею над книгами; романтикам та тим, хто вірить у дива ?
Кому не варто читати
Оксана: тим, хто надто багато чекає від жіночих романів, скептикам та раціоналізаторам.
Тоня: стовідсотковим хейтерам жіночих романів, які вбачають у них не більше сенсу, аніж у журналах.
Схожі книжки
Тоня: «Ожинова зима» Сара Джіо, «Дівчина, яку ти покинув» Джоджо Мойєс.
Оксана: усі книги Сари Джіо, адже вона полюбляє лінії минуле-теперішнє та розгадку таємниці, пронесеної через роки ?
Читати: Джоджо Мойєс радить 5 книжок про сміливих жінок
Читати: 5 книг для подруги, яка чекає на кохання
Читати: Романтичний настрій. 10 історій кохання
8 thoughts on “#ДвіДумки: Сара Джіо. Остання камелія”